Прагнення передати більшість інтелектуальних досягнень до скарбниці людського пізнання стало рушійною силою науки. Це сприяло об’єднанню прогресивних діячів у товариства, які видавали результати своїх досліджень. З розвитком науково-технічного прогресу середини XIX – на початку XX ст. в Європі почали видаватися спеціалізовані наукові журнали з різних галузей.

Одне з таких видань – «А weekly illustrated journal of science «Nature» («Щотижневий ілюстрований науковий журнал «Природа»), якому в 2019 р. виповнилося 150 років з часу заснування.

«Nature» – один із найпрестижніших наукових журналів світу. У 2009 р. він увійшов до Списку 100 найвпливовіших журналів з біології і медицини за останні 100 років і був названий Журналом Сторіччя.

Перший номер журналу «Nature» був опублікований 4 листопада 1869 р. в Лондоні відомим англійський фізиком і астрономом сером Джозефом Норманом Локьєром, який залишався редактором до 1919 р. З 2018 р. на цю посаду призначено Магдалену Скіппер. Вона стала першою жінкою головним редактором в історії журналу «Nature» за його 150-річну історію. Скіппер співпрацювала з компаніями «Nature» і «Estée Lauder», щоб заснувати глобальну премію для жінок в різних галузях науки.

Логотип журналу «Nature» містить зображення півсфери земної кулі, а також напис назви готичним шрифтом, що за задумом засновників мало б надавати певної таємничості виданню. На першій сторінці кожного номеру рядки Вільяма Вордсворта: «To the solid ground of Nature trusts the mind which builds for aye», які можна інтерпретувати як «Допитливий розум має завжди спиратися на ґрунтовні природничо-наукові факти». Від початку редакція «Nature» ставила перед собою благородну мету – забезпечити освіченому читачеві широкий доступ до сучасних наукових досягнень. Ця ідея, залишається актуальною і сьогодні, хоча часи змінюються і журнал шукає нові шляхи до своєї культурної читацької аудиторії.

Вчені-дослідники становлять основну частину аудиторії журналу, проте резюме і супроводжуючі статті призначені для того, щоб найбільш важливі праці були зрозумілими вченим з інших галузей науки та освіченій громадськості. На початку кожного випуску розміщуються новини, редакційні і тематичні статті з питань, що становлять спільний інтерес для вчених, включаючи поточні справи, фінансування досліджень, а також наукові відкриття. Є розділи, присвячені книгам, мистецтву, а також містять короткі науково-фантастичні розповіді. Інша частина журналу в основному складається з високотехнологічних наукових статей або листів. Роботи, надруковані в цьому виданні, отримують міжнародне визнання за витримування високих стандартів наукових досліджень. Пропоновані до публікації статті повинні мати вельми істотне просування в тій чи іншій галузі науки. Так в «Nature» були опубліковані найвідоміші з них про важливі наукові відкриття: рентгенівських променів (W. C. Röntgen «On a new kind of rays»); нейтрона (J. Chadwick «Possible existence of a neutron»); ділення атомного ядра (L. Meitner, O. R. Frisch «Disintegration of uranium by neutrons: a new tipe of nuclear reaction»); першого лазeра (T. H. Maiman «Stimulated Optical Radiation in Ruby»); спіральної структури ДНК (J. D. Watson, F. H. C. Crick «Molecular structure of Nucleic Acids: A structure for deoxyribose nucleic acid»); клонування ссавця (вівці Доллі) (I. Wilmut, A. E. Schnieke, J. McWhir, A. J. Kind and K. H. S. Campbell «Viable offspring derived from fetal and adult mammalian cells»); розшифрування людського генному («International Human Genome Sequencing Consortium: Initial sequencing and analysis of the human genomes»). Менше ніж 8% робіт приймаються до друку.

