1847 Народився Хведір Вовк, антрополог, етнограф, археолог, громадський діяч. Член НТШ (1899), голова Етнографічної комісії (від 1906). Доктор Сорбонни, Каннського і Санкт-Петербурзького університетів. Член Паризького антропологічного товариства, Празького наукового товариства, Українського науковго товариства у Києві (1908). Орден Почесного легіону (1916). Велика золота медаль ім. П. Семенова-Тян-Шанського Російського географічного товариства (1917), велика медаль П. Брока Паризького антропологічного товариства. Міжнародної премії Годара (1901) за антропологічні і Кана (1912) за археологічні дослідження. Закінчив Університет св. Володимира у Києві (1871), навчався в Антропологічній школі при Сорбоннському університеті (1887). 1874–1876 працював у канцелярії Київської контрольної палати, водночас багато сил віддаючи роботі у Південно-Західному відділі Російського географічного товариства як його засновник і дійсний член. 1875–1876 разом із В. Антоновичем брав участь у роботі археологічної експедиції у Київську та Волинську губернії. Брав активну участь у діяльності Київської громади, упорядник перших томів її зібрань. Влаштував українську друкарню у Відні, опублікував заборонені царською цензурою вірші і мистецькі твори Т. Шевченка, здійснив видання «Кобзаря». Громадівці зазнали переслідування з боку царського уряду, який звинуватив їх у сепаратизмі. Вовк змушений був нелегально залишити Київ і виїхати за кордон, оскільки йому загрожувало досить суворе покарання за спробу переправити в Україну підпільну друкарню. В еміграції перебував понад чверть століття (1879–1905). У Європі створив низку праць з порівняльної етнографії, там вийшли друком його праці про українців і росіян Добруджі та Задунайської Січі, ремісників Болгарії, про весільні обряди слов'янських народів. 1900 брав активну участь у влаштуванні археологічного відділу Всесвітньої виставки в Парижі. 1901–1905 викладав у відкритій в Парижі Російській вищій школі суспільних наук соматичну антропологію, доісторичну археологію та етнографію. Від 1917 – завідувач кафедри географії та етнографії Університету св. Володимира. Читав лекції з порівняльної антропології та етнографії слов’янських народів. Розробив програму збирання етнографічних матеріалів. Один з організаторів проведення 1-го перепису населення Києва, 3-го Археологічного з’їзду. Один із фундаторів часописів «Матеріали до українсько-руської етнології» та «Етнографічний збірник». Уперше здійснив дослідження України в аспекті історико-етнографічного районування. Зібрав значні етнографічний матеріал про обряди та звичаї різних народів Землі. Вивчав українське населення Галичини, Буковини, Угорщини і Сербії в історичному, антропологічному і етнографічному відношеннях. Автор описів експозицій та фондів україністики Львівського музею НТШ та ін. Зібрана Вовком колекція у Санкт-Петербурзькому музеї налічує близько 3000 одиниць. Серед учнів – О. Алешо, М. Біляшівський, В. Гнатюк, З. Кузеля, І. Раковський, С. Руденко.