Навчальна книга українського зарубіжжя

До Дня знань (1 вересня 2018 р.) працівниками відділу зарубіжної україніки Інституту книгознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (ВЗУ ІК НБУВ) підготовлено електронну книжкову виставку «Навчальна книга українського зарубіжжя». Виставка містить літературу, присвячену навчанню, вихованню, дозвіллю та самоосвіті дітей, юнацтва, дорослих, підготовлену, видану і використовувану в українському зарубіжжі.

Навчальні видання українського зарубіжжя за читацьким призначенням поділяються на кілька груп: для суботніх і недільних (народних) шкіл, для загальноосвітньої школи (початкової і старшої), вищої школи (середні спеціальні заклади), високої школи (вищі навчальні заклади). У діаспорі видавалися навчальні видання для учнів і навчальні видання для тих, хто навчає – вихователів дитячих садів, учителів різного типу шкіл, ліцеїв, гімназій, викладачів коледжів, вищих навчальних закладів (університетів, академій, інститутів), батьків. Усередині цих груп виділяються підгрупи за віком учнів і роками навчання, в залежності від особливостей навчання (денне навчання в народних і державних школах, самостійне навчання, екстернат).

Навчальна книжка уособлює собою частину суспільної культури українства діаспори певного періоду та виконує навчальну і виховну функцію. Серед книг, які зберігаються у фондах ВЗУ ІК НБУВ є такі, що не фіксують назву підручника, але практично виконують його функції. (Для прикладу: «Барвінський О. Історія України-Руси / Олександр Барвінський. – Вінніпег : Українська книгарня, 1920. – 143 с. : іл.»). На виставці представлені не тільки книги, де поле «призначення» позначалося саме як підручник або посібник, лекція, практикум тощо, але й книги, які своїм змістом, передмовою, чи іншими характеристиками вказують на мету своєї появи.

Роль навчальної книжки є надзвичайно помітною у суспільстві, адже від її змісту залежить формування не лише суспільної свідомості і державницької ідеології, але й забезпечення економічного, соціального, політичного, культурного, освітнього, наукового поступу держави, рівень життя конкретного народу. У фондах ВЗУ зберігаються різні види навчальних видань: підручники,  конспекти лекцій, лекції, тексти лекцій, практикуми, посібники, словники для школи, навчальні брошури, робочі та навчальні зошити, зошити для вправ, атласи, карти тощо. Наявна значна частка документів, що повністю відповідають визначенню поняття «навчальне видання», тобто, це такі видання, які містять систематизовані відомості наукового або прикладного характеру, викладені у формі, зручній для вивчення і викладання, і розраховані на учнів різного віку і ступеня навчання. Аналіз цих видань виявляє їх цільове призначення – забезпечення процесу навчання, сприяння засвоєнню знань в умовах іншомовного культурного середовища і конкретної системи освіти. Ці книжки, в залежності від їх предметного змісту, цілком або частково виконують також виховну функцію.

Процес творення й удосконалення навчальної книжки у західній діаспорі нерозривно пов’язаний із становленням та розбудовою українського шкільництва та українських вищих навчальних закладів, як в історичному, так і в теоретичному аспектах. Головною функцією навчальної книжки для народних і загальноосвітніх шкіл упродовж усього часу завжди залишалася функція національного виховання. Періоди появи навчальної книжки в українському зарубіжжі тісно пов’язані з історією української еміграції, можливостями розвитку співробітництва між українцями материкової України та українцями країн поселення. Налагодження видавництва навчальної книжки в країнах поселення, як і друкованої продукції загалом, залежало також від національно-культурної політики, економічних умов переселенців, технологічних досягнень країни поселення та можливостей ними скористатися. Ці обставини визначають культуру навчальної книжки в діаспорі, дають можливість характеризувати навчальні видання українського зарубіжжя, як традиційні і модерні.