Видавці журналу «Nature» оголосили, що всі його екземпляри, починаючи з 1869 р., будуть загальнодоступними для читання через спеціальний додаток для більш ніж 6000 університетів по всьому світу. Скопіювати або роздрукувати статтю буде неможливо. Цінність доступу до журналів «Nature» може бути зрозуміла зі слів колишнього головного редактора видавництва Філіпа Кемпбелла: вартість публікації статті в журналі з урахуванням залучення експертів для її рецензії становить від 31000 до 47000 доларів в залежності від її тематики. Таким чином, відкритий доступ до журналів означає можливість використання максимально якісних наукових знань.

Про високий рейтинг журналу свідчить і його імпакт-фактор (коефіцієнт впливовості або числовий показник важливості наукового журналу). З 1960-х років він щорічно вираховується Інститутом наукової інформації. Імпакт-фактор являє собою співвідношення кількості цитувань статей журналу протягом поточного року до загальної кількості статей надрукованих в цьому журналі за попередні два роки). Імпакт-фактор «Nature» у 2018 р. становив 41.456. Це означає, що кожна стаття за два роки, що пройшли після публікації, в середньому цитується більше 41-го разу.

Всесвітня популярність журналу «Nature» дала поштовх до появи подібних видань в Російській імперії. Так у Москві 8 лютого (26 січня за новим стилем) 1912 р. вийшов однойменний щомісячний науково-популярний журнал Російської академії наук «Природа» накладом у 5000 примірників. Першими редакторами часопису були В. О. Вагнер і Л. В. Писаржевський. У своєму зверненні до читачів «від редакції» вони писали, що глибоко переконані у великому суспільному значенні поширення наукової істини та популяризації природничих знань завдяки журналу «Природа» (1912, Січень, с. 1-2)

Журнал співпрацював з різноманітними іншомовними виданнями подібного спрямування, про що свідчать посилання на іноземні джерела, в тому числі і на «Nature». На першій сторінці «Природи» була розміщена інформація про можливість перекладу статей журналу іншомовними виданнями за умови чітких посилань на джерела, тоді як російським виданнями це дозволялося лише за особливої домовленості.

У свою чергу «Природа» також активно використовувала наукові матеріали журналу «Nature». Так стаття G. Bonney «Changes in the Rone Glacier» (1917, № 2466) була перекладена Б. Завадовським і опублікована в розділі «Геология» під назвою «Колебания альпийскихъ ледниковъ» (1917, травень-червень, с. 683-685).

У той же час журнал публікував і переклади статей, які на думку редакції мали практичне значення для широких верств населення. Одна з них – стаття «Пища и работа» (1917, № 4) розкриває принципи раціонального харчування для повноцінної працездатності людини.

З початком війни в 1914 р. був зруйнований і міжнародний обмін книгами. У Російську імперію ввіз журналів і книг відбувався головним чином через Німеччину, тому лондонські, паризькі і нью-йоркські видання потрапляли через місто Лейпциг. Це і стало причиною того, що з початком війни перші місяці Росія залишалася відрізаною від наукових новин. Незважаючи на воєнні дії, журнал «Nature» у Великій Британії продовжував регулярно виходити, на стабільність виходу цього популярного видання війна ніяким чином не вплинула (Н. К. Кольцов «Отражение войны в научно-популярных журналах Англии и Америки», 1915, Январь).

До 100-річного ювілею журналу «Природа» був випущений повний цифровий архів журналу за 1912–2011 рр. на DVD-диску як додаток до першого номера за 2012 р.

Архів «Nature» – це свого роду ретроспектива розвитку науки. Деякі статті журналу назавжди залишаться віхами, що визначили шляхи наукових досліджень, інші – створили нові ідеї, які дали поштовх до розвитку нових напрямків науки протягом цілого століття. Відділ бібліотечних зібрань та історичних колекцій у своїх фондах зберігає комплекти наукового журналу «Nature» за 1871-1911 рр.

Підготувала виставку м. н. с. Колотило В. В.