1880 народився Осип Турянський, педагог, письменник, перекладач, літературний критик. 1907 Турянський закінчив філософський факультет Віденського університету. Невдовзі захистив докторську дисертацію, отримав науковий ступінь доктора філософії. Працював учителем у середніх школах Галичини. 1908 рік став дебютним для Турянського як письменника: в альманаху віденської «Січі» вийшли друком новели  «Курка», «Ей, коб були мене вчили», «Де монце?». Від 1910 викладав українську мову та літературу в Перемишлянській гімназії. Тоді ж узяв шлюб із донькою  депутата Віденського парламенту – Стефанією, за якийся час у подружжя народився син. Восени 1914 Осипа Турянського мобілізували до австрійської армії й доправили на фронт, до Сербії. За рік опинився у сербському полоні, перебував у таборі для інтернованих на італійському острові Ельба. Про своє перебування в полоні написав 1917 повість-поему «Поза межами болю». Твір впере був виданий у Відні 1921 німецькою мовою, воднораз приніс Турянському світове визнання. Тодішні європейські критики оцінювали його вище, ніж «Вогонь» А.Барбюса та «Червоний сміх» Л.Андреєва. Повернувшись до Австрії, викладав право у Віденському університеті, займався в Галичині видавничою та педагогічною  діяльністю. Від 1923 Турянський працював директором Яворівської, Дрогобицької, Рогатинської гімназій, там-таки викладав німецьку, французьку мови, латину. Перекладав твори світової класики. Письменник помер 28 березня 1933 року у Львові. За життя його творчість не була відомою. Найповніше сучасне видання його творів з’явилося 1989 в Києві. Серед найвідоміших творів Осипа Турянського (псевдонім Іван Думка) – вже названа   повість-поема «Поза межами болю», повісті «Дума пралісу»  та  «Син землі», збірка оповідань «Боротьба за великість», комедія «Раби».