1872 народився Богдан Лепкий, письменник, літературознавець, критик, перекладач, історик літератури, видавець, публіцист, громадсько-культурний діяч, художник. Дійсний член НТШ, почесний доктор УВУ та "Просвіти". У 1891 закінчив гімназію і вступив до Віденської Академії мистецтв. За порадою К.Студинського перейшов до Віденського університету, де вивчав мовознавство та історію літератури. Брав участь у роботі студентського товариства "Січ", разом із Ф.Колессою займався етнографічними дослідженнями. У Відні заприятелював з художником М.Івасюком, продовжував малювати під його опікою. З другого курсу студіював на філологічному відділі Львівського університету. Вивчав українську історію та літературу під керівництвом М.Грушевського, О.Огоновського, І.Шараневича. 1895 закінчив університет. Від 1899 (і до 1914) викладав українську мову та літературу в Краківському університеті. Водночас працював у 3-й гімназії і в гімназії св. Яцека в Кракові. Співробітничав з літературним об'єднанням "Молода Польща" і часописом "Swiat slowjanski", в останньому вів рубрики "Руська хроніка" й "Огляд руської преси". 1905 переклав польською мовою "Слово о полку Ігоревім". Допомагав товариству "Рідна школа", уклав читанку для народних шкіл. 1912 вступив до партії "Християнсько-суспільний союз" у Львові. Був одним з організаторів у Кракові вечора до 100-річчя від дня народження Т. Шевченка. Працював у часописі "Вісник Союзу визволення України" і в Культурній раді. Восени 1915 був мобілізований до армії й направлений до Німеччини для ведення там у таборах українських військовополонених російської армії педагогічну і культурно-освітню роботи. 1919 був співробітником Української військово-санітарної місії. Очолював Український допомоговий комітет і Комітет опіки над утікачами. Займав посаду викладача української літератури на курсах українознавства при посольстві УНР у Берліні. 1921–1928 співробітничав з видавництвом "Українське слово". 1925 переїхав до Кракова. Досліджував історію козацької України. Від 1926 – викладач, з 1932 – професор української літератури в університеті. 1938 був обраний сенатором Сейму, де представляв українців Галичини. Малював картини й ікони. Від 1939 працював для "Українського видавництва" , писав українською і польською мовами, розвивав західноукраїнську писемно-літературну практику шляхом синтезу книжних і уснорозмовних лексичних одиниць. Автор численних збірок поезій і оповідань, публіцистично-філософських та історичних повістей, спогадів ("Три портрети", 1937; "Казка мойого життя", 1936–1941), книжок для дітей, літературо- та мистецтвознавчих праць, перекладів на українську і польську мову. На тексти Лепкого писали музику М.Гайворонський, Ф.Колесса та ін. Найвідоміша з пісень Лепкого – "Журавлі" ("Чуєш, брате мій...") на музику брата – Лева Лепкого. Ілюстратор власних видань і книжок інших авторів. 21 квітня 1991 в с. Крогулець відкрито перший в Україні музей Б.Лепкого. У січні 1992 журнал "Тернопіль" (нині – "Літературний Тернопіль") заснував літературно-мистецьку премію ім. братів Богдана та Левка Лепких. 27 серпня 1995 у Бережанах відкрито музей Б.Лепкого (в одному з його залів експонуються 56 картин з малярського спадку Лепкого).

Підготовано за матеріалом Енциклопедії історії України Інституту історії України НАНУ.