1806 народився Олекса Стороженко, український письменник, етнограф, драматург, слідчий-криміналіст. Козацький рід Стороженків відомий з 18 ст.; відомості про його представників є в гетьманських універсалах і документах Генеральної військової канцелярії 18 ст. Навчався в шляхетному пансіоні при Слобідсько-Українській губернській гімназії в Харкові. З 1824 перебував на військовій службі. О. Стороженко пройшов шлях від унтер-офіцера в кінно-єгерському до поручика драгунського полку, а згодом став старшим офіцером у штабі кавалерійського корпусу. Під час військових експедицій Південною Україною вивчав життя й побут селянства, зустрічався з колишніми січовиками. Брав участь у воєнних кампаніях: російсько-турецькій війні 1828–1829, придушенні польського повстання 1830–1831, у поході 1849 в Угорщину; був контужений. 1850–1863 – служив чиновником для особливих доручень при київському генерал-губернаторі Дмитрі Бібікові. Сучасники згадували, що практика слідчого, яка припала на той період, захоплювала О. Стороженка. У 1864 переведений на службу до м. Вільно. Вийшов у відставку в чині дійсного статського радника. 1868 оселився на хуторі Трішин коло Берестя і тут прожив останні роки життя, захоплюючися музикою, малюванням і скульптурою. З 1850-х – друкувався на сторінках російських часописів "Северная пчела" і "Библиотека для чтения", зокрема було опубліковано роман-хроніку з української старовини "Брати-близнюки" (1857) та "Рассказы из крестьянского быта малороссиян" (1858). 1861 – став відомим і як україномовний письменник, його доробок друкували в часописі "Основа". 1863 у Петербурзі вийшли "Українські оповідання" у двох томах, написані ще в 1850-х.  З українського доробку за життя Стороженка надруковано лише кілька творів письменника, зокрема шість перших розділів повісті "Марко Проклятий" у львівському журналі "Правда" у 1870–1876 роках. Згодом опубліковано 16 розділів посмертно у 1879 в одеській "Типографії Л. Нітче". У передмові до посмертного видання 1879, редактор зазначив, що "з тих 16 розділів, дванадцять повністю написані особисто Стороженком, а решта читири розділи створено редактором відповідно до листів письменника, його планові та поглядам на цілі та значення цього твору". Пізніше, стало відомо, що не 12 а 11 перших розділів написано Стороженком.