У 2019 р. виповнюється 210 років з дня народження великого польського поета, драматурга Юліуша Словацького (4 вересня 1809 р., Кременець – 3 квітня 1849 р., Париж). Біографія класика польської літератури тісно пов’язана з Україною. Тут встановлені йому пам’ятники, продовжуються дослідження творчості поета, в його честь проводяться наукові конференції та організовуються книжкові виставки. У відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій Інституту книгознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського зберігаються фонди літератури польською, німецькою мовами, в яких виявлені та досліджені видання творів Ю. Словацького з унікальними книжковими знаками. З частиною таких видань пропонуємо ознайомитись за допомогою цієї електронної виставки, а також книжкової в читальному залі відділу.

  Батько Юліуша Словацького, Евзебіуш, був викладачем риторики та поетики Волинського ліцею, автором кількох драматичних творів. Він переклав польською мовою «Генриаду» Вольтера. Книга, що містить цей перекладний твір, зберігається в колекції «Бібліотека Волинського ліцею»: Voltaire. Henryada w Dziesięciu Pieśniach. Przełożona na Język Polski przez Euzebiusza Słowackiego (Warszawa, 1803. Шифр: Cr 6608). На титульній сторінці – маргінальний напис чорними чорнилами: «z Biblioteki Humanskiey XX Bazylie». На зворотній сторінці титульного аркушу міститься овальна оранжева печатка бібліотеки університету Св. Володимира «Bibliotheca Universitatis St. Vladimiri».

   Мати поета, Саломея, була донькою управителя господарства Волинського ліцею Теодора Янушевського. У 1811 р. сім’я Словацького переїхала до Вільно (Вільнюса), де Евзебіуш Словацький працював на кафедрі історії польської літератури Віленського університету. Після смерті чоловіка Саломея удруге вийшла заміж за професора медицини Августа Бекю (1819 р.) та оселилася в домі професора на вулиці Замковій. У цьому ж домі мешкав професор медицини Єнджей Снядецький, в доньку якого, Людвіку, в майбутньому закохався Юліуш Словацький.

  У 1819–1825 рр. Ю. Словацький навчався в гімназії у Вільно, а в 1825–1829 рр. вчився у Віленському університеті, потім жив у Варшаві, а з 1831 р. перебував в еміграції у Франції, Швейцарії, Італії. Помер у Парижі, його тіло перевезено 1927 р. до Кракова [1].

   На формування світогляду поета в його дитячі та в юнацькі роки впливало середовище видатних людей, яких часто збирала Саломея Словацька у своїх салонах в Кременці та Вільно. Постійними гостями її дому були ініціатори створення Вищої Волинської гімназії, згодом ліцею, ректори та викладачі Віленського університету, а також письменники, поети: Тадеуш Чацький, Гуго Коллонтай, Адам Міцкевич, Ян та Єнджей Снядецькі. Світлий образ матері, яку поет називав своєю «десятою музою», все життя супроводжував його літературну творчість.

   У фонді літератури польською мовою відділу були виявлені львівські видання листів Ю. Словацького до матері: Listy Juliusza Słowackiego do matki 1830−1835 (Lwów, 1875. Шифр: ІЗ пол. В 2520, печатки: «Rz. Kat. Tow. Dobroczynnocści w Zytomierzu Biblioteka», «Житомирська обласна бібліотека», «Житомирська Центральна Бібліотека»); Listy Juliusza Słowackiego do matki 1836−1848 (Lwów, 1876. ІЗ пол. В 3354); Pamiętniki listy do matki i rodziny (Lwów, [s. a.]. ІЗ пол. В 5945). Листи Ю. Словацького, писані з різних міст світу (Дрездена, Лондона, Парижа, Женеви, Неаполя, Рима, Флоренції, Бейрута та ін.), доносять до читачів почуття справжнього патріотизму, вони є зразком високої любові до рідних людей, зокрема до матері, бабусі, дідуся. У листах до матері розкриваються релігійні почуття поета, його сприйняття Бога і всесвіту, згадуються польські митці, зокрема А. Міцкевич, також є відгуки про французьку, американську літератури. Листи до матері засвідчили хорошу обізнаність Юліуша Словацького в європейській літературі, надали відомості про власні плани поета, проблеми з виданням творів і отриманням гонорарів [2].

