1911 народився Андрій Білецький, мовознавець, поліглот, антикознавець, перекладач, викладач. Доктор філологічних наук (1952), професор (1953). Онук ґрунтознавця І. Білецького, син літературознавця О. Білецького, брат мистецтвознавця П. Білецького. Закінчив Харківський інститут професійної освіти (1933). Учень академіка Л. Булаховського, Л. Щерби, професора В. Державина, М. Петерсона, П. Ріттера. Працював завідувачем кафедри Харківського юридичного інституту (1937–1941); викладач латинської мови Харківського педагогічного інституту іноземних мов (1938–1940); доцент Томського університету (1941–1944); викладач новогрецької мови Вищої дипломатичної школи МЗС СРСР (від 1944); завідувач кафедри загагального мовознавства та класичної філології (від 1946), завідувач кафедри романістики Київського університету (1978– 1987); від 1946 за сумісництвом – старший науковий співробітник в інститутах мовознавства і археології АН УРСР. Спеціалізувався з порівняльно-історичного мовознавства на індоєвропейській базі, згодом дедалі більше – антикознавства. Автор праць із класичної філології, загального мовознавства, палеографії, романістики, археології, епіграфіки, неоелліністики. Досвідчений дешифрувальник та коментатор давньогрецьких та латинських написів: його тлумачення епіграфічних пам’яток визнані за межами України. Редактор першого великого «Новогреческо-русского словаря». Також збирав та готував матеріали з морської та рибальської термінології для «Средиземноморского лингвистического атласа». Разом із дружиною Т. Чернишовою досліджував говірки сучасних греків України та Приазов’я; наново створив писемність для багатьох грецьких регіонів, втрачену внаслідок примусової асиміляції. Крім перекладів українською мовою творів античних класиків (Гомера, Гесіода, Архілоха, Езопа; вперше сповна переклав українською мовою й прокоментував «Історію» Геродота та ін.), писав передмови до українських перекладів античних та сучасних грецьких письменників: Аристофана, Гомера, Есхіла, Н. Казандзакіса, Я. Ріцоса, С. Мірвіліса та ін. Перекладав твори Лопе де Веґи, Ж. Верна, В. Скотта, А. Барбюса та ін. європейських письменників, уклав антологію антич. поезії «Золоте руно». Неопубліковаими залишилися його «Етимологічні етюди», «Лексикологічні замітки», оригінальні вірші, новели на історико-міфологічні сюжети, графічні роботи. У березні 1997 створено Історико-філологічне товариство А. Білецького, що видало три томи «Записок» (1997, 1998, 1999).