Перші школи переселенці з України створювали при церквах. У той початковий період, у кінці ХІХ ст., ситуація зі шкільними підручниками була складною, отже вибір підручників був вільним, залежав від можливостей громади. Перші підручники, якими користувалися українські іммігранти, були вивезені з материкової України та Східної Європи. Вони видавалися, переважно, у Відні, Львові, Станіславі, Коломиї, Києві, Катеринославі. На початку ХХ ст. представники релігійних громад виступали ініціаторами створення мережі шкіл при церквах, а отже і підготовки та видання навчальних книжок. Зокрема, на конвенції греко-католицького духовенства 15–16 жовтня 1907 р. у Нью-Йорку було ухвалено рішення щодо необхідності видання підручників і катехізису, обрано комітет із 9 священиків і вирішено запросити світських кваліфікованих спеціалістів. Греко-католицькі громади у країнах поселення засновували товариства «Просвіта», які переймалися забезпеченням українських дітей підручниками і навчальною літературою. При «Просвітах» створювалися комітети для фахової оцінки змісту надісланих книг з України[1].

Навчальна книжка релігійного характеру є дуже поширеною в українському зарубіжжі. Всі релігійні громади, утворені українцями, незалежно від конфесій, вважали за потрібне мати школу при своїй церкві, а також підтримувати світські школи, де навчалися діти українців. Початки релігії викладали у недільних і суботніх школах, приватних середніх школах і книжка відповідного змісту видавалася у багатьох осередках розселення українців упродовж ХХ ст. Згодом виникла потреба у підготовці священиків, а отже і релігійної навчальної книжки для опанування богослов’я. Серед документів фонду виявлено значну їх частку. Це такі видання: «Андреєв Н. Початки релігії / Перекл. М. З. – Нью Йорк: Накл. Укр. книгарні, 1918. – 64 с.»; «Домашовець Гр. Короткий нарис загальної історії церкви християн баптистів. – Б. м., 1936. – 58 с.»; «Божа наука : Катахизм Християнсько-католицької віри на основі Біблії : Для шкільного вжитку. – 3. вид. – Гайденав : Заграва, 1946. – 187 с.: іл.» та інші. Це, переважно, малоформатні видання, що відрізняються економністю, адресовані дітям різних вікових категорій, а також батькам та студентам богословських факультетів. Титульні листи таких видань подаються дуже часто паралельно англійською мовою. Книжки використовувалися як для самостійної освіти, так і для навчання в різного типу навчальних закладах.

Серед навчальних видань української діаспори переважає навчальна література гуманітарного змісту. Це підручники, посібники, курси лекцій, тексти лекцій, букварі, читанки, хрестоматії з історії України та всесвітньої історії, географії, української мови та літератури, тобто навчальні видання, які розкривають зміст об’єктивного українознавства. У підручниках, виданих у 1950-ті–1990-ті рр., автори поряд із знаннями про Україну, надавали інформацію, хоча і у мінімальному об’ємі, про нову країну поселення, про життя українських діаспор у різних країнах. Ці книги відзначалися якіснішим оформленням: міцний папір, частіше зустрічається тверда обкладинка, часто титул паралельно англійською мовою, кращі художні характеристики (кольорові рисунки та ілюстрації). Видається чимало двомовних словників: українсько-англійський, українсько-іспанський, українсько-німецький тощо. У навчальних книжках, особливо для початкової школи (букварі, читанки, граматика української мови) в кінці подаються українсько-англійські словнички до змістовного наповнення книжок. Можна приводити приклади десятків таких видань, що широко використовувалися в українських навчальних закладах діаспори.

Найбільша частка навчальної книжки стосується української мови для різних категорій учнів (суботні, недільні школи, загальноосвітні, висока школа).

Найменша частка навчальної книжки у фонді відділу зарубіжної україніки, якою користувалися в українському зарубіжжі школярі, студенти, викладачі, стосується точних і природничих наук. Це підручники з арифметики, геометрії, алгебри, хімії, біології, астрономії, кібернетики.