   Після закінчення університету Юліуш Словацький з літа 1828 р. до лютого 1829 р. жив у Кременці. Багато часу провів за читанням книг у бібліотеці місцевого ліцею [3]. У відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій Інституту книгознавства НБУВ зберігається окремою колекцією «Бібліотека Волинського ліцею», яка потрапила у фонди університету Св. Володимира в Києві.

    Останній раз Ю. Словацький відвідав Кременець літом 1830 р. Тоді ж він написав поему «Ян Білецький», використавши історичний переказ, дія якого відбулася у XVII ст. біля міста Бережани (нині Тернопільської області). Примірник видання цієї книги 1910 р. міститься у фонді літератури польською мовою: Słowacki J. Jan Bielecki. Mnich. Arab. Hugo (Warszawa, 1910. Шифр: ІЗ пол. А 430/131).

    До Варшави Юліуш Словацький переїхав взимку 1829 р., де отримав посаду чиновника урядової комісії Міністерства фінансів Польського Королівства. Тоді ж він став свідком Листопадового повстання (1830–1831), що спалахнуло в Польщі. Ці події польського національно-визвольного руху надихнули митця на написання патріотичних творів. Саме тоді були написані поеми «Гуго», «Монах», драми «Міндове», «Марія Стюард».

  Лейпцігське 1879 р. видання драми «Марія Стюард» зберігається у фонді літератури німецькою мовою зазначеного відділу: Słowacki J. Maria Stuart (Leipzig, 1879. Шифр: ІЗ нім В 1629). Книжкові знаки вказують на шлях книги, яка знаходилась в різні часи в німецьких та українських бібліотеках, зокрема можливо відмітити такі печатки на сторінках видання: «Wilhelm Fridrich Bughhandlling Leipzig», «Библиотека Неонила Яковлевича Кушнарева в Киеве», «Бібліотека Академії Наук УРСР», «Державна Публічна Бібліотека УРСР».

     Вісімнадцять років Юліуш Словацький провів в еміграції. Він жив у Франції, Швейцарії, Італії, в Греції, Єгипті, Палестині, Сирії. У роки еміграції він написав твори, які увійшли в золотий фонд світової літератури: «Кордіан» (1833), «У Швейцарії» (1838), «Ангеллі» (1837), «Лілля Венеда» (1839), «Батько зачумлених» (1839), «Розмова з пірамідами (1836), «Фантазії» (1841), «Генезис Духа» (1844). Протягом цього періоду він створив більше 25 драм, близько 20 поем і майже 15 ліричних поезій.

    У фондах відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій НБУВ збереглись польські та німецькі видання творів Ю. Словацького, написані в еміграції: Słowacki J. Anhelli (Warszawa, 1907. Шифр: ІЗ пол. А 893/5); Słowacki J. Anhelli (w Brodach, [s.a.]. Шифр: ІЗ пол. В 1259/29); Słowacki J. Lilla Weneda (Halle, [s.a.]. Шифр: ІЗ нім. А 1414/519); Słowacki J. Lilla Weneda (w Brodach, [s.a.]. Шифр: ІЗ пол. В 1259/3); Słowacki J. Kordyan (w Brodach, [s.a.]. Шифр: ІЗ пол. В 1259/65-66).

  Польський поет-романтик, який народився в Україні в Кременці, через все життя проніс світлий образ своєї малої Батьківщини. Українська тематика присутня в його поетичних творах: поемах «Змій» (1832), «Година роздумів» (1833), «Вацлав» (1838), «Беньовский» (1844), «Срібний сон Саломеї» (1843); драмах «Балладина» (1843), «Мазепа» (1839), «Золотий череп» (1842), «Ксьондз Марек» (1843), «Король Дух» (1845–1849); прозовому романі «Король Лядави» (1832). У фонді літератури польською мовою зберігаються твори Ю. Словацького української тематики: Słowacki J. Beniowski (Warszawa, 1898. Шифр: ІЗ пол. А 211/47); Słowacki J. Beniowski (w Brodach, [s. a.]. Шифр: ІЗ пол. В 1259/36); Słowacki J. Balladyna (w Brodach, [s. a.]. Шифр: ІЗ пол. В 1259/63-64); Słowacki J. Mazepa (w Brodach, 1909. Шифр: ІЗ пол. В 1259/9).

