Дитяча книга української діаспори (До міжнародного дня захисту дітей)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

До Міжнародного дня захисту дітей, що традиційно, з 1949 р., відзначається 1 червня, співробітниками Відділу зарубіжної україніки Інституту книгознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (далі – ВЗУ ІК НБУВ) із фондів підрозділу підготовлено електронну книжкову виставку та розгонуто її традиційний книжковий формат у читальній залі ВЗУ ІК НБУВ.

     У найбільшій бібліотеці країни, де зберігаються інформаційні ресурси з усіх галузей знань, як і в національних бібліотеках інших держав, зберігається різна за типологію література, в тому числі і для наймолодших членів суспільства. У ВЗУ ІК – наявні такі видання дитячої літератури для читання: оповідання, казки, вірші, гумор, методичний матеріал і рекомендації для організації і проведення рухливих та розвиваючих ігор із малюками вихователями дитячих садків, педагогами, батьками тощо. Звичайно, на виставці нами представлено лише незначний відсоток книжок та журналів для дітей. В окрему колекцію поки що цю літературу не виділено. Однак із часом планується розробити таку модель, оскільки дитяча література українського зарубіжжя не тільки відбиває напрацювання письменників країн постійного проживання українських іммігрантів, позитивний досвід виховної роботи з дітьми в них, а й може прислужитися в практичній діяльності наших вітчизняних педагогів; дає можливість мати уявлення про відношення дітей до їх історичної батьківщини, до рідної мови і як це відношення культивується в іммігрантських сім’ях.

     У високопрофесійній і високохудожній літературі, представленій в електронній експозиції, відбито світ української дитини в іммігрантському середовищі, особливості існування в ньому, специфіку особистого спілкування маленької людини в іншомовному, двомовному крузі осіб іншої ментальності та культур, також узагалі зріз життя українського зарубіжжя, діяльність дитячих видавництв, фондів та ін.

     Епіграфом до підготовленої виставки можуть слугувати слова Івана Багряного з «Казки про лелеку та Павлика-мандрівника»: «Ой, немає краще, як на Україні». Рефреном до неї є такі такі вірші:

 

Леонід Полтава

 

НАША БАТЬКІВЩИНА

Там, де море преглибоке,

Де заквітчані Карпати,

Де степи такі широкі,

Що очима не обняти, –

Там є наша Батьківщина

УКРАЇНА!

 

Там, де сонечко іскриться,

Де блакитний вітер віє,

Де на горах є столиця, –

Наш великий, славний Київ,

Там є наша Батьківщина

УКРАЇНА!

 

Всі ми: я, і мама, й тато

У чужім далекім краї,

Будемо її кохати,

Бо і нас вона кохає,

Нас кохає Батьківщина

УКРАЇНА!

 

І. Савицька

Україно, Україно,

Мій далекий краю!

Цілим серденьком дитини

Я тебе кохаю

І щоднини шлю молитву

Всевишньому Богу,

Щоб післав нам в Україну

Щасливу дорогу.

 

     На виставці представлено, зокрема, такі твори для малечі, як: Білецька Т. «Квітка щастя [казки й оповідання]»; «Казки Вільгельма Гауффа»; Тис Ю. «Казка про лицаря Добриню та його сестричку Забаву», «Про юнака Семенка, що волю добував»; Качалуба М. «Тріпотіння крилят : [пригоди діток і звіряток]» та ін. У «Передмові для дорослих» до книги К. Перелісної «Три правди. Казка» (Торонто, Канада) голова спілки «Українські працівники літератури для дітей і молоді» Антоніна Горохович та секретар Леся Храплива-Щур висловлюють щиру подяку меценатам – Василю Саламону, та Юліянчику Ломазі, якому ще не виповнилося й року. Зазначено, що, звичайно, гроші за нього перерахували його дідусь і бабуся: художниця Ярослава та відомий громадський діяч Роман Ломага. Пропонуються такі твори Лесі Бризгун-Шанти: «Многая літа, Кирпатенька Вивірочка!»; «Родина Качуровських» : [оповідання з природи, ч. 2]; «Слава Курчатку-Жовтенятку» (супроводжується порадами, як зробити таку саму шапочку, як у Жовтенятка).

     Перу цієї письменниці належать ще й такі твори для дітлахів, як: «Мандрівка Курчатка-Жовтенятка», «Курчатко-Жовтенятко вчиться рідної мови»; з природничої серії: «Родина Бобрів», «На хуторі дядька Марка», «Родина Відмідь» тощо.

