1874 народився Іван Раковський, український антрополог і зоолог, педагог, громадський діяч, публіцист. Голова Наукового Товариства Шевченка у Львові, співзасновник першої української енциклопедії. У 1904-1906 під керівництвом Хведора Вовка провадив антропологічні дослідження в Карпатах і продовжував їх на Поділлі. У 1912–1914 антропологічні студії поглибив в Петербурзі (у Хведора Вовка) і в Парижі. У 1914–1917 працював у Відні у Дослідницькому інституті Сходу та Близького Сходу, у 1921–1925 один з організаторів і професор зоології й антропології у Львівському університеті. Дійсний (з 1903) і почесний член НТШ, з 1935 до 1940 – його голова. Автор понад 20 наукових праць із зоології (зокрема безхребетних) і антропології (найважливіші – "Расовість слов'ян", 1919, "Погляди Хведора Вовка на расовість українського народу", "Погляд на антропологічні відносини українського народу" – разом з Сергієм Руденком, 1925). Раковський поглибив теорію Вовка щодо расової структури України. Вважав, що крім переваги динарського типу, український антропологічний тип сформувався з суміші найменш шістьох головних європейських типів. Також Раковський автор науково-популярних праць та шкільних підручників з природознавства, зокрема «Нового світогляду сьогочасної науки» (1947). Був головним редактором "Української Загальної Енциклопедії" (1930–1933); брав активну участь у громадській діяльності, зокрема у товариствах: "Рідна Школа", "Просвіта", "Відродження" (його перший голова).