1889 народився Остап Вишня (справжнє ім’я – Павло Губенко), український сатирик-прозаїк, гуморист, перекладач; основоположник сатиричного жанру "усмішки". Закінчив Київську військову-фельдшерську школу (1907). Фельдшерував у лікарні Пд.-Зх. залізниці в Києві. 1917 вступив на історико-філологічний факультет Київського університету (не закінчив). Друкуватися під псевдонімом П. Грунський почав 1919 в українській пресі в Кам’янці-Подільському; від 1921 – під псевдонімом Остап Вишня в харківській періодиці: газеті "Вісті ВУЦВК", "Селянська правда", "Універсальний журнал", "Червоний перець" (з дня його заснування, 1927). Член літературних груп "Профлітфронт" та "Літературний ярмарок". Вишня художньо відкриває нові для української гумористики теми й мотиви, опановує жанр політичної сатири. Перша збірка – "Діла небесні" (1923). У 1920-х – на початку 1930-х років видав збірки фейлетонів та гумористичних оповідань "Вишневі усмішки сільські" (1923), "Кому веселе, а кому й сумне" (1924), "Вишневі усмішки кримські" (1925), "Лицем до села" (1926), "Вишневі усмішки кооперативні", "Вишневі усмішки театральні", "Вишневі усмішки літературні" (усі – 1927), "Вишневі усмішки закордонні" (1930) та ін. Перше 4-томне видання "Усмішок" вийшло 1928. Незвичайну популярність Вишні засвідчують тиражі його видань у 20-і роки; 23 його книги витримали 42 видання. Входив до президії організаційного комітету Спілки радянських письменників України (1932). Безпідставно заарештований 25 грудня 1933 і засуджений до 10 років концтаборів. Покарання відбував у м. Ухта (нині Республіка Комі, РФ). Звільнений 8 жовтня 1943. Реабілітований 1955. Літературну діяльність відновив 1944. У 1940–1950-х роках видав збірки гумористичних оповідань "Самостійна дірка" (1945), "Весна-красна" (1949), "Вишневі усмішки" (1950), "Мудрість колгоспника" (1952), "А народ війни не хоче" (1953), "Великі ростіть" (1955) та ін. У ці роки завершує великий цикл розпочатих ще до арешту "Мисливських усмішок". Виступав у жанрі оповідання ("Ярмарок", "Село згадує" та ін.), гумористичні оповідання та усмішки для дітей, гумористичного нарису ("У Макара Онисимовича Посмітного" та ін.); працював у галузі художнього перекладу (з М. Гоголя, А. Чехова, О. Сухово-Кобиліна, Я. Гашека, Б. Нушича, Марка Твена, О’Генрі та ін.).