     У збірці «Літо» (упорядкувала Марія Юркевич) подано матеріали, потрібні для роботи з дітьми влітку, рухливі ігри зі співами (для дошкільнят) та організовані рухливі ігри для дітей від 6 до 9 років. Описано, як організувати ігри з біганням, стрибками, киданням та ловлею м’яча – ефективні засоби для фізичного розвитку дитини. Гра враховує в малечі цілий ряд психологічних прикмет – товариськість, справедливість, чесність, мужність, сміливість та ін.

     Ліричні вірші, присвячені квітам (тюльпанам, маргариткам, конваліям, маку, чорнобривцям та ін.) дають змогу дізнатися про їх старовинні народні назви: вітрянки – білі проліски; півники – косатці, косарі; плакун – польовий льонок; хризантеми – марцизки тощо), – у книзі О. Лятуринської «Ягілка».

     І. Боднарук (автор «Читанок») у «Читанці 2» врахував побажання вчителів, адже підготовлені ним матеріали спрямовані на те, щоб готувати дитину до розуміння навчальної програми. Поруч методично опрацьованих текстів є мовні вправи, які належить підбирати послідовно до кожної лекції, індивідуально і хором уголос, щоб плекати навички у дітей грамотно висловлюватися. Підручник опрацьовано за методикою навчання української мови, як мови другої. У «Читанці» подано українсько-англійський словничок. А «Читанка 3» спрямована на пробудження інтересу в дітей до вивченння української мови. Принцип – розмовляти з дітьми українською мовою.

     Представлено на виставці й духовну літературу, оскільки вона в православному середовищі завжди вважалася, була й є ефктивним засобом виховання дітей. Перші книги релігійного змісту (це сягає часів Київської Русі), з якими знайомиться дитина, це – Євангеліє, Часослов, Псалтир, молитовники, катехізиси, житія святих. Далі з’являються в її руках – книги про поширення християнства, повчальні бесіди, релігійні пісні, гімни тощо. Нарешті – дитячі енциклопедії.

     Українська міфологія «походить від систем найдавніших міфів як відгомін фундаментальної ідеї спорідненості між тваринами або рослинами як тотемами (оберегами) та членами первісного соціуму (клану, племені, гурту). Особливістю дологічного (міфічного, магічного, нерозчленованого, інкорпорованого тощо) мислення є взаємоперетворення, зокрема в представників світу флори і фауни. Способи міфологічних перетворень (метаморфоз) зберігаються в різних фольклорних жанрах, також у народній казці» [Дяченко-Лисенко Л. М. Дологічне мислення народної казки в контексті трансформації первісного тотемізму / Л. М. Дяченко-Лисенко // Система і структура …. 2004. – С. 111–120]. Про українську народну казку як багатюще джерело для дослідження культурних і фольклорних традицій українського народу пишуть чимало дослідників, підкреслюючи, що казка є тим скарбом, «до якого звертатиметься не одне покоління українців та представників інших культур. Адже казка – це і ментальтність, і системка духовних цінностей і своєрідний мовленнєвий код, багатство та різноманіття якого криється в казкових образах, поведінці героїв та комунікативних ситуаціях, яке ці учасники і створюють» [Леонтьєва О. особливості учасників ситуації у казках про тварин / О. Леонтьєва О. / Система і структура, 2002. – С. 186–187]. Гортаючи сторінки предстапвленої на виставці літератури, це особливо відчується.

   «Широко відкритими очима дивиться дитина на чарівний світ образків незнаних їм звірят, речей і подій, що їх створила для них мистецька рука художника. Треба використати це зацікавлення дитини й про все, що в книжці бачимо, розповідати. Від того зародиться в дитини бажання самій навчитись читати, а це – перший крок до того, щоб потім дитина з охотою взяла в руки першу читанку. Дарунком першої книжки кладемо основу для майбутньої цікавої й вартісної бібліотеки нашої дитини. <…> Книжка проводить дитину впродовж цілого життя. Вона з неї молиться, вчиться, розважається, потім формує свій світогляд і відношення до різних явищ суспільного життя» (Церковний календар» на 1971 р., Варшава).

