1902 народився Михайло Гречина, архітектор, автор проектів НСК "Олімпійського", стадіону "Динамо" та Палацу спорту. Державна премія УРСР у галузі архітектури (1985). Кандидат архітектури (1950). Член Спілки архітекторів України (1935; секретар, заступник голови). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. 1930 закінчив Київський художній інститут. Працював архітектором у Київській філії проектно-консультаційного бюро НКВС (згодом «Діпромісто», 1929–1933), у Київському архітектурно-планувальному управлінні над реконструкцією центрального району столиці (1933–1936); викладач Київського будівельного інституту та Київського художнього інституту (1937–1938): в. о. доцента, 1949–1953 – старший викладач кафедри архітектурного планування; від серпня 1945 – в. о. керівника сектору Інституту архітектури споруд Академії будівництва і архітектури УРСР. За його проектами споруджено в Києві (у співавторстві): Республіканський стадіон (нині Національний спорткомплекс «Олімпійський», 1936–1941, реконструкція 1966–1967, 1978–1980); тенісні корти та відкритий плавальний басейн Центрального стадіону у Києві (1957); стадіон «Динамо» у Києві (1937, реконструкція 1956–1958, 1978–1979); Палац спорту (1958–1960); будинок Торгової палати (1964); житлові будинки на вул. Артема, № 26а (1935) і Костьольна, № 10 (1938); Північно-Броварський житловий масив у Києві (1963), готель «Русь» у Києві (1965–1979), готель «Тарасова гора» в Каневі (1961); адміністративний будинок Укоопспілки на вул. Хрещатик, 7-9 (1956); громадський і торговельний центр с. Ксаверівки (1960); павільйон ансамблю на льоду в Києві (1961). Автор книги «Стадионы» (1957).