1896 відбувся перший публічний кіносеанс на українських землях у Харкові. Показ зорганізував фотограф Альфред Федецький. Сеанс відбувся майже рік у рік з першим публічним кіносеансом у Парижі. А. Федецький демонстрував декілька хронікальних сюжетів у приміщенні Харківського оперного театру. Розвиток українського кіно фактично розпочався ще у 1893, коли інженер (тоді студент Новоросійського університету в Одесі) Йосип Тимченко за два роки до братів Люм'єр розробив апарат "кінескоп" придатний для кінознімання та кінопроекції. Тоді ж він здійснив перші кінозйомки – зафільмував вершників і метальників списів. 9 січня 1894 винахід презентували на 6-му засіданні секції фізики 9-го з'їзду російських натуралістів та лікарів у Москві. Нині знімальний апарат у фондах московського Політехнічного музею. Одним з піонерів українського кінематографу був катеринославський кінооператор і кінорежисер Данило Сахненко. У 1911 в передмісті Катеринослава (в селищі Лоцманська Кам'янка) він зняв повнометражний німий фільм "Запорізька Січ", що вважається в Україні першим ігровим фільмом національного виробництва. З дореволюційним кіно в Україні пов'язана творчість багатьох популярних акторів. Королевою екрану тих часів була Віра Холодна, яка народилася в Полтаві і багато знімалася в Одесі. 70 років своєї історії українське кіно було частиною радянського. У ці часи, попри політику націоналізації, централізованого держуправління та цензури кінематографу, українське кіно пережило кілька хвиль свого найбільшого розквіту в часи ВУФКУ в 1920-х та "українського поетичного кіно" 1960-х. Українські режисери-новатори Олександр Довженко, Іван Кавалерідзе, Петро Чардинін, Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, Леонід Осика, Леонід Биков, Кіра Муратова, здобули українському кіно світову славу.