У відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій Інституту книгознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (ІК НБУВ) зберігаються книги з бібліотеки Луцько-Житомирської семінарії. Частина з них знаходиться у фондах літератури французькою та польською мовами. Значна кількість теологічної літератури з цієї бібліотеки зберігається окремою колекцією. Тривалий час книги з бібліотеки Луцько-Житомирської семінарії у зазначеному відділі не досліджувались та перебували поза науковим обігом. Атрибуція примірників видань з бібліотеки Луцько-Житомирської семінарії проводилась завдяки виявленню та дослідженню книжкових знаків та наліпок, тому залишається актуальним питання дослідження книг та провенієнцій з цієї бібліотеки. Виявлені та досліджені книжкові знаки дозволяють прослідкувати шляхи надходження книг до бібліотеки та виявляють власників книг, що поповнювали фонди бібліотеки. Цьому науковому завданню, сподіваємося, буде сприяти представлена електронна виставка з фото примірників видань з фондів бібліотеки Луцько-Житомирської семінарії.

Семінарію в Житомирі заснував у 1757 р. краківський єпископ, князь Каетан-Ігнатій Солтис (раніше київський єпископ). Впродовж 1798–1842 рр. вона належала білому духовенству. Будівля семінарії збереглася з лівої сторони від костьолу св. Софії в Житомирі [1; 2]. До створення закладу був причетний папа Бенедикт XIV, який у 1740 р. видав буллу «Ubi primum», що зобов’язувала єпископів заснувати в своїй дієцезії власну семінарію і в душпастирській проповіді виховувати молодий клір [3]. Новим етапом життя семінарії став 1784 р., коли єпископ К. Цецішевський запросив трьох священиків із згромадження св. Вікентія де Поль у Варшаві для педагогічної праці у семінарії. Він власним коштом також придбав для семінарії підручники, релігійну літературу та інше необхідне обладнання. Окрім цього, єпископ власноручно написав устав семінарії, який був затверджений 6 травня 1785 р. Саме цю дату можна вважати днем народження Житомирської семінарії. Першим регентом (ректором) семінарії став 25-річний о. Казимир Мечковський. У той час навчання в семінарії тривало всього 2 роки і передбачало вивчення Святого Писання, моральної та догматичної теології, історії Церкви та філософії. Кількість вихованців на той час становило 6 чоловік. З часом в навчальний план впровадилося канонічне право, екзегеза Святого Писання, географія Палестини, загальна історія, гомілетика, іноземні мови та інші гуманітарні і точні науки [3]. У 1798 р. відбувся новий розподіл дієцезій – територіально-адміністративних одиниць римо-католицької церкви. Було створено шість нових діє цезій, серед них – Луцько-Житомирську. Єпископом Луцько-Житомирської дієцезії залишався Каспер-Казимир Цецішевський (1798–1828), якій перейшов до Луцька після утворення нової дієцезії. Однак його наступник єпископ Михайло Півницький (1831–1845) свою резиденцію разом із консисторією і семінарією переніс до Житомира. У 1843 р., після ліквідації Луцької та Оликської семінарій, на теренах Луцько-Житомирської дієцезії залишалася діяти одна духовна семінарія у Житомирі. Відбулася часткова передача майна обох семінарій до Житомира та фактичне об’єднання семінарій з Житомирською [4; 5].

Бібліотеку Луцько-Житомирської семінарії досліджував польський бібліограф Едвард Хвалевік (1873–1956). У другому томі книги «Zbiory polskie: Archiwa, biblioteki, gabinety, galerje, muzee i inne zbiory» він надав книгознавчу інформацію про склад бібліотеки Луцько-Житомирської семінарії. У цій книзі в статті «Zytomierz na Wolyniu» дослідник зазначив, що напередодні Першої світової війни бібліотека Луцько-Житомирської римо-католицької духовної семінарії складалася з близько 20 тис. томів переважно стародрукованих видань. За тематикою превалювали матеріали з богослов’я та історії церкви. Бібліотека семінарії в XIX ст. сформувалась із збірок різноманітних католицьких установ, які функціонували у Волинському краї в XVII – на початку XX ст. – до закриття їх російським урядом. Зібрання католицької семінарії поповнювалося завдяки дарам церковних ієрархів, зокрема біскупа Луцько-Житомирського Каспара Боровського, житомирських каноніків, ксьондзів Невельського, Бринка [6; 7]. Український вчений С. М. Міщук досліджував історію бібліотек Луцько-Житомирської семінарії та Житомирського кафедрального собору у монографії «Рукописні та книжкові зібрання Волині у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського: історія, склад, наукове дослідження» (Київ, 2007). У книзі історик відмітив, що бібліотека Луцько-Житомирської римо-католицької духовної семінарії була досить значною за обсягом і важливою за складом та змістом. Книгознавча інформація в цій монографії представлена в статті «Архів і бібліотека Луцько-Житомирської римсько-католицької духовної семінарії» [8].

