1914 народився Павло Ключина, український поет-байкар, прозаїк, журналіст, педагог. Учасник Другої світової війни. З 1944 почав друкуватись, 1951 закінчив Глухівський педагогічний інститут. Працював вчителем у школах Конотопського району та Дубов'язівського району, кореспондентом у сумській газеті "Ленінська правда". В 1969 Павло Ключина став директором Роменського краєзнавчого музею. Досліджував діяльність сподвижників Нестора Махна на Роменщині – більшість розвідок не було надруковано. Автор нарисів про перебування на Роменщині Тараса Шевченка, Михайла Щепкіна, Марка Кропивницького, Марії Заньковецької. Працював в багатьох жанрах, у тому числі – частівки, приповідки, епіграми. Автор 11 збірок гумору та сатири: "Байки" (1955); "Кропива" (1957); "Лев, Осел та Заєць" (1959); "Нові байки" (1960); "Пшениця і Кукіль" (1961); "Солов'ї та Жаби" (1964); "Муха на пасіці" (1965); "Ведмідь гне дуги" (1967); "Свиня в саду", "Завзяті рогачі" (обидві – 1968); "Краплини барв земних" (1974). Окремі його твори перекладено білоруською, болгарською, вірменською, польською, російською мовами.