Лазаренко Євген Костянтинович – видатний мінералог, геолог, доктор геолого-мінералогічних наук, професор (1948), академік АН УРСР (1969), заслужений діяч науки УРСР (1961), почесний доктор природничих наук «Honoris Causa» Державного університету ім. Марії Кюрі-Склодовської в м. Люблін (Польща) (1962), лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1983).

Народився 26 грудня в м. Харкові. Після закінчення геолого-географічного факультету Харківського державного університету (1934), працював доцентом кафедри мінералогії і петрографії, заступником декана геологічного факультету Воронезького університету (1938–1942), старшим науковим співробітником Уральської філії АН СРСР (1942–1944), у Львівському державному університеті (нині – Львівський національний університет імені Івана Франка) – завідуючим кафедрою мінералогії Львівського державного університету (1944–1969), деканом геологічного факультету (1945–1949), проректором (1949–1951), ректором (1951–1963). Одночасно працював завідуючим відділом мінералогії Інституту геології корисних копалин АН УРСР (1951–1960), потім – директором Інституту геологічних наук АН УРСР (1969–1972), завідуючим відділом регіональної та генетичної мінералогії Інституту геохімії і фізики мінералів АН УРСР (1972–1979).

Науковий доробок вченого складає понад 300 наукових статей, 10 монографій, присвячених дослідженню родовищ мінералів, історії та розвитку мінералогії і петрографії, класифікації мінералів, космічній мінералогії, ролі мінеральних перетворень у формуванні земної кори, проблемам вулканології. Багато уваги приділяв питанням номенклатури, термінології і класифікації мінералів, зокрема глинистих. У 1951 р. вчений увів до наукового обігу нове поняття «мінералогічна кристалографія» та запропонував виділити його у самостійну наукову дисципліну геолого-мінералогічного профілю, що вивчає кристаломорфологію, внутрішню будову й онтогенію мінеральних індивідів, їхніх закономірних зростків і є сполучною ланкою між кристалографією та геолого-мінералогічними науками. Разом з Ю. М. Мельником і В. С. Мельниковим вперше довів, що змішано-шаруваті утворення є самостійними мінералами. Протягом свого життя Є. К. Лазаренко здійснив велику кількість науково-геологічних розвідок, під час яких в Україні було вперше відкрито нові мінеральні види – донбасит (1942), тарасовіт (1965), брункіт (1950-ті).

Підручник Є. К. Лазаренка «Курс мінералогії» (1958, 1959, 1961) у трьох частинах видавався п’ять разів, у тому числі болгарською і китайською мовами. У 1975 р. Є. К. Лазаренком і О. М. Винар був виданий тритомний українсько-російсько-англійський «Мінералогічний словник», що містить понад 14 тис. назв мінералів і мінералогічних термінів, які були відомі в українській і зарубіжній літературі до 1974 р. Протягом 1975–1979 рр. вчений, разом із Н. Я. Соколовою та В. І. Степановим працював над виданням двотомного російсько-англійського енциклопедичного мінералогічного словника, однак робота не була закінчена у зв’язку зі смертю вченого. Під керівництвом Є. К. Лазаренка були видані фундаментальні регіонально-мінералогічні зведення: «Мінералогія вивержених комплексів Західної Волині» (1960), «Мінералогія осадових утворень Прикарпаття» (1962), «Мінералогія Донецького басейну» у двох томах (1975) та ін.

Є. К. Лазаренко був засновником мінералогічної школи, створеної на базі кафедри мінералогії Львівського державного університету (1950-ті), організатором і першим президентом Українського мінералогічного товариства (1970–1979), віце-президентом Всесоюзного мінералогічного товариства АН СРСР (1971–1979), засновником видання «Мінералогічний журнал» (1979), почесним членом Болгарського геологічного товариства, дійсним членом Товариства мінералогії і геології Чехословацької академії наук, Мінералогічного товариства Великої Британії та Ірландії.

За видатні наукові заслуги Є. К. Лазаренко нагороджений двома орденами «Знак Пошани» (1961, 1971), медалями «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні», та «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя від дня народження В. І. Леніна» (1970).

Для вшанування пам’яті вченого, в 1993 р. на будівлі Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення НАН України встановлено меморіальну дошку Є. К. Лазаренка. В 1997 р. були започатковані періодичні наукові читання імені академіка Євгена Костянтиновича Лазаренка.