1864 народився Володимир Самійленко, поет-лірик, сатирик, драматург і перекладач. Перші сатиричні та ліричні вірші почав писати у старших класах гімназії. 1884–1890 навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету. Тут входив до гуртка студентів, які створили "Хрестоматійне товариство". Основною метою товариства вони вважали розвиток національної свідомості, а тому працю на культурно-освітній ниві визнавали за головне своє завдання. Якийсь час перебував у гуртку "Літературна громада", створеному Лесею Українкою. Зблизився з І. Франком, Л. Глібовим, Б. Грінченком, М. Коцюбинським. Працював на Київському телеграфі, із 1893 – у Чернігівському губернському земстві, із 1900 – діловодом Кубанського обласного управління, секретарем повітової земської управи в Миргороді. Під час революції 1905–1907 переїхав до Києва, де займав посаду коректора в газетах "Громадська думка" і "Рада", співробітничав у "Новій громаді" та журналі "Шершень". Нестатки та злидні змусили його повернутися на Чернігівщину. 1917 знову приїхав до Києва, працював тут дрібним службовцем, писав статті про українську мову, робив переклади з іноземних літератур. Служив у міністерствах освіти і фінансів, а в 1920 емігрував з урядом УНР до Галичини, окупованої Польщею. Працював редактором. У літературному доробкові Самійленка містяться ліричні поезії, перша збірка яких вийшла в Києві 1890, та найповніша – у Львові (1906), історико-побутові драми ("Маруся Чураївна", 1895), блискучі сатиричні й гумористичні твори ("Ельдорадо", "Патріот Іван", "На печі", "Te deum", "Думацяця" та ін.), кращі переклади світової класики з Гомера, Д. Аліг’єрі, П. Бомарше, Дж. Байрона, П. Беранже, А. Франса, О. Пушкіна, М. Гоголя. «Вибрані твори» Самійленка з його автобіографією були видані в Києві в 1926 році і "Твори у двох томах" (1958).