Чисельно представлена у фондах ВЗУ навчальна книжка для високої школи. Українські школи діаспори потребували вчителів, тому вже на початку ХХ ст. з’являються навчальні заклади для підготовки педагогічних кадрів для мережі українських шкіл. Виникають спочатку в Європі, а згодом і в США, Канаді та інших країнах вищі навчальні заклади, де розвиваються студії з різних ділянок українознавства, а українська молодь отримує можливість здобути фахову освіту найвищої кваліфікації. Такими вищими навчальними закладами в діаспорі були Український Науковий Інститут (УНІ) у Варшаві (Польща) (1928–1939), Український вільний університет, заснований в 1921 р., у Відні (Австрія), пізніше діяв у Празі (Чехія), з 1945 р. діє у Мюнхені (Німеччина), Українська господарча академія в Подєбрадах (Чехія) (1922–1932), Український високий педагогічний інститут імені М. Драгоманова у Празі (Чехія) (1923–1933), Український науковий інститут Гарвардського університету (1973) в Кембриджі (Массачусетс, США), Український католицький університет імені святого Климента в Римі (Італія) (1963), Канадський інститут українських студій (1976) при Альбертському університеті (Едмонтон, Канада) та інші. Високі школи засновують власні видавництва, готують, видають і розповсюджують наукову і навчальну книжку та інші навчальні матеріали для забезпечення навчального процесу і підготовки наукових і освітніх українознавчих кадрів вищої кваліфікації. В окремих університетах країн проживання українців відкриваються кафедри з українознавчих студій, які працюють над створенням наукової і навчальної книжки.

У фонді зберігаються підручники для вищої школи, підготовлені знаними у світі діячами науки і освіти. Цінними для використання у діаспорних і вітчизняних вищих навчальних закладах є такі видання: «Аркас М. Історія України-Руси : З малюнками. – 2 вид. – Краків : Накладом Ольги Аркасової, 1912. – VІІ, 424 с.»; «Стоцкий і Гартнер. Українська граматика. – Вінніпег, Ман : [Б. в.], 1919. – 242 с.»; «Мицюк О. К. Історія політичної економії. Т. 2. ч. 1. – Подєбради : вид. «Вид. т-ва при У. Г. А.», 1923. – 136 с.»; «Дорошенко Д. Ілюстрована історія України, 1917–1923. – Ужгород, 1930. Т. 2: Українська Гетьманська держава 1918 р. – 424 с. : дод.»; «Животко А. Нарис історії української преси : курс лекцій. – Подєбради : [б. в.], 1937. – 108 с.»; «Українська культура / Антонович Д. (ред.). – Подєбради : [б. в.], 1940. – 384 с.»; «Гнатишак, М. Історія української літератури. Кн. 1 / М. Гнатишак. – Прага : Вид-во Ю. Тищенка, 1941. – 132 с. : порт.»; «Ковалів П. Граматика української мови. – Мюнхен, 1946. – 148 с.»; «Окіншевич Л. Лекції з історії українського права: Право державне. Доба станового суспільства. – Мюнхен, 1947. – 169 с.»; «Іларіон (Проф. Д-р Іван Огієнко) / Українська літературна мова. – Sascaton : The Gospel press, 1951. – 345 с. Т. 1 : Граматичні основи літературної мови. – 1951. – 345 с.» та багато багато інших.

У діаспорі широко використовувався такий підвид навчальної книжки, як навчальний посібник. Навчальний посібник доповнює або частково чи повністю замінює підручник та офіційно використовується у навчальному процесі. На відміну від підручника, у навчальному посібнику теоретичні основи курсу викладаються без урахування суворої відповідності з програмою. До навчальних посібників належать хрестоматії, книги для читання, збірники диктантів, таблиці, атласи, окремо видані частини курсу, навчальні наочні посібники. Велику частку навчальних видань фонду ВЗУ становлять хрестоматії – навчальні посібники, що містять літературно-художні, історичні та інші твори чи уривки з них, які є об’єктом вивчення таких дисциплін, як українська література, історія України. Вони допомагають користувачам розвивати аналітичні здібності, набувати знання з української літератури, історії, пізнавати українську культуру та ментальні особливості народу. Наочні посібники з різних навчальних дисциплін та видання матеріалів на допомогу у вивченні, викладанні і вихованні, допомагають учням і студентам наочно уявити досліджувані об’єкти і явища, краще зрозуміти їх суть.

