1856 народилася Софія Русова, громадська і культурно-освітня діячка, педагог, засновниця українського жіночого руху в Східній Україні. Закінчила гімназію в Києві (1871) і невдовзі відкрила разом із сестрою перший у місті та другий у Росії дитячий садок, працювала в різних освітніх закладах, брала активну участь у діяльності української громади в Санкт-Петербурзі (1874–1876). Підтримувала зв’язки з народовольцями, багато разів зазнавала обшуків і арештів. Автор кількох науково-популярних брошур, підручників, праць із літератури, педагогіки, історії, географії. Активна учасниця українського національного руху, популяризаторка ідеї націоналізації шкільної та позашкільної освіти в Україні, яку вона послідовно відстоювала у своїх працях, на багатьох освітніх та ін. з’їздах у Росії. Русова – одна із засновників і співробітників (редактор) українських педагогічного часопису "Світло" (1910–1914). Як представниця української журналістики виступала на Всесвітньому конгресі преси в Брюсселі (Швейцарія; 1910). На Всеукраїнському національному конгресі 1917 обрана до Української Центральної Ради. Була одним з організаторів та керівником (1917–1918) Всеукраїнської учительської спілки, одним із фундаторів та директором департаменту дошкільної і позашкільної освіти генерального секретарства (міністерства) освіти (6 серпня 1917 – березень 1919). Викладала у новоствореній (7 вересня 1917) Української науково-педагогічної академії. Була організатором товариств "Просвіти", курсів українознавства, підготовки підручників для українських шкіл. Брала участь у діяльності Всеукраїнської шкільної ради, яка очолювала українізацію освіти та розробляла програми єдиної школи. 1920 працювала викладачем педагогіки Кам’янець-Подільського університету. Після еміграції 1922 за кордон активно продовжувала в Польщі, із 1923 – у Празі громадську і педагогічну діяльність. Є авторкою багатьох педагогічних творів, виданих на еміграції: "Єдина діяльна (трудова) школа" (1923), "Теорія і практика дошкільного виховання" (1924), "Дидактика" (1930) та ін. Авторка праць про творчість Т. Шевченка, Г. Сковороди, Р. Тагора. Русова дала огляд української літератури в "Истории России в 19 ст." (т. 4, 1908), зокрема огляд творчості Г. Квітки-Основ'яненка, досліджувала драматичну творчість С. Черкасенка, О. Олеся та ін., музику М. Лисенка та дитячу літературу. 2004 на замовлення Державного комітету з інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України в серії соціально значущих видань видрукувано книгу Софії Русової "Мемуари. Щоденник".

Підготовано за матеріалом Енциклопедії історії України Інституту історії України НАНУ.