1906 народився Святослав Гординський, поет, перекладач, літературний критик, художник, мистецтвознавець, дійсний член НТШ (1952). У дитинстві, втративши слух, екстерном здобув середню освіту в Український академічній гімназії у Львові (1924). Навчався у мистецькій школі О. Новаківського, у Берлінській академії мистецтв (від 1928) та академії Жюльєна в Парижі. Працював у французького художника Ф. Леже в "Модерній академії". Член ради Союзу українських митців у Парижі. 1931 повернувся до Львова і став одним з ініціаторів створення Асоціації незалежних українських мистців, був редактором журналу "Мистецтво" та співредактором літературно-мистецького двотижневика "Назустріч", "Наші дні". У 1939 перед вступом у Львів радянських військ переїхав до Кракова, де працював літературно-мистецьким редактором "Українського видавництва", "Ілюстрованих вістей". Після 2-ї світової війни перебував у таборах для переміщених осіб у Мюнхені, згодом (1949) переселився до США (м. Верона). Співзасновник і голова (1956–1963) Об’єднання українських митців в Америці та організатор його виставок. Гординський визнаний художник-монументаліст, іконограф та книжковий графік. Учасник виставок української графіки у Варшаві (1932), Берліні (1933), Римі (1938); групових виставок українських митців – у США і Канаді. Малював пейзажі ("Ранок", "Гірський пейзаж", "Над Дніпром"), побутові сцени та народний одяг ("Стара гуцулка", "Козак Мамай", "Гуцульське весілля", "Сільська дівчина"). Оздобив більше 30-ти церков в Америці, Європі та Австралії, зокрема п'ять кафедральних соборів (два у Вінніпезі, Римі, Мюнхені та Мельбурні, церкви святих апостолів Петра і Павла (Ембрідж, 1956), св. Миколая в Монессені (1964 – штат Пенсильванія, США). Створив: екслібриси П. Ковжуна, М. Драгана, М. Осінчука, Р.Геника-Березовського (1942), М. Чубатого, митрополита Іоанна Теодоровича; плакати, листівки, проект прапора "Просвіти" тощо. Мистецтвознавчі твори: "Микола Глущенко" (1934), "Тарас Шевченко – маляр" (1942), "Павло Ковжун" (1944), "Крук-Павлось-Мухин" (1947), "Archypenko – 50-created years" (1960), "Українська ікона 12–18 ст." (1973), "П.Андрусів" (1981), "Галина Мазепа" (1982), "Leo Mol" (1984) та ін. Автор поетичних збірок "Барви і лінії" (1933), "Буруни" (1936), "Слова на каменях" (1937), "Вітер над полями" (1938), "Легенди гір", "Сім літ" (обидві – 1939; усі – Львів), "Сурми днів", "Перший вал" (обидві – 1941), "Вибрані поезії" (1944; усі – Краків), "Вогнем і смерчем" (1947), "Поезії" (1989; обидві – Мюнхен), "І перемови барв, і динамічність ліній" (Львів, 1990) та ін. Автор перекладів "Слово про Ігорів полк" (1936), "Поети Заходу" (1961), "Франсуа Війон. Життя і твори" (1971). Літературознавчий доробок Гординського охоплює проблеми давньої, нової та новітньої літератур. Жодна помітна подія літературного життя як міжвоєнного періоду в Галичині, так і повоєнного в еміграції не пройшла повз його увагу. Проблематика досліджень – динаміка літературного процесу 20 ст., взаємодія стильових течій, організація поетичного мовлення, риси індивідуального стилю; у полі зору – творчість М. Хвильового, Є. Маланюка, Т. Осьмачки, Б. Лепкого, М. Зерова, Б.-І. Антонича, В. Лесича та ін.