Великою популярністю в українському зарубіжжі користувалися такі навчальні посібники, як: «Струни: Антологія української поезії від найдавніших до нинішніх часів / Для вжитку школи й хати влашт. Богдан Лепкий. – Берлін, 1922. – 239 с. Т. І: Від «Слова о полку Ігоревім до Івана Франка»»; «Сімпсон Дж. В. Україна: історичний та географічний атлас : Серія мап і пояснень / А. Штефан (Переклад). – Авгсбург : Українська книга, 1946. – 48 с.»; «Петров В. Походження українського народу / Українська студентська громада при УТП в Регенсбурзі. – Регенсбург, 1947. – 56, ХІХ с.»; «Кисілевський К. Українська мова. – Мюнхен, 1948. – 112 с.»; «Рудницький Я. Хрестоматія з української літератури. – Вінніпеґ, 1963. – 64 с.»; «Жарський Е. Географія України : дод. до зошита для вправ. – Нью Йорк : УККА, 1964. – 32 с.»; «Свій Дм. Збірник матеріалів для переказів : Посібник для вчителів українських шкіл на еміграції та для батьків, що працюють дома з дітьми. – Нью-Йорк : Книгоспілка, 1965. – 63 с.» тощо.

Широкого поширення в діаспорі набула навчальна книжка з народознавства, з військової тематики, з фізичного виховання, для різних організацій, зокрема «Пласт», «СУМК», збірники пісень, а також навчальна книжка для різних категорій дорослого населення, призначена для самоосвіти, що висвітлює ту чи іншу господарську та побутову діяльність, раціональну її організацію. Зокрема, навчальні книжки для жінок, наставників дітей і молоді, бджолярів, садівників тощо. Ці книжки користувалися особливим попитом читачів, про що свідчить їх зовнішній вигляд і фізичний стан: сліди від багаторазового використання, помітки на полях і в тексті. Ось деякі з них: «Тисовський О. (уклад.). Життя в пласті : Основи пластового знання для української молоді. – Львів : Накл. Верх. Пластової Ради, 1921. – 159 с.»; «Начерк підручника для українських молодших старшин й підстаршин. – Саскатун : Видання української стрілецької громади в Канаді, 1938. – 413 с.»; «Карабут М. Садівництво в Західній Канаді : Ілюстрований підручник плекання витривалих овочевих дерев на степах Канади. – Winnipeg : Українська книгарня, 1939. – 64 с.»; «Андрієвський В. Звичаї й обряди українського народу ; Від. авт., вст. сл. Р. Купчинського. – Краків : Укр. вид-во, 1941. – 52 с. (Минуле й сучасне; ч. 21)»; «Доманицький В. Сільське господарство України в умовах нової Європи = Die Landwirtschaft der Ukraina in neueurop aischen Wirtschaftssystem // Сільське господарство України. – Прага : Культурно-наук. вид-во УНО, 1942. – 23 с. : іл.»; «Організатор: Підруч. Для СУМК та інших союзних організацій. – Вінніпег, Ман., 1944. – 144 с.»; «Гайворонський М. О. Збірник українських пісень для молоді. – Саскатон, Саск.: вид. укр. книгарні, 1946. – 143 с. : іл.» та багато інших подібних видань.

