1888 народився Василь Барвінський композитор, піаніст, музикознавець, педагог, громадський діяч. Батьки: вчитель гімназії й семінарії, посол віденського парламенту та вчителька музики, керівник хору тернопільського товариства "Боян". Вчився гри на фортепіано у Вілєма Курца. У 1907 році В.Барвінський продовжує навчання у Празі (вчиться у консерваторії і Карловому університеті). Теорію композиції опановує у Вітезслава Новака, слухає лекції у відомих чеських музикознавців О.Гостінського і З.Неєдлого. В цей час він активно концертує в Чехії і вже проводить приватні уроки гри на фортепіано. В 20-х роках В.Барвінський активно концертує (виїжджає в творче турне із співаком Романом Любинецьким до Чехословаччини, виступає із співаками Олександрою Любич-Парахоняк, Соломією Крушельницькою, Модестом Менцінським, віолончелістом Богданом Бережницьким, скрипалем Євгеном Перфецьким). Згодом, з Б.Бережницьким виступає у Києві, Харкові, Одесі й Дніпропетровську. Товариші по праці В.Барвінського – С.Людкевич, Н.Нижанівський. Учні Барвінського – З.Лисько, М.Колесса, Ст.Туркевич-Лукіянович, Р.Савицький. Д.Каранович, Б.П'юрко, В.Грабовський. Поряд з композиторською, виконавською і педагогічною роботою, В.Барвінський розвиває публіцистичну й наукову діяльність як дописувач до різних газет, часописів, енциклопедій тощо. З під його пера з'являється низка статей і рецензій, присвячених проблемам української музичної культури, такі як "Огляд Історії української музики"(1937), "Нова доба української музики" в "Українській загальній енциклопедії" (1937). Багато статей про М.Лисенка, В.Косенка, Б.Бартока, М.Равеля та інших друкує в часописі "Українська музика" (1937-1939). В.Барвінський – ініціатор заснування СУПРОМу (Союзу українських професійних музик) й був обраний його першим головою. А у 1940 мистець стає першим директором Львівської державної консерваторії ім. Миколи Лисенка. На цій посаді він працює й після війни, але внаслідок наклепу його і дружину Наталю Пулюй було арештовано й в 1948 році засуджено на 10 років ув'язнення у Мордовських таборах. До історії української музичної культури композитор увійшов, передусім, як автор музики для фортепіано. Твори В.Барвінського: для симфонічного оркестру – «Українська рапсодія», «Увертюра-поема», «Шість мініатюр.Переклад з фортепіано для духового оркестру»; вокально-симфонічні твори – «Українське весілля у 2-х ч.», «Заповіт», «Наша пісня, наша туга», «В перші роковини», «Пісня про Вітчизну»; камерно-інструментальні ансамблі – «Тріо для фортепіано, скрипки і віолончелі ля мінор у 3-х ч.», «Тріо для фортепіано, скрипки і віолончелі мі бемоль мінор у 3-х ч.», «Струнний квартет Сі бемоль мажор у 3-х ч.», «Секстет (Варіації на власну тему і фінал-коломийка) для фортепіано, двох скрипок, альта, віолончелі і контрабаса», «Струнний квартет для молоді у 4-х ч. на укр. нар. Мотиви», «Квінтет для фортепіано, двох скрипок, альта і віолончелі соль мінор у 3-х ч.»; хорові твори – «Соняшне завтра», «Знов весна», «Надія», «Шевченкова хата», «Ой колосися, ниво», «Наша пісня, наша туга»; для фортепіано; для скрипки і фортепіано; для віолончелі і фортепіано; слово співи для голосу з фортепіано; обробки народних пісень – для голосу з фортепіано, для голосу, скрипки і фортепіано, для хору a cappella. Майже всі твори композитора були знищені (спалені на подвір'ї консерваторії). Тільки після відбуття покарання В.Барвінський намагався з пам'яті поновити деякі п'єси, але 9 червня 1963 відійшов у засвіти. В 1990 світ побачила перша ґрунтовна монографія про композитора, створена доктором мистецтвознавства, професором С.Павлишин. Його іменем названі вулиці, музичні заклади. У Тернополі, Львові, Івано-Франківську, проводяться піаністичні конкурси, присвячені В.Барвінському, а в Дрогобичі створено Науково-культурологічне товариство ім. Василя Барвінського, основним завданням якого є вивчення й популяризація творчості галицького мистця, який все своє життя присвятив служінню українській музичній культурі.

Підготовано за матеріалом офіційного сайту Національної спілки композиторів України.