День православної книги відзначають 14 березня.

Метою електронної виставки є ознайомлення широкого кола читачів з православною книгою з історичних книжкових колекцій Національної бібліотеки імені В. І. Вернадського, а саме двох православних семінарій Правобережної України: Подільської та Волинської, які зберігаються у відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій.

Біблія  – найвидатніша книга, яку видають і читають частіше, ніж будь-яку іншу книжку на Землі, тому її ще називають «Книгою Книг». Біблія є одним із найдавніших історичних джерел. До уваги читачів пропонується видання Московського Комітету Біблійного товариства 1815 р. церковнослов’янською мовою: «Библия, сиречь книги Священнаго Писания, Ветхаго Завета греческому богомудрых седмидесяти двоих толковников переводу, Новаго же самоначальному святых Апостол писмени, тщательнее и вернее от преждепечатанной 1663 году в царствующем граде Москве на славенском языке»  [1]. Перший грецький переклад «Старого Завіту» увійшов в історію культури під ім'ям «Септуагінта». У третьому столітті до Р. Х. по велінню єгипетського царя Птоломея  Филадельфа (285–246 рр. до Р. Х.), священні книги Старого Завіту були переведені з єврейської мови на грецьку. Так як перекладачів було за стародавніми свідченнями 72, або круглим рахунком 70, то цей переклад позначається звичайно як переклад сімдесятьох.

Одним із вагомих жанрів православної літератури є твори знаменитих діячів Православної Церкви, які поєднали чистоту вчення зі святістю життя, в творіннях яких церква бачить пояснення своєї віри. Серед таких видання «Благовестник или Толкование Блаженного Феофилакта, архиепископа Болгарского на Святое Евангелие»  [3], надруковане 1857 р., в Казані. Феофілакт Болгарський – великий візантійський письменник та богослов, грек за походженням, займав архієпископський престол Болгарії на межі XI–XII ст. Його тлумачення на Четвероєвангелія є зібранням пояснень святих отців, особливо Іоанна Златоустого, та власних доповнень автора. А твір магістра богослов’я єпископа Могилевського і Мстиславського Віталія (Гречулевича) під назвою «Сравнительное обозрение Четвероевангелия в хронологическом порядке, как пособие к изучению евангельской истории по самому Св. Писанию, без помощи учебника» [4] був написаний як посібник для учнів у вивченні Святого Євангелія. Праця стала результатом десятирічного досвіду викладання Новозавітної біблійної історії в різних навчальних закладах Російської імперії. Єпископ Віталій усвідомлював необхідність вивчення Євангелія безпосередньо за першоджерелами.

Життя та духовні подвиги отців та вчителів церкви – ще один великий жанр православної літератури. Тут представлено роботу церковного історика та джерелознавця архієпископа Чернігівського і Ніжинського Філарета (Гумілевського) «Жития святых, чтимых Православной Церковью, с сведениями о праздниках Господских и Богородичных и о явленных чудотворных иконах»  [8], перше видання 1885 р., Санкт- Петербург.

Православна література – це не тільки житія святих та святе письмо, а й особистий духовний досвід священиків щодо участі в церковних таїнствах, допомога у вихованні дітей, художні твори, проповіді і т. д.. Сюди ж можна віднести величезний пласт літератури про мораль. Одним словом, православна книга – це книга про добро та любов.

У складі історичної бібліотеки Волинської духовної семінарії зберігається збірник, складений із п’яти самостійних видань, так званий конволют. Першим алігатом конволюта є маловідома праця «Сердце человеческое есть или храм Божий, или жилище сатаны»  [23]. Спочатку роботу було переведено з французької мови на німецьку та видано в 1732 р. під назвою: «Морально духовне дзеркало», а вже потім в російському перекладі праця вийшла вперше у 1820 р. Твір користувався великим попитом читачів та перевидавався не один раз. Виставка презентує четверте видання (Санкт-Петербург, 1840 р.). У ньому кожен християнин, який шукає порятунку, може пізнавати стан своєї душі, і через те, звертаючись до покаяння, досягати спасіння. Ще чотири роботи: «Возношение мыслей и сердца к преблагословенной Матери Божией, при чтении молитвы: Богородице, Дево!», «Покаянные воздыхания для говеющих», «Утреннее и вечернее возношение мыслей и сердца к Богу», «Молитвенные воздыхания к Богу, внушенныя молитвою Отче наш», належать перу невідомого автора, який залишив лише криптонім «А.Е.О.». Твори друкувалися з дозволу цензора архімандрита Євсевія (Ільїнського), ректора Київської семінарії в Києво -Печерській лаврі у 1842–1844 рр.

У 1877 р. в Мінську була видана книга «Две ночи и два дня из земной жизни богочеловека, господа и спасителя нашего Иисуса Христа»  [21]. Ця робота належить перу маловідомого автора, священика Мінської єпархії Романа Москалевича (1833–?). Ще раз книга перевидавалась в Санкт-Петербурзі в 1894 р. У відділі зберігається перше видання.

Серед зібрання фундаментальної бібліотеки Волинської духовної семінарії є праця відомого проповідника та релігійного діяча України архієпископа Херсонського і Таврійського Інокентія (Борисова) «Последние дни земной жизни господа нашего Иисуса Христа, изображенные по сказанию всех четырех евангелистов»  [22], яку видано в Одесі в 1857 р. У ній Євангельська історія останніх днів земного життя Спасителя гармонійно поєднується з археологічними та географічними подробицями. Видання розраховане не тільки на православних християн, а й на широке коло читачів, які шукають в літературі духовну розраду, хоча спочатку цей твір був признаний занадто «ліберальним» та довгий час не перевидавався. Архієпископа Інокентія називали також «російським Златоустом». На його проповіді збиралася величезна кількість людей. Це були як православні, так і іновірці, що знаходили в слові Святителя те, чого жадали їх душі, зігріті любов'ю та вірою в Бога. Його ж перу належить видання Харківського університету 1844 р. «С нами Бог – беседы на Рождество Христово» [25]. Також, до уваги читачів пропонуються фотокопії книг православної тематики, що не увійшли до розгляду у розвідці, але будуть цікавими читачам та дослідникам.

Виставку підготувала м. н. с. відділу   А. Беба.