1867 народився Осип Маковей, український поет, прозаїк, публіцист, критик, літературознавець, перекладач, педагог та громадсько-політичний діяч. 1891–1899 роки був журналістом, працю розпочав у газеті "Діло", продовжив як редактор у львівській газеті "Народна часопись"; очолював редакцію журналу "Зоря"; був відповідальним редактором газети "Буковина"; редагував журнал "Літературно-науковий вістник" у Львові. 1899–1910 жив у Чернівцях і працював викладачем української мови та літератури вчительської семінарії, вів практичні заняття з цих предметів на філософському факультеті Чернівецького університету. Перші літературні твори з'явилися в середині 1880-х рр. Це були насамперед переклади творів європ. антич. і класичної літератур. Історико-літературні дослідження Маковея присвячені творчості укр., рос., польс. письменників, зокрема, І. Котляревського, Т. Шевченка, А. Чайковського, Т. Бордуляка, І. Франка, П. Грабовського, П. Куліша, О. Кобилянської, І. Воробкевича, П. Гулака-Артемовського, М. Шашкевича та ін. Разом із І.Франком заклав основи вивчення життя і творчості Ю.Федьковича. 1911 у Львові М. видав ґрунтовну історико-літературну працю "Життєпис Осипа Юрія Гординського-Федьковича". На його вірші "Сон" і "Рекрут" написали музику композитори М. Лисенко і Ф. Колесса. Народною піснею став вірш "Ми гайдамаки"