Примірники видань з бібліотеки Луцько-Житомирської семінарії у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського досліджувала книгознавець І. О. Ціборовська-Римарович, яка вивчала католицькі книгозбірні, видання з яких у різні часи потрапили до семінарії. У статті «Бібліотека Луцького монастиря Ордену тринітаріїв: історична доля та шляхи надходження до Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського» [9] дослідниця відмітила книги бібліотеки Луцького монастиря у фондах бібліотеки Луцько-Житомирської семінарії. Вона зазначила, що подальшу долю книг Луцької монастирської бібліотеки у XIX ст. віддзеркалюють овальні штампи синього кольору бібліотеки Луцько-Житомирської дієцезіальної семінарії з написом латинською мовою «Sigillum Bibliothecae Seminarii Luceor-Zytomiriensis», якими відмічені титульні аркуші стародруків, і шифри семінарської бібліотеки. Розмір штампа: 4,6х3 см. Оформлення розстановочного шифру виглядає так: в лінійній рамці прямокутна наліпка (розмір: 3,4х3 см), на якій видрукувано латинською мовою слово «Armar» і №. Після цих двох елементів, які означають номер шафи і порядковий номер книжки в шафі, штамповано необхідні числа арабськими цифрами. Наліпка клеїлася на корінець книжки або на верхню кришку оправи. Шифри стародруків проставлено «від руки» чорнилом на форзацах, де римськими цифрами позначено номер шафи і через дефіс арабськими цифрами – порядковий номер книжки у шафі.

Діяльність Луцько-Житомирської семінарії залишила значну кількість документів та книжкових пам’яток. У Державному архіві Житомирської області, в реєстрі описів дорадянського періоду, міститься Фонд 496 – «Луцько-Житомирська католицька семінарія. м. Житомир Волинської губернії» (Ф. 496, од.  зб. 122, 1774–1916 рр.) [10].

Луцько-Житомирська семінарія в Житомирі мала назву відповідно назві Луцько-Житомирської дієцезії, головним містом якої був Житомир, оскільки тут знаходилась резиденція єпископа. У 1829 р. до програми навчання семінарії входили латинська мова, моральне та догматичне богослов’я, Святе Письмо, церковна історія, духовне право католицизму, духовне красномовство, церковний нотний спів. Відповідно до навчальної програми формувався фонд семінарської бібліотеки. На книгах з бібліотеки семінарії в Житомирі, які зберігаються у відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій ІК НБУВ, зустрічаємо такі печатки: «Bibliotheca Seminarii Luceorio-Zytomiriensis», «Bibliothecae Seminarii Luceor- Zytomiriensis Sigillum», «Bibliotheca Łucko-Żytomierskiego Seminaryum», «Bibliothecae L. Z. Seminarii». Книги з бібліотеки Луцько-Житомирської семінарії після революції 1917 р. надійшли до фондів Волинського краєзнавчого музею. За постановою Президії Укрнауки від 2 червня 1928 р. і Колегії Народного комісаріату освіти 1928 р. книжкові фонди Волинського музею було вирішено передати Всенародній бібліотеці України у Києві (ВБУ, тепер НБУВ). Передача фондів до ВБУ закінчилася 9 жовтня 1932 р. [11]. Передачі колекційних фондів передувала майже річна діяльність працівників ВБУ (П. М. Попов, М. В. Геппенер, О. Т. Дзбанівський та ін.) [12].

