1498 (підтверджене 1514, 1516) Київ одержав привілеї на Магдебурзьке право. У 14–15 ст. Київ перебував під владою литовських князів, що витіснили орду до Криму. За ліберальної політики місто відбудували, населення збільшилося (великий князь Казимир Ягеллончик наказав зібрати 20 тисяч українських майстрів, щоб відновити знищене татаро-монголами місто). Князя Великого Князівства Литовського Олександер Ягеллончик із метою пожвавлення господарства міста надав Києву Маґдебурзьке право. У 1498 був утворений і запрацював київський магістрат. Київ став центром міжнародної торгівлі – щороку в місті проводили два ярмарки (купці з Вірменії, Сирії, Єгипту, Західної Європи, Білорусі й Московщини); тричі на тиждень відбувалися торги. Також діяло "складське право" – іноземні купці частину товарів мали продавати в Києві, зокрема вони зупинялися у Гостинному дворі на Подолі. З 1785 магістрат поступово був перетворений на судові установи. Наприкінці 18 ст. російська імператриця Катерина II зняла Магдебурзькі привілеї з міста. 1802 Олександр І відновив Магдебурзьке право у Києві. Згодом на честь цієї події містяни зібрали кошти і встановили каплицю та пам'ятник з фонтаном – Пам'ятник Магдебурзькому праву. Автор монумента – київський архітектор Андрій Меленський. Остаточна ліквідація Магдебурзького права в містах Центральної і Лівобережної України відбулась у 1831 (у Києві – 1834), а на західноукраїнських землях – 1786 року.