1882 Народився В’ячеслав Липинський, український історик, громадсько-політичний діяч, публіцист, ідеолог консервативного напряму в українській суспільно-політичній думці й основоположник державницького напряму в українській історіографії, засновник українського монархічного руху. Дійсний член НТШ (1914). Закінчив 1-у класичну Київську гімназію (1902), філософський факультет Яґеллонського університету в Кракові (1908), навчався у Вищій школі політичних наук у Женеві (1906–1908). Видавав часопис «Przegląd Krajowy» (Київ, 1909–1910) і альманах «Z dziejόw Ukrainy» (Краків, 1912). Учасник 1-ї світової вій­ни у складі російської армії (1914–1917). Один з організаторів Української демократично-хліборобської партії (1917), повноважний міністр і посол Української Держави гетьмана П. Скоропадського та УНР у Відні (1918–1919). Відтоді – на еміграції в Австрії. Співзасновник Українського союзу хліборобів-державників, автор його програмного статуту та організаційного регламенту (1920). Один із засновників Українського вільного університету в Празі. Редактор і дописувач журналу «Хліборобська Україна» – головного ідеологічного органу українського консервативного руху. Завідувач кафедри української державності Українського наукового інституту в Берліні (1926–1927). 1930 заснував «Братство українських класократів-монархістів». Діяльність Липинського у галузях науки, політики та ідеології поділяють на два основні етапи: 1905–1910 він був польським монархістом і чільним представником польського територіального патріотизму, від 1915 і до кінця життя – українським монархістом. Липинський вважав найбільш придатною формою правління для України класократію з правовою, обмеженою законом монархією. Він пояснював це тим, що вибори до демократичної республіки (парламенту) – це політична бутафорія. Для українського руху, міркував він, можуть стати фатальними гасла демократії й громадянського суспільства, оскільки вони спричинять штучне копіювання демократії за взірцями інших країн, а політична культура однієї нації не може бути механічно перейнята іншою. Ідеологія Липинського відіграла значну роль в утвердженні ліберально-демократичних принципів і поборюванні тоталітарних тенденцій в українській політичній думці.