  В епістолярії поета розкривається історія виникнення й інтенсивної реалізації задуму написання драми «Мазепа». Ймовірно, Ю. Словацькому були відомі мемуари Яна Хризистома Пасека. Ці мемуари значною мірою вплинули на художнє моделювання образу гетьмана в європейській романтичній літературі (Вольтер, Гюго, Байрон, Богданко та ін.). Різні видання мемуарів Пасека зберігаються у фонді літератури польською мовою.

   Твори Ю. Словацького перекладали українською мовою Олена Пчілка (у 1910 р. видала книгу про нього зі зразками його творів), Іван Верхратський, Михайло Старицький, Василь Щурат, Микола Зеров («Мазепа», «Балладина»), Миксим Рильский («Кулик», «Заповіт»), Микола Бажан («Фантазії»), Марк Зісман («Українська думка»), Борис Тен («Балладинa»), Дмитро Павличко («Година роздумів», «Ангеллі», «Вацлав», вірші), Роман Лубківський («Срібний сон Саломеї», «Українська думка»), Василь Білоцерківський («Король Лядови», «Горштинський», «Ян-Казимир», «Крак», «Беатрікс Ченчі», «Валленрод», «Золотий череп», проза).

   Бібліотеки, архіви, музеї різних міст України зберігають пам’ять про Ю. Словацького. Дослідженням матеріалів про нього в архівах та бібліотеках Києва присвячена стаття книгознавця Я. О. Матвіішина «Переклади та інші рукописні матеріали, що стосуються Юліуша Словацького в архівах і бібліотеках Києва» [4].

 Фонди літератури польською, німецькою мовами відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій Інституту книгознавства НБУВ зберігають примірники видань творів Ю. Словацького, надруковані у Лейпцизі, Варшаві, Кракові, Львові в кінці XIX на початку XX століття, як значний інформаційний ресурс для перспективних наукових досліджень з книгознавства, бібліотекознавства.

Література.

1.Юліуш Словацький С. 1. − URL: // http://www.ukrcenter.com (дата звернення 3.09.2019)

2.Ромащенко Л. Митець і мистецтво в епістолярному дискурсі Юліуша Словацького / Л. Ромащенко // Dialog dwóch kultur. Діалог двох культур. Rocznik X, Zeszyt 1. Річник X, Зошит 1. 1−8 weześnia 2015 roku. 1−8 вересня 2015 року. − Warszawa, 2016. − С. 65−72.

3.Сеніна Т. Юліуш Словацький у його давній Вітчизні // Юліуш Словацький (4.09.1809 − 3.04.1849): бібліографічний покажчик / Тернопільска обл.. універс. Наук. б-ка, Державний архів Тернопільскої області, Терноп. Обл. краєзн. Музей, Обласний літ.-мемор. Музей Юліуша Словацького, бібліотека Терноп. Нау. Пед.. ун-ту ім. В. Гнатюка; уклад.: М. Дуневич та ін. − Т.: Підручники і посібники, 2009. − С. 7−13. − (Родом з України; Вип.5.)

4.Матвіїшин Я. О. Переклади та інші рукописні матеріали, що стосуються Юліуша Словацького в архівах і бібліотеках Києва / Я. О. Матвіїшин // Dialog dwóch kultur. Діалог двох культур. Rocznik XI. Zeszyt I. Річник XI. Зошит I. 3–10 weześnia 2016 roku. 3–10 вересня 2016 року. – Warszawa, 2017. – С. 76–84.

   Виставку підготувала к. і. н., н. с. Т. А. Якубова.