У відділі формування та використання газетних фондів зберігається велика колекція газет української діаспори з кінця 19 століття до сучасності (в ній нараховується близько 250 назв газет української діаспори країн Європи за період з 1945 по 2000 рр.).

До уваги читачів – виставка, присвячена газетам української діаспори у Європі (1945–2000). У червні 2019 р. на сайті бібліотеки та у читальному залі відділу формування та використання газетних фондів буде також розміщено виставку, присвячену газетам української діаспори у Північній та Південній Америці.

Українська преса в Європі у 1945–2000 рр. виходила в Австрії, Німеччині, Бельгії, Франції, Великій Британії, Чехословаччині, Польщі, Румунії та багатьох інших країнах, а з другої половини 90-х рр. 20 ст. – також у Болгарії та Росії.

Найбільше українських часописів  виходило у Німеччині в др. пол. 40-х–на поч. 50-х рр. 20 ст.

Цьому сприяли:

• Наявність на території цієї країни «таборів переміщених осіб». В табори переміщених осіб потрапили досить багато українських письменників, культурних діячів та журналістів. Майже в кожному з них виходила українська преса, а в американській та англійській зонах окупації Німеччини виходили українські тижневики;
• Робота в Німеччині українських видавничих центрів, яких не було в багатьох інших країнах Європи;
• Те, що Мюнхен був одним із головних осередків діяльності ОУН, провідником якої був Степан Бандера, який тоді проживав у Мюнхені.  

Преса української діаспори є важливим джерелом для вивчення історії України загалом та історії української журналістики – зокрема.

Докладніше про пресу української діаспори – у каталозі відділу пресознавства «Українські газети 1898–2015 років, що виходили за межами України (З фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського)» (укладачі О. А. Вакульчук, О. С. Залізнюк, Л. А. Білименко), який вийшов у Національній бібліотеці імені В. І. Вернадського у 2018 році.

Протягом 1945–2000 рр. започатковувалися та зникали десятки газет української діаспори. Особливо процес був помітним у 2 половині 40-х–1 половині 50-х рр. 20 ст. Основною причиною закриття газет була нестача коштів. Водночас багато газет української діаспори, заснованих у зазначений період (і раніше) – виходять і до цього часу. Це, наприклад, газета «Шлях Перемоги» (Мюнхен), близька до Організації українських націоналістів (ОУН) під керівництвом Степана Бандери, яка у цьому році святкує 65-річний ювілей своєї діяльності.

З 1945 р. до кінця існування Радянського Союзу та підпорядкованого йому союзу країн «Варшавського договору» газети української діаспори в Східній Європі дуже сильно ідеологічно відрізнялися від інших. Фактично всі ці видання були прорадянськими («Пряшівщина» (Пряшів, Чехословаччина), «Наше слово» (Варшава, Польща) тощо) на відміну від часописів української діаспори Західної Європи, де виходили навіть газети, близькі до ОУН («Меч і воля», близький до Тараса Бульби-Боровця, «Сурма» – орган закордонних частин ОУН тощо).  

Писала преса української діаспори в Європі, здебільшого, про міжнародні події, також – про те, що відбувалося на території України (українська діаспорна преса Західної Європи при цьому критикувала радянський політичний та соціально-економічний лад) та діяльність діаспори у країнах поселення. Вміщували некрологи, іноді – привітання зі святами та оголошення про розшук родичів. Багато газет містили сторінки та рубрики гумору, культури й спорту, літературні сторінки. У багатьох газетах була й інформація про діяльність нелегальних радіостанцій.

На сторінках української діаспорної преси в Європі публікувалися статті багатьох відомих українських культурних та політичних діячів. У газеті «Меч і воля» (Мюнхен, 1951–1953) можна прочитати статті Тараса Бульби-Боровця, у газеті «Промінь» (Зальцбург, 1947–1949) – публікації одного з чільних представників ОУН О. Ждановича, а у часописі «Наші позиції» (Мюнхен, 1951–1952) – журналістські матеріали відомого українського письменника Івана Багряного.

Виставка буде цікава всім, хто цікавиться історією України, історією української діаспорної преси, культурно-політичною діяльністю української діаспори в другій половині 20 століття.

Виставку підготували головний бібліотекар Дмитро Захаров та провідний бібліотекар Станіслав Малюк.