Наявні у фонді і програми для шкіл з навчання і виховання, які широко використовувалися в українських школах різного типу. Зокрема це такі документи: «Програми навчання і виховання. – Нью Йорк, Філадельфія : Видання Шкільної Ради, 1960. – 95 с.»; «Шкільні програми українських шкіл та курсів українознавства / Українська Православна Церква в Канаді; Рада Української Школи Східної Канади. – Торонто, 1965. – 47 с.»; «Розділи з життя суспільства: Тимчасові навч. тексти для сер. шк. з укр. м. навч. / В. Крівний, Й. Кучерак, О. Месареш та ін.; Упоряд. Т. Мюнц. – Братислава : Слов. пед. вид-во, 1991. – 49 с.» тощо.

Видавалася і повсякденно використовувалася у навчальному процесі навчальна методична література для наставників, вихователів, вчителів і батьків. Такі видання, як: «Гончаренко І. Як виховувати наших дітей. – Вінніпег : [б. в.], 1956. – 110 с.»; «Ващенко Г. Виховання волі і характеру. – Боффало; Мюнхен: Накл. Осередку СУМ-у ім. Лесі Українки, 1957. – Ч. 2 : / Педагогічна/. – 271 с.»;  «Лук’яненко А. Психологія дитячого віку : поради вихователькам-садівничкам. – Лондон : Союз українців у В. Британії, 1957. – 16 с.»; «Гончаренко І. Основи українського національного виховання. – Новий Ульм : вид-во «Українські вісті» [Німеччина], 1959. – 123 с.» та багато інших.

Популярністю у читачів користувалася книга про країну проживання, яка знайомить з особливостями тієї чи іншої країни, сприяє адаптації переселенців до нових умов (культурних, мовних, освітніх, екологічних, соціальних, правових тощо).

Велику потребу українці зарубіжжя відчували у словниках та підручниках із іноземних мов, у довідковій літературі. Така книжка широко представлена у фондах, зокрема: «Українсько-німецький підручник до науки німецької мови. З доданням словарця. – Нью-Йорк, 1916. – 48 с.»;  «Українсько-німецький словник / Пер. сл. І. Мірчука; З доруки Укр. наук. ін.-ту в Берліні склали З. Кузеля і Я. Рудницький при співпраці К. Маєра. – Ляйпціг : Отто Гаррассовіц, 1943. – 1494 с.»; «Лончина В. Підручник іспанської мови. – Мюнхен, 1948. – 247 с. – Еспансько-український словничок. – 76 с.» тощо.

Письменники української діаспори готували для дітей (дошкільників та учнів) літературу, яка видавалася різними видавництвами як дитяча книжечка. Дитяча лектура, зокрема ті книжечки, що видані у другій половині ХХ ст., має прекрасне художнє оформлення, вишукані ілюстрації.

Навчальна книжка українського зарубіжжя відкриває українським читачам маловідомий аспект книжкової культури України, сприяє формуванню цілісного й об’єктивного уявлення про українську книгу та культуру загалом. Досвід розвитку видання навчальної літератури в діаспорі виявляє наукові, освітні потреби українського народу та засвідчує інтелектуальні і культурні спроможності української нації, прагнення її представників у вільному світі забезпечити позитивний імідж своєї країни.

Паралельно розгорнуто традиційну книжкову виставку, яка експонується за адресою: вул. Володимирська, 62;  3-й поверх, читальна зала відділу зарубіжної україніки (кімната 302).

Термін експонування: 9 серпня – 30 вересня 2018 р.

Завідувач відділу зарубіжної україніки

Тетяна Дмитрівна Антонюк



[1] Глушко О. З. Генеза шкільного підручникотворення в українській діаспорі США / О. З. Глушко : стаття. – Режим доступу: http://lib.iitta.gov.ua/708713/1/Glushko.pdf (Дата звернення: 13.08.2017).

 

Додаткові матеріали: 
ДолученняРозмір
PDF icon Список літератури150.91 КБ

Контактна інформація

Корпус №2, вул. Володимирська 62, 3-й поверх, к. 302.
+38 (044) 288-1434
9.15 - 18.00 (понеділок - субота)