1801 народився Михайло Остроградський, український математик, механік і фізик. Належить до найкращих математиків 19 ст., чиї праці отримали світове визнання. Займався майже всіма актуальними проблемами математики свого часу. Заснував наукову математичну школу. Академік Петербурзької АН (1830). Член-кореспондент Туринської, Римської, Французької, Американської академій, почесний доктор Київського та Московського університетів, почесний член Харківського університету (1859). ЮНЕСКО у 2001 році внесла Остроградського до переліку видатних математиків світу. 1830 у Парижі Остроградський подав лекції з небесної механіки Паризькій Академії наук і отримав від неї схвальні відгуки Араго і Пуассона. 1836–1837 читав курс з алгебраїчного і трансцендентного аналізу. Викладав у багатьох навчальних закладах Петербурга. Низка його праць стосується питань методики викладання математики і механіки у вищій та середній школах. Серед його праць слід відзначити мемуари у галузі чистої математики (1834), про інтегрування раціональних функцій, про повну теорію ударів (1854). Розвинув думку Фур'є про те, що умови можливих переміщень іноді слід виражати нерівностями і вводити зв'язки, що залежать від часу. Оригінальним чином вирішив питання гідромеханіки про рівновагу сферичного шару рідини. Запропонував оригінальний висновок канонічних рівнянь, досліджував інтеграли загальних рівнянь динаміки, а також вирішив ізопериметричну задачу. Займався зовнішньою балістикою. Вивів рівняння руху снаряда, вивчав опір повітря, дію пострілу на лафет гармати. В теорії потенціалу розв'язав деякі задачі, що стосуються притягання сфери та сфероїда. Досліджував поширення тепла у твердих тілах, одержав рівняння поширення тепла в рідинах. Здійснив узагальнення прийому, що застосовується при інтегруванні рівнянь з частковими диференціалами. Ім'я Остроградського носить розроблений ним засіб виділення раціональної частини невизначеного інтеграла, що дав змогу алгебраїчним шляхом подати його у вигляді суми двох додатків, причому другий додаток раціональної частини не містить. Формула Гріна–Остроградського (1828) виражає перетворення інтеграла, обчисленого за обсягом, обмеженим певною поверхнею, в інтеграл, обчислений по цій поверхні. Цю формулу він узагальнив у 1834 на випадок n-кратного інтеграла. Вивів формулу перетворення подвійних інтегралів у потрійні. В 1836 водночас з Якобі та Каталаном він розробив спосіб заміни змінних у кратних інтегралах. Незалежно від Гамільтона відкрив принцип найменшої дії (принцип Гамільтона–Остроградського). Інші праці присвячені проблемам варіаційного числення, інтегруванню алгебраїчних функцій, теорії чисел, алгебрі, геометрії, теорії ймовірностей.