1773 народився Василь Каразін, учений, винахідник, просвітитель і громадський діяч. Освіту здобув у Харківському приватному пансіоні та Гірничому корпусі в Санкт-Петербурзі, перебуваючи вже на військовій службі. 1798 намагався таємно перебратися за кордон з метою вдосконалення своїх наукових знань та уникнення суворого режиму часів імператора Павла I. Однак був схоплений при переправі через р. Німан. Відправив імператору Павлу I листа, який мав прийти раніше офіційного донесення місцевих властей. У листі Каразін пояснював свій вчинок бажанням здобути європейську освіту. Павло I простив цього, як його називали друзі, екзальтованого "українського Ломоносова" і призначив його до канцелярії державного казначейства й до головної медичної колегії колезьким перекладачем, а вже 1801 він отримав чин колезького асесора. З початком царювання Олександра I Каразін здобув підтримку нового імператора. Каразін належав до ліберального крила укр. поміщиків, які усвідомлювали необхідність розв'язання селянського питання. Автор низки записок, в яких виступав за обмеження кріпацтва, перебудову державного управління та господарства в Російській імперії. Свої проекти намагався реалізувати в родовому маєткові, здійснивши на рубежі 18 і 19 ст. цілу низку заходів: селянські повинності узгодив з величиною наділу, перевівши їх у грошовий еквівалент, створив громадську касу допомоги, запровадив сільське самоврядування, організував школу, для проведення сільськогосподарських експериментів виділив дослідне поле, заснував хімічну лабораторію і метеостанцію. У своєму маєткові у Краснокутську заклав дендропарк з унікальними рослинами (Каразінський дендропарк). Однак нововведення Каразіна в умовах кріпосництва не дали бажаних наслідків. Каразін належить ідея створення в Росії міністерства народної освіти. З його ініціативи і при матеріальній підтримці місцевого дворянства та купецтва було засновано Харківський університет (1805), що згодом став осередком культурного відродження України. З метою пропаганди і впровадження вдосконалень у сільське господарство Каразін заснував 1811 Філотехнічне наукове товариство. 1816 Каразін протестував проти безземельного звільнення селян в Естляндії. За ліберальні погляди зазнав репресій. 1820 на півроку ув'язнений у Шліссельбурзькій фортеці і після цього перебував під наглядом поліції в с. Кручик у своєму маєтку. Йому належить першість у здійсненні винаходів та відкриттів у галузі селітроваріння, винокуріння, накопичення електроенергії у верхніх шарах атмосфери, використання азоту з атмосфери тощо. Зокрема, він синтезував перший штучний алмаз за шість років до того, як це було зроблено у Франції. Автор близько 60 наукових праць. Праці Каразіна 1910 видав Харківський університет за редакцією Д. Багалія. У жовтні 1999 указом Президента України його ім'я присвоєно Харківському університету.

Підготовано за матеріалом Енциклопедії історії України Інституту історії України НАНУ.