     Діти з українських сімей знаходяться в імміграції в багатомовному середовищі. Однак підгрунтям їх існування в дорослому житті, власної збереження національної ідентичності є українська одномовність у родинах, тому частина літератури, що включена до розгорнутої виставки, розрахована і на батьківську аудиторію українців, які перебуввають в імміграції, і тих, які мешкають на території України. Спілкування з дитиною, читання їй книг сприяє зміцненню духовній близькості в сім’ї, взаєморозумінню, налагодженню стосунків.

     Користь спільне читання у тому, «щоб виробити гарну українську мову в дитини», оскільки це дасть можливість дитині  набути чимало добрих слів із казок та оповідань; «щоденна мова в хаті звичайна для порозуміння, а літературна мова – це збір перлин авторової думки, мистецтво слова, чутливості та харапктеру». Фахівці вважають, що любов до читання в дитини залежить від того, чи зуміють батьки розбудити в них це відчуття, інтерес до цікавого змісту.

     Книги, представлені на виставці з фондів ВЗУ ІК НБУВ, дають можливість дізнатися українським дослідникам дитячої літератури, педагогам, широкому загалу про талановитих, але, на жаль, малоневідомих і зовсім невідомих в Україні письменників. Так, Текля Білецька – письменниця і вчителька; Автор, інженер і магістр Антоніна Горохович працювала на громадській, організаційній, педагогічній, редакторській, літературознавчій ниві. Її численні статті, книжки збагатили свідомість українців, сприяли зв’язкам діаспори з Україною. Марія Дмитренко (1918–1948) ­ українська письменниця, член ОУН, провідник гімназійних жіночих ланок ОУН, член редакцій підпільних журналів «Ідея і чин», «Самостійність», видань Осередку пропаганди ОУН та Бюра інформації Української Головної Визвольної Ради. Загинула від рук більшовиків 29 грудня 1948 р. Доброчинниця Єлена Коваль – із Калгарів (провінція Альберта, Канада). Відзначимо надзвичайно талановиті роботи художників-дизайнерів, оформлювачів дитячих книжок: Мирослава Григор’їва, П. Андрусів, А. Манастирський, М. Михалевич, Христина Велигорська-Сенків, В. Соколик та ін. Крім того, виявляється, що деякі письменники самі оформлювали свої твори, як, наприклад, Іван Багряний. Чималий доробок у дитячій літературі таких письменників, як: Юра Шкрумеляк, В. Гнатюк, Б. Лепкий, Я. Вільшенко, В. Щурат, В. О. Коннор-Вілінська, Р. Завадович та ін. Надзвичайно цікавий матеріал на дитячу тематику міститься в журналах, зокрема «Жіночому світі».

…..Пропонованою виставкою автори прагнуть зацікавити вітчизняних видавців, які б взялися за видання творів для дітей українських зарубіжних видавців, наприклад, у вигляді хрестоматії, альманахів тощо.

     Гірким явищем нашого життя сьогодні є війна з Росією, є діти, які внаслідок її залишилися сиротами, оскільки їхні батьки віддали своє життя за незалежність України. Усім дітям України і, особливо, цим дітям, яким потрібна особлива сила і воля, щоб іти своїм щасливим життєвим шляхом, відділ зарубіжної україніки присвячує свою книжкову виставку.

 

Література

1. Ажнюк Б. М Мова / Б. М. Ажнюк. Л. Т.Масенко // Історія української культури. Українська культура XX – початку XXI століття. – Т. 5, кн. 1. – Київ : Наук. думка, 2011. – С. 257–304. С. 297

2. Дяченко-Лисенко Л. М. Дологічне мислення народної казки в контексті трансформації первісного тотемізму / Л. М. відділу зарубіжної україніки Інституту книгознавства Дяченко-Лисенко // Система і структура …. 2004. – С. 111–120.

3. Ковальчук В. П. Про особливості категорії простору в архаїчних фольклорних жанрах (на матеріалі українських чарівних казок) / В. П. Ковальчук // Система і структура …. 2004. – С. 125–131.

 

Н. Г. Солонська, канд. іст. наук, ст. наук. співроб. відділу зарубіжної україніки Інституту книгознавства, Є. В. Шпаргало, мол. наук. співроб. відділу зарубіжної україніки Інституту книгознавства

Додаткові матеріали: 
ДолученняРозмір
PDF icon Бібліографічний список літератури328.41 КБ

Контактна інформація

Корпус №2, вул. Володимирська 62, 3-й поверх, к. 302.
+38 (044) 288-1434
9.15 - 18.00 (понеділок - субота)