1887 народився Олександр Архипенко, український та американський скульптор і художник, один із основоположників кубізму в скульптурі, засновник мистецької школи. Став першим українцем, який взяв участь у Венеційському бієнале (1920). Відомі твори "Боксери", "Солдат іде", "Жінка, що розчісує волосся", "Блакитна танцівниця", "Симетричний торс" і "Голлівудський торс". Як перший кубічний скульптор, увів у скульптуру нові естетичні елементи — моделювання простору, вглиблені форми й прозорість. Працював у манері конструктивізму, абстракціонізму, з матеріалів використовував дерево, оргскло, метал. Створив новий різновид рельєфної різьби – "скульптомалярство", відкрив і обґрунтував принципи рухомого живопису. Автор винаходу – архіпентури – механічної картини, у якій спеціальний механізм прокручував кольорові смужки таким чином, щоб утворювалось нове зображення. Подібна технологія використовується у білблордах. Мав свою школу пластики у Нью-Йорку, багато викладав, зокрема у Чиказькій школі індустріальних мистецтв. Своїм студентам наголошував, що митець повинен творити, а не відтворювати. Створив пам’ятники Тарасові Шевченку, Лесі Українці, Івану Франкові у США. Написав книгу "50 років творчості" (50 Creative Years), у якій виклав свої філософські та мистецькі погляди, видання присвятив дружині.