1850 народився Сергій Подолинський, лікар, соціолог, економіст, публіцист, громадський і політичний діяч. Навчався вдома, кінцеві іспити склав у 1-й Київській гімназії (1866). Продовжив освіту на фізико-математичному факультеті Київського університету (1867–1871), який закінчив із золотою медаллю. Відвідував марксистський гурток викладача-демографа М. Зібера, був активним членом народницької групи "чайковців". У січні 1872 виїхав до Парижа (Франція), де розпочав вивчення медицини із професором К. Бернаром. Познайомився з російським народником П. Лавровим, поринув у життя народників-емігрантів. У Лондоні (Велика Британія) зустрів К. Маркса, поділяв його економічні теорії, але засуджував за політичний централізм. 1873–1874 продовжував медичні студії в Цюриху (Швейцарія), одночасно помагав П. Лаврову видавати журнал "Вперед!", де публікував статті з економічної історії. Перебуваючи в Україні 1874, Подолинський став активним членом "Молодої громади", брав участь у київському міжнародному археологічному з'їзді. У родинному маєтку Ярославка лікував хворих селян, писав соціалістичні брошури українською мовою ("Парова машина"), які видавав у Відні його галицький однодумець О.С. Терлецький. Від 1875 в газеті "Киевский телеграф" вміщав статті про свої враження від подорожі по Австро-Угорщині, в яких доводив національну єдність тамтешніх українців і наддніпрянського населення. У травні 1876 одержав від Бреславльського університету диплом лікаря. Із липня 1876 до червня 1877 жив у Києві, займався "громадівськими" справами, писав науково-популярну монографію про хліборобство в Україні, яку вислав М. Драгоманову для публікації у Швейцарії. На початку 1878 виїхав із дружиною за кордон, де співпрацював із М. Драгомановим над українознавчими темами. Навесні 1879 здійснив поїздку до Іспанії, описав її, порівнюючи Каталонію з Україною. Закінчив монографію "Ремесла й фабрики на Україні", яку М. Драгоманов видав 1880. У січні 1880 у французькому журналі "Міжнародний огляд біологічних наук" вийшла стаття Подолинського "Людська праця і збереження енергії", в якій автор пояснював Марксову теорію додаткової вартості в термінах нагромадження і зберігання сонячної енергії людською працею. 6 версій статті з'явилися німецькою, італійською і французькою мовами. Сьогодні науковці вважають автора предтечею екологічного мислення. Стаття "Праця людини та її відношення до розподілення енергії" започаткувала засади оригінальної теорії праці не лише в економічних, а й у моральних категоріях, що аналізувалися під кутом зору природничо-наукових процесів.