1804 народився Микола Маркевич, історик, етнограф, поет та музикознавець, , громадсько-культурний діяч. 1829 видав кілька збірок поезій як своїх, так і перекладних: "Пиитическая игрушка, отысканная в сундуках покойного дедушки классицизма", "Стихотворения эротические. Паризина. Поэма из лорда Байрона", "Элегии – Еврейские мелодии". Від 1830 оселився в родовому маєтку в с. Турівка Яготинського району Київської області, який перетворив на один із відомих культурних осередків українського дворянства. Сполучав управління маєтком та господарські справи із музичними вправами, літературними й етнографічними студіями. 1831 опублікував поетичну збірку "Украинские мелодии" за мотивами українського народного фольклору, в передмові до якої публічно висловив намір написати студію з історії України. Опрацьовував матеріали (бл. 30 товстих зошитів) до "Большого исторического, мифологического, статистического, географического и литературного словаря Российского государства". Проте видав з обсягу цього проекту тільки статті на літеру "А" – "Отрывок из Большого исторического словаря Российского государства" (Москва, 1836). Підтримував взаємини з багатьма відомими українськими діячами, зокрема з О. Бодянським, М. Гоголем, Є. Гребінкою, І. Котляревським, М. Максимовичем, Т. Шевченком та ін. Маркевич – автор одного з перших вокалів на вірші Т. Шевченка "Сирота" ("Нащо мені чорні брови", 1847), збірки обробок українських народних пісень для фортепіано "Народные южнорусские напевы" та ін. Протягом літа 1838 – поч. 1840 підготував велику 5-томну студію "История Малороссии", в якій лише перші 2 томи містять авторський виклад, а 3 інші – документи, матеріали, примітки, покажчик імен тощо. Зокрема, у додатках до 5-го тому вміщені відомості про кількість військ та населення за різними джерелами, список полків, устрій і управління, розпис правителів України, таблиця гетьманів, списки генеральної старшини, церковних ієрархів, хронологія битв та пригод тощо. Від кінця 1840-х років досліджував історико-статистичну та історико-географічну царину, іноді в контексті практичних господарських інтересів: – клімат та його вплив на господарство, вівчарство, виробництво тютюну, історичну демографію, побут, торгівлю тощо. 1848 підготував і опублікував  розвідку "О козаках". Маркевич відділив питання про походження назви козацтва, яке виводив з кінноти київських князів, що складалася з прийшлих кочівників – клобуків чорних, від питання про генезу самого козацтва українського, котре пов'язував з місцевими мешканцями. Наприкінці 1840-х підготував до друку літери "А–В" українсько-російського словника, який не був опублікований. Низка праць Маркевича: "История монастырей в Малороссии", "Сравнение мер, весов, а также денег и цен на разные предметы в Малороссии с 1715 по 1855 г.", проспект ілюстрованого альбому "Живописные виды Малороссии" та ін., залишилася в рукописах або у вигляді підготовчих матеріалів.

Підготовано за матеріалом Енциклопедії історії України Інституту історії України НАНУ.