Євген Оскарович Патон народився 5 березня 1870 р. у Ніцці (Франція) у родині російського консула, за фахом військового інженера. По закінченню Саксонського королівського вищого технічного училища у Бреслау (нині – м. Вроцлав, Польща) визначився із майбутнім фахом мостобудівника-практика, який знайшов би широке застосування на теренах Російської імперії, та продовжив навчання на інженерно-будівельному факультеті Дрезденського політехнічного інституту, що славився своєю мостобудівною науковою школою. Після закінчення інституту у 1894 р. Є. О. Патон відхилив пропозиції щодо працевлаштування від Alma mater та великого німецького машинобудівного заводу та вирішив отримати інженерну освіту в Росії. У 1896 р. він закінчив Інститут інженерів шляхів сполучення у Санкт-Петербурзі. Працював інженером-шляховиком в управлінні Миколаївської залізниці, керівником технічного відділу Московсько-Ярославсько-Архангельської залізниці, розробляв проекти шляхопроводів, які знайшли широке застосовування на практиці. З 1898 р. Є. О. Патон розпочав педагогічну діяльність курсом лекцій з мостобудування у Московському інженерному училищі шляхів сполучень. У 1899 р. вийшла перша його друкована праця «Листовые параметры уравновешенных мостовых ферм».

На замовлення київської міської влади Є. О. Патон спроектував у 1904 р. вишуканий міст у Царському саду (нині – Маріїнський парк), що згодом отримав неофіційну назву «міст закоханих» і дотепер прикрашає Київ. Тоді ж він познайомився з ректором Київського політехнічного інституту професором К. О. Зворикіним і, прийнявши його пропозицію, з 1905 р. став викладати у КПІ. Тут вчений очолив інженерно-будівельний факультет, організував інженерний музей та кафедру мостів. Його педагогічна діяльність у КПІ тривала до 1939 р. Він – автор підручників з мостобудування, які є актуальними і понині. Є. О. Патон є фундатором національної школи містобудування. Багато з його учнів реалізували себе як видатні вчені, керівники, головні спеціалісти у проектних організаціях та на виробництві.

Дослідження Є. О. Патона в галузі мостобудування в довоєнний період стосувалися проектування стальних та дерев’яних мостів, розробок нових конструктивних елементів мостів і опор, проектів розбірних конструкцій, відновлення підірваних мостів, розвідок стійкості мостових прогонних будівель під дією навантажень та ін.

У 1925 р. за проектом Є. О. Патона був відновлений Миколаєвський ланцюговий міст у Києві через Дніпро, який було пошкоджено у роки Першої світової війни. Технічні параметри мосту було осучаснено, але наступна війна остаточно зруйнувала цей міст.

У 1929 р. Є. О. Патон був обраний академіком ВУАН. Він починає наукові розробки у галузі зварювальних конструкцій. Вчений створив при ВУАН електрозварювальну лабораторію, яка у 1934 р. розрослася до інституту, що нині має назву Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона НАН України. Цей інститут Євген Оскарович очолював до кінця свого життя.

1940 року при безпосередньому керівництві Є. О. Патона в Інституті електрозварювання було розроблено і підготовлено до впровадження у виробництво новий автоматичний спосіб зварювання під шаром флюсу. Це дозволило перейти від ручного зварювання до індустріального, автоматизованого. Керівництво країни вирішило поширити цей метод на 20 найбільших машинобудівних заводах.

У роки Другої світової війни Інститут електрозварювання евакуйовано до Уралу, де науковий склад плідно працював на оборону країни. У січні 1942 р. було введено в дію установки для автозварювання бортів танка, так званий «шов Патона». Це був новий електрозварювальний напрям в науці і техніці, що призвів до перевороту в технології багатьох галузей промисловості.

У 1946–1951 рр. Є. О. Патон – віце-президент Академії наук УРСР. Вчений неодноразово обирався депутатом Київської міськради. Був членом багатьох науково-технічних організацій, в т. ч. Міжнародної асоціації спеціалістів по мостах і конструкціях.

За здобутки у галузі мостобудування та електрозварювання Є. О. Патона було відмічено почесними званнями Заслуженого діяча науки УРСР (1940) та Героя Соціалістичної Праці (1943), нагороджено Державною премією СРСР (1941), орденами Трудового Червоного Прапора (1940), Червоної Зірки (1942) та ін.

Є. О. Патон брав безпосередню участь у проектуванні та будівництві першого у світі суцільнозварного мосту через Дніпро завдовжки 1543 м, але не дожив декілька місяців до його відкриття. Споруду введено в експлуатацію 5 листопада 1953 р. і названо мостом імені Є. О. Патона. На знак вшанування пам’яті вченого у 1964 р. засновано премію імені Є. О. Патона АН УРСР за видатні наукові роботи у галузі створення нових металевих матеріалів і методів їх обробки.

***

На виставку відібрано 26 документів з особового архівного фонду № 1 «Патон Євген Оскарович (05.03.1870–12.08.1953) – академік АН УРСР за спеціальністю «електрозварювання і мостобудування» (1929), віце-президент АН УРСР (1945–1952)», який зберігається в Інституті архівознавства НБУВ.

Найбільшу цінність представляють автографи вченого. Серед експонованих документів пояснювальна записка до проекту відновлення Ланцюгового мосту (1923), лист до наркома танкової промисловості СРСР В. О. Малишева про поширення автоматичного зварювання на танкових заводах [1942–1944], листи до секретаря ЦК КП(б)У М. С. Хрущова. Звертає на себе увагу папір, на якому вони написані. Складні часи, особливо у роки війни, спричинили до дефіциту паперу і використовувався кожен шматочок, на якому було ще вільне місце.

На виставці репрезентовані книги з атласами креслень, а також наукові праці з електрозварювання. Вчений-педагог ділився набутим досвідом мостобудівника, узагальнюючи свої практичні знання у посібники з численними ілюстраціями.

Демонструються декілька креслень мостів, розроблених Є. О. Патоном: залізничний міст через ріку Арген (Німеччина), міст через річку Рось у Корсуні, проект відновлення Ланцюгового мосту у Києві.

Маємо цікаві фотознімки: Є. О. Патон з моделлю танка Т-34, з президентом АН УРСР академіком О. О. Богомольцем, з синами Борисом та Володимиром та ін.

Пропоновані зображення документів розташовано за хронологічним принципом. Кожне супроводжується текстівкою та інформацією про місце зберігання документа. Наближені дати подано у квадратних дужках.

Виставку підготували

старший науковий співробітник Інституту архівознавства Ю. В. Булгаков,

молодший науковий співробітник Інституту архівознавства І. Г. Кіржаєва