Народився Володимир Даль, лексикограф, фольклорист, прозаїк, військовий лікар; перекладач російською мовою, популяризатор української літератури та фольклору

Дата події: 
22-11-1801

1801 народився Володимир Даль (літ. псевдонім Козак Луганський), лексикограф, фольклорист, прозаїк, військовий лікар; перекладач російською мовою, популяризатор української літератури та фольклору. Один із засновників Російського географічного товариства (1845), почесний член Петербурзької АН (1863). Народився в селищі Луганський завод (нині м. Луганськ). Дитинство провів у рідному селищі та в Миколаєві. 1814–1819 навчався у Петербурзькому морському кадетському корпусі. 1819–1826 служив на флоті, зокрема в Миколаєві. 1826–1829 навчався на медичному факультеті Тартуського університету. Брав участь як військовий лікар у російсько-турецькій війні 1828–11829 та польській кампанії 1831. Від 1829 – лікар в Умані та Кам'янці-Подільському. Від 1833 – чиновник в Оренбурзі, Санкт-Петербурзі, Нижньому Новгороді. 1859 вийшов у відставку, оселився у Москві. 1863–1866 вийшов друком словник в 4-х томах – "Толковый словарь великорусского наречия русского языка". Згодом влада (і царська, і радянська) замінила назву словника на «Толковый словарь живого великорусского языка». Словник складається із 200 тисяч слів. Даль збирав матеріали до словника понад 50 років. Автор праці "Пословицы русского народа" (1861–1862), до якої увійшло понад 30 тисяч прислів'їв, приказок (серед яких і українські), повістей, казок, нарисів, оповідань. Мовознавча спадщина Даля має значення для теорії і практики східнослов'янської лексикографії, діалектології, історії мови. В. Даль був автором першого в історії Російської імперії підручника із зоології. Низку творів присвятив українській тематиці.Зокрема, "Были и небылицы Казака Луганского", оповідання "Ваша воля, наша доля", "Світлий празник", "Скарб", "Упир", повість "Подолянка", "Мічман Поцелуєв, або живучи озирайся", "Савелій Граб". Перекладав з української мови художні твори. Даль товаришував із багатьма відомими українцями – серед них Т. Шевченко, Є. Гребінка, Г. Квітки-Основ’яненка, Г. Ґалаґан, М. Максимович, П. Лукашевич, Б. Грінченком.