1924 народився Павло Загребельний, український письменник, Герой України, лауреат Шевченківської та Державної премій. Учасник 2-ї світової війни, в’язень німецьких і радянських концтаборів. Працював у пресі, з 1961–1963 – головний редактор газети "Літературна Україна". З 1979–1986 був першим секретарем правління Спілки письменників України. Друкуватися почав з 1949 року. Перша збірка – "Каховські розповіді" (1953). Після новелістичних книжок "Степові квіти" (1955), "Вчитель" (1957) публікує повість"Дума про невмирущего" (1957). Автор близько 20 романів, зокрема "Диво", "Розгін", "Смерть у Києві", "Роксолана", "Я, Богдан", "Тисячолітній Миколай". Твори Павла Загребельного перекладені 23 мови. За його сценаріями знято худож. фільми: "Ракети не повинні злетіти" (1965), "Перевірено – мін немає" (1966, у співавт.), "Лаври" (1974), "І земля скакала мені назустріч" (1975), "Хто за Хто проти" (1977), "Ярослав Мудрий". Очолював Комітет з Державних премій ім. Т. Шевченка (1979–1987), депутат ВР СРСР та УРСР, член ЦК КПУ (1979–1989).