Більш ніж півтора століття тому народилась авторка відомого щоденника та талановита художниця Башкирцева Марія Костянтинівна (1858−1884), роботи якої зберігаються в музеях України (зокрема, у Дніпрі, Харкові та Сумах), Росії та Франції. Народилась вона 23 листопада 1858 р. в Україні, в родовій садибі Гавронці, поблизу Полтави. Родина Марії була заможною, дівчина виховувалася, оточена безмежною любов’ю рідних, які задовольняли усі її бажання.

Костянтин Павлович Башкирцев, батько Марії, народився у 1833 р.. Сім років навчався в Ніжинській гімназії, з 1846 р. до 1850 р. − на юридичному факультеті Київського Університету.

Мати Марії, Марія Степанівна, зі старовинного дворянського роду Бабаніних, маєток яких знаходився в с. Черняківка, в 30-ти верстах від с. Гавронці Полтавської губернії та маєтку Бащкирцевих. Вона закінчила Полтавський інститут шляхетних дівчат.

Марія ще з дитинства виявляла надзвичайну обдарованість: мала чудовий голос, володіла німецькою, англійською, італійською, французькою, вивчала давньогрецьку та латинську мови. Щоденно отримувала уроки з фізики, хімії, математики. Дуже любила читати, захоплювалась мистецтвом, грала на роялі, арфі, тощо. Її вихованням займалися дві гувернантки – пані Мельникова (дворянського походження) та мадемуазель Бренн (француженка, яка дала Марії перші уроки з малювання).

Через родинні негаразди і розлучення батьків Марія з матір’ю та родичами переїхала до Європи. Доходи від продажу маєтку родина витратила на мандрівки. У 1871 р. оселилася в Ніцці.

Перша закоханість надихнула Марію вести щоденник, записуючи з точністю всі події та почуття. Маючи від природи гарний голос (мецо-сопрано в три октави), Марія мріяла стати оперною співачкою, але хвороба призвела до часткової втрати голосу. Свої розчарування вона записувала у щоденник. У 1876 р., в Римі, подорожуючи Італією, Марія брала уроки живопису у художника Каторбинського, відвідувала палаци та галереї, знайомилася з творчістю великих майстрів і вирішила присвятити своє життя живопису.

1876 р. – повернулася на батьківщину. З великою радістю в серці Марія відвідала своїх родичів в с. Черняківка та с. Гавронці, згадавши своє дитинство.

1878 р. – Марія навчалася в приватній Академії живопису Рудольфа Жюліана м. Париж.

У 1881 р. родина знову повернулась в с. Гавронці, де Марія дуже багато працювала, зокрема писала портрети. Башкирцеві відвідали Полтаву, Харків, Суми, Київ. Марія захоплювалася величчю Дніпра та архітектурною красою старовинного міста. У 1882 р. втретє, та в останнє, Марія приїздила до України. Стан її здоров’я погіршувався, але вона несамовито працювала. Втілювала все нові та цікаві сюжети: скульптуру «Навсікая» та велике полотно «Жан і Жак». Дуже хворою Марія написала автопортрет з палітрою та розпочала картину «Мітинг», подорожувала в пошуках натурщиць для свого полотна «Святі дружини». На виставці спілки жінок-художниць Марія представила свою картину-триптих «Сміх». Російські художники під керівництвом О. П. Боголюбова запросили її до свого товариства.

1884 р. Марія продовжувала наполегливо працювати, не зважаючи на біль та лихоманку.  Її хвилювала доля щоденника. Вона написала листа до Ги де Мопассана, підписавшись вигаданим ім’ям. Письменник звернув увагу на літературні здібності дописувачки. Між ними розпочалося листування, як блискуча гра талантів, але цинічна іронія Мопассана відштовхнула Марію.

Протягом жовтня 1884 р. Марії вже не мала змоги працювати стоячи, тому писала свої картини, сидячи в інвалідному візку. 31 жовтня Марія померла у віці 26 років в оточені найближчих людей – матері, тітки та вірної служниці Розалії, і була похована на кладовищі Пассі в Парижі.

Короткий, але дуже плідний, творчий шлях Марії Башкирцевої вартий захоплення. Її формування, як художника, йшло семимильними кроками. У статтях, присвячених Башкирцевій, згадується лише декілька художніх робіт. Проте близько сорока її картин належать музейним зібранням Росії, понад двадцять – Франції, три – Україні і по одній знаходяться в Греції, Алжирі, Америці, Чехії, Сербії, Нідерландах. І це лише третина! Протягом 1880–1884 рр. Марія Башкирцева написала понад 150 портретів, пейзажів, тематичних картин, малюнків і скульптур. Особливої уваги заслуговує її пронизливий «Автопортрет з палітрою» (1883 р., Ніцца), який дуже відрізняється від більшості жіночих автопортретів XIX ст.. Башкирцева – художник-реаліст, майстер з дуже виразною естетичною позицією, що відрізнялася від класичної школи. Для неї неприйнятна була система натуралістичних прийомів, сухість живописної техніки, точне зображення натури, умовність колориту та слащавої краси. Починаючи з 1881 р. вона створила цілу серію різноманітних жіночих портретів на нейтральному фоні, зосереджуючи увагу на обличчі та очах.

Та все ж, як відчувала сама Башкирцева, славою вона буде зобов’язана головним чином щоденнику. Вперше він був опублікований у 1887 р. в Парижі французьким журналістом Андре Тер’є. Потім упродовж декількох років щоденник переклали в Англії, Німеччині, з’явився друком в Америці. Хоч він був опублікований зі значними виправленнями і скороченнями, проте став настільною книгою багатьох дівчат першої половини XX ст.. Найбільшої популярності здобув щоденник в Англії, де у 1890 р., за шість років по смерті Марії, з’явилось третє його видання. Англійська критика прирівнювала щоденник до «Сповіді» Руссо, а В. Ю. Гладстон назвав його особливо цінним як яскравий людський документ. Щоденник Марії Башкирцевої – це духовний досвід боротьби з хворобою, смертю та часом. Вона мріяла здобути славу та визнання. І ця мрія лине від України до Франції.

Виставка презентує фотокопії з видань, що зберігаються у відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій і відділі образотворчих мистецтв Інституту книгознавства НБУВ.

Використана література:

1. Энциклопедический словарь / Под ред. И. С. Андреевского; Изд. Ф. А. Брокгауз (Лейпциг), И. А. Ефрон (Санкт-Петербург). − СПб.: Семеновская Типо-Литография И. А. Ефрона, 1890−1907. − Т. 5. – С. 224–225.

2. Большая Советская Энциклопедия: (В 65 томах.) / Гл. ред. О. Ю. Шмидт. − М.: «Советская Энциклопедия», 1931. – Т. 5. – С. 139–140.

3. Слабошпицький, Михайло. Марія Башкирцева (Життя за гороскопом). − К.: Ярославів Вал, 2008. − 272 с., іл..

4. Батченко, Олена. Українська парижанка М. Башкирцева та її живопис на тлі європейського мистецтва другої половини XIX ст. – http://prostir.co.ua/bashkyrtseva-jevropejskoho-mystetstva-126268-8159/

5. Bashkirtseff, Marie. Journal de Marie Bashkirtseff. – T. 1. – Paris :Charpentier, 1892. – 401 p. :1portr. 6. Bashkirtseff, Marie. Journal de Marie Bashkirtseff. − T. 2. − Paris : Charpentier, 18.. − 577 p.

Виставку підготувала провідний бібліотекар відділу бібліотечних зібрань ті історичних колекцій Інституту книгознавства НБУВ О. О. Лозовська.