1894 народився Олександр Довженко, український письменник, кінорежисер, художник-графік, фундатор національного та класик світового кінематографа. 1914–1917 – вчителював. 1919 затриманий Волинською губернською ЧК у м. Житомир за перебування в лавах армії УНР. Звільнений за сприяння членів Української комуністичної партії (боротьбистів). 1920–1923 – перебував на адміністративній та дипломатичній роботі. Працював художником-карикатуристом у кількох періодичних виданнях в Україні ("Вісті" ВУЦВК, "Комуніст"), був членом спілки "Гарт" (1923–1925). У кінематографії од 1926. Перші фільми: "Вася-реформатор", "Ягідка кохання", "Сумка дипкур'єра" (1926–1927). Шедеврами світового кінематографа визнано його картини "Звенигора" (1927), "Арсенал" (1929), "Земля" (1930; 1958 на міжнародному кінофестивалі у м. Брюссель названий серед 12 найкращих фільмів всіх часів і народів). Перший звуковий фільм – "Іван" (1932). 1933 переїхав до Москви. Впродовж 2-ї половини 1930-х рр. поставив кінокартини "Аероград" (1935), "Щорс" (1939). 1940–1941 – художній керівник Київської кіностудії. 1941–1945 – фронтовий кореспондент, публіцист, кінорежисер; полковник запасу. Зняв кіноепопею "Битва за нашу Радянську Україну" (1-ша ч. – 1943, 2-га – 1944). 26 листопада 1943 Й. Сталін заборонив друк кіноповісті "Україна в огні", а 30 січня. 1944, після наради членів політбюро ЦК ВКП(б) за присутності Довженка, її було визначено як "антирадянську, антиленінську, антинаціональну, антиколгоспну". Новий фільм зміг поставити лише через 5 років ("Мічурін", 1949). Працював над кіносценаріями "Прощай, Америко!", "Поема про море", "Золоті ворота", "Зачарована Десна", "Потомки запорожців", "Тарас Бульба", "Україна в огні".