1897 народився Мирослав Ірчан (Андрій Баб’юк), український письменник, літературознавець, перекладач, журналіст, історик, видавець. Під час 1-ї світової війни – підхорунжий у корпусі УСС у складі австро-угорської армії. Від 1918 – в УГА, 1920 – у складі Червоної армії. 1921 – викладач військової школи, співпрацював із журналом "Галицький комуніст". У жовтні 1923 переїхав до м. Вінніпеґ (Канада), де редагував журнал "Робітниця", "Світ молоді", писав п’єси для постановок Українського робітничо-фермерського дому; видав підручник "Сцена" (1928). Один з органiзаторiв і голова 1924–25 заокеанської фiлiї спілки письменників "Гарт". 1929 повернувся в Україну, очолив у Харкові літературну організацію "Західня Україна", редагував однойменний часопис та журнал "Сільський театр". Дебютував оповіданням "Зустріч" у газеті "Свобода" (Відень). Перша збірка новел "Сміх Нірвани" вийшла у Львові 1918 року, підписана справжнім ім'ям автора. У творчості продовжував традиції І. Франка та В. Стефаника, розширивши реалізм зображення символістичною поетикою, психологізмом. Його п’єси й публіцистика присвячені героїчним і трагічним сторінкам УСС, важкому становищу галицького селянства в часи польського панування, життю західноукраїнських емігрантів в Америці. Автор низки статей про творчість В. Стефаника, М. Тарновського, В. Сосюри, І. Кулика, В. Бобинського та ін. 28 грудня 1933 заарештований як "агент німецького фашизму" за контрреволюційну діяльність у "Західній Україні", засуджений до 10-ти років концтаборів. Відбував покарання на Соловках, розстріляний 1937. Реабілітований – 1956