Про перевезення книг з Волинського музею до Всенародної бібліотеки України надається інформація у документах з Архіву НБУВ. Архів НБУВ оп. 1. спр. 394.: «Протокол совещания от 15 июня 1932 года акты от 8 июля и 25 июля 1932 г. Смета на перевозку книг, отчеты уполномоченных и переписка по передаче книг и рукописных материалов из фондов Каменец-Подольского и Житомирского Музеев библиотеки 7 апреля 1932 г. 29 декабря 1932 г. Звідомлення уповноваженого ВБУ О. Дзбанівського в справі перевезення книжкових фондів із Житомира до Києва й Харкова». У документах відмічається, що для Всенародної бібліотеки України з бібліотек музею було взято книг з католицьких бібліотек: семінарії, біскупської та капітула – 32 230, стародруків − 17 180. Були виявлені для перевезення в Київ книги з теології різними мовами − 3 980. Теологічна література з бібліотеки Луцько-Житомирської семінарії потрапила до фондів літератури французькою та польською мовами НБУВ.

Досліджені книжкові знаки дозволяють зробити висновки про те, що в бібліотеку Луцько-Житомирської семінарії книги потрапляли з приватних бібліотек, бібліотек священиків, монастирських бібліотек, іноземних бібліотек. Про різнобічний процес міграції книг до книгозбірні Луцько-Житомирської семінарії та про чисельних власників книжкових пам’яток свідчать книжкові знаки такі як печатки, маргінальні написи.

Книги бібліотеки Луцько-Житомирської семінарії у фондах відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій ІК НБУВ − це значний масив бібліотечних одиниць, які мають книжкові знаки, що надають додаткову книгознавчу інформацію для атрибуції бібліотеки та можуть стати основою для наукових книгознавчих досліджень.

Література

1. История Житомира. С. 1. – URL: http://vipsite-zhitomir.com.ua (дата звернення 21.09.2020).

2. Дубман Б. Замковая площадь. С. 1. – URL: http://www.proza.ru (дата звернення 21.09.2020).

3. Вища Духовна Семінарія Пресвятого Серця Ісуса. С. 1−3. − URL: http://kzd.org.ua/vds-presvyatogo-sercya-isusa (дата звернення 21.09.2020).

4. Шостак І. В. Луцько-Житомирська римо-католицька дієцезія наприкінці XVIII – у першій половині XIX століття. Спеціальність : 07.00.01. − історія України. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. Львівський національний університет імені Івана Франка. –Львів, 2004. – 26 с.

5. Буравський О. Римо-католицькі семінарії на Волині в першій половині XIX ст. С. 1−2. – URL: http://eprints.zu.edu.ua (дата звернення 21.09.2020).

6. Chwalewik E. Zbiory polskie: Archiwa, bibljoteki, gabinety, galerje, muzee i inne zbiory pamiatek przeszlości w ojczyznie i na obczyźnie / Edward Chwalewik. – Krakow: Kaj agencja wudaw., 1991. – T. 2 (N–Z). – 559 s.

7. Chwalewik E. Z moich wspomnień o zbieractwie / Oprac. Hanna Łaskarzewska i Martyna Figiel. – Warszawa: Bibl. nar., 2006. – 99 s.

8. Міщук С. М. Рукописні та книжкові зібрання Волині у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського: історія, склад, наукове дослідження / С. Міщук. – Київ, 2007. – 242 с.

9. Ціборовська-Римарович І. Бібліотека Луцького монастиря Ордену тринітаріїв: історична доля та шляхи надходження до Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. С. 1–4. – URL: http://istvolyn.info.istvolen.info (дата звернення 21.09.2020).

10. Ф. 496. Луцько-Житомирська католицька семінарія. м. Житомир Волинська губернія // Державний архів Житомирської області. Анатований реєстр описів. Фонди дорадянського періоду. – Житомир: Видавництво «Волинь», 2009. С. 105. – URL: http://www.archive.zt.ua (дата звернення 21.09.2020).

11. Ціборовська-Римарович І. Стародруки з бібліотек осередків Товариства Ісуса, що діяли на теренах Луцької дієцезії у XVI–XVIII ст., у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського: особливості історичної долі, шляхи надходження, історико-культурне значення // Рукописна та книжкова спадщина України. – Київ, 2014. – Вип. 18. – С. 183–209.

12. Климчук, Андрій. Волинський краєзнавчий музей у Житомирі (1900–1932). С. 1–2. – URL: http://www.novasich.org.ua (дата звернення 21.09.2020).

Виставку підготувала к. і. н, н. с. Якубова Тетяна Анатоліївна