1890 народився Василь Ємець, бандурист-віртуоз, бандурний майстер, засновник капели бандуристів, письменник, громадський діяч.В домі своїх батьків часто слухав спів кобзарів, зокрема І. Кучугури-Кучеренка, П. Гащенка, П. Древченка, М. Кравченка. Гри на бандурі навчився від сліпих кобзарів. Навчався у Харківському (1911–1912) та Московському (1914) університетах. 1-й концертний виступ – 1911 (м. Охтирка, нині Сумська обл.). 1912 у харківському тижневику "Сніп" опублікована перша стаття Ємця "Відродження бандури". Організував 1913 Першу кубанську кобзарську школу. 1914 з успіхом виступав на всеслов’янському концерті, 1916 – на сцені Великого театру (у московській пресі його названо віртуозом). 1917–1918 – учитель жіночої гімназії у Сосниці. Співробітник Міністерства народної освіти за часів Гетьманату П. Скоропадського. У січні 1918 брав участь в обороні Києва від червоногвардійських загонів М. Муравйова у складі Бойового куреня військового міністерства УНР. У березні–квітні 1918 служив у 4-му піхотному полку 1-ї козацької Синьої дивізії. 1918 у Києві за сприяння гетьмана П. Скоропадського організував першу капелу бандуристів. 1-й концерт відбувся з тріумфом у листопаді 1918 перед вояками Армії УНР. За ці концерти нагороджений Залізним хрестом. Від 1919 виступав як соліст-бандурист. У листопаді 1919 міністр освіти УНР І. Огієнко направив Ємця у закордонне концертне турне. Від 1920 – у Чехословаччині. Викладав бандурне мистецтво студентам у Подєбрадах. Від 1934 – у Франції, від 1936 – у США. Від 1938 – в Лос-Анджелесі (США). У Берліні та Празі продовжив навчання у консерваторіях. Організатор школи кобзарів (1923, навчалося близько 50 учнів) та 2-ї капели бандуристів у Празі. 1924 отримав запрошення повернутися в Україну, від якого відмовився. Гастролював як бандурист-соліст у Європі, Канаді, США. Перший український бандурист, який виступав у Голлівуді. У репертуарі – думи, українські народні пісні, інструментальні танці, авторські композиції ("Гомін України", "З Кримських гір", "Передзвони", "Над Дніпром", "Про Крути", "Дума про поневолення України"); переклади творів світової класики (В.-А. Моцарта, П. Чайковського, Ф. Шопена, А. Дворжака, Ф. Ліста, М. Лисенка). Уперше виконав на бандурі "Місячну сонату" Л. ван Бетговена. Співпрацював із М. Гайворонським, М. Голинським. У 1950-х роках створив збільшені типи бандур – на 50 і 62 струни (подвійна). Автор праць "Кобза та кобзарі", ""Кобза": Кілька слів про український національний інструмент та його походження"; "Кобзарі старих часів"; "До мартирології кобзарства"; "Мій перший публічний виступ із бандурою (Спогад)"; укладач альбому "У золоте 50-річчя на службі Україні. Про козаків-бандурників".

Підготовано за матеріалом Енциклопедії сучасної України Інституту енциклопедичних досліджень НАНУ.