1868 у Києві створений перший в Україні приватний комерційний банк. Проведена у Російській імперії економічна реформа кінця 1850 - початку 1860-х рр. привела до активізації розвитку банківської справи на українських землях. Від другої половини 19 століття бурхливо розвиваються російські приватні банки. Із 39 акціонерних банків країни в Україні функціонувало 10: Київський приватний комерційний (1868–1918), Харківський торговий (1868–1901), Одеський комерційний (1870–1878), Київський промисловий, Миколаївський комерційний (1872–1884), Катеринославський комерційний (1872–1901), Кременчуцький комерційний (1872–1894), Кам'янець-Подільський (1873–1879), Одеський обліковий (1879–1918), Одеський торгово-промисловий. Поширені були міські банки, що створювалися на кошти міських товариств і здійснювали свої операції під контролем міських дум. На кінець 19 століття в Україні налічувалося 33 міських громадянських банки. Вони давали позики під заставу нерухомості й кредитували переважно місцеву промисловість: київські банки – головним чином цукрово-рафінадні й борошномельні підприємства; харківські та катеринославські банки – кам'яновугільні та металургійні. На українських землях Автро-Угорщини наприкінці 19 століття виникають українські банки: Українська щадниця "Віра" (1894) в Перемишлі, кредитне товариство "Дністер" (1895), "Крайовий союз кредитовий" (1898), Земельний банк гіпотечний (1910) та інші у Львові. За часів української революції в 1917–1921 роках в Україні функції українського державного банку спочатку виконувала Київська контора Державного банку Росії. Державний банк і Державний земельний банк засновано лише за гетьманування Павла Скоропадського.