1849 народилася Олена Пчілка (Ольга Драгоманова-Косач), українська письменниця, публіцистка, громадська і культурна діячка, етнограф і перекладачка, член-кореспондент Всеукраїнської академії наук. Мати Лесі Українки (Лариси Косач), сестра професора М. Драгоманова. 1905 р. О. Пчілка була серед чотирьох делегатів української інтелігенції у Санкт-Петербурзі на перемовинах з царським прем’єром графом Сергієм Вітте безрезультатно добивалася відміни багаторічної заборони на україномовний друк і шкільництво. У 1906–1914 роках видавала журнал "Рідний Край" з додатком "Молода Україна" (1908–1914), "Газети Гадяцького земства" (1917–1919). Національні і соціальні мотиви становили основний зміст творів О. Пчілки, в яких вона виступала проти денаціоналізації, русифікації, проти національного і політичного гніту, проти чужої школи, показувала, як національно свідома українська молодь в добу глухої реакції шукала шляхів до визволення свого народу. О. Пчілці належить поважне місце в українській дитячій літературі. Крім численних поезій, казок, оповідань, вона писала п'єси для дітей. Пчілці належить чимало перекладів і переспівів світової класики: Овідія, А. Міцкевича, О. Пушкіна, Й. В. Ґете, Г. К. Андерсена, В. Гюґо. Також, вона написала низку публіцистичних, літературно-критичних статей і спогадів: "М. П. Старицький" (1904), "Марко Кропивницький яко артист і автор" (1910), "Євген Гребінка і його час" (1912), "Микола Лисенко" (1913), "Спогади про Михайла Драгоманова" (1926), "Автобіографія" (1930). Наукове значення мають такі її праці: "Українські узори" (1912 і 1927), "Про легенди й пісні", "Українське селянське малювання на стінах" та "Український народний орнамент". Збірка творів: "Оповідання", І-III (1907, 1909, 1911) та "Оповідання" (з автобіографією, 1930). За антибільшовицькі виступи заарештована в Гадячі. Після звільнення з арешту виїхала до Могилева-Подільського, згодом до Києва, де працювала в комісіях УАН, стала членом-кореспондентом з 1925 року.