Софія Київська – частина української історії

Наприкінці травня в столиці України вже традиційно відзначається День Києва. Відділ зарубіжної україніки Інституту книгознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (далі ВЗУ ІК НБУВ) до цієї події приурочив електронну книжкову виставку із фонду підрозділу установи.

Оприлюднюється маловідома, а то й невідома в країні зарубіжна наукова література, авторами якої є вчені української діаспори. Мета праці – довести до широких кіл громадськості правдиву, неупереджену, невигадану історію України, позбавлену соціального та ідеологічного замовлень. Така концепція книжкової експозиції сьогодні надзвичайно актуальна для світового суспільства. Ще в 1988 році Л. Р. Винар на «Науковому конгресі у 1000-ліття хрищення (sic. – !) Руси-України», який відбувся у Мюнхені, в своїй доповіді «Християнизація України і розвиток писемності, культури й освіти в Києві в X і XI століттях (вибрані питання і гіпотези)» наголошував, «що російські і совєтські історики і інші дослідники відірвали від історії України її культурний і політичний розвиток в Середньовіччі і прилучили його до російської історії». Учений підкреслив спрямованість зусиль української спільноти «на реалізацію надзвичайно важливого завдання: «об`єктивної реконструкції й інтерпретації історичного процесу Східної Европи в X, XI і пізніших століттях».

Софія Київська є ознакою давньоруської державності. Місія собору – державотворча. Софія Київська – пам`ятка культури, архітектури, писемності, історичне джерело, паладіум Київської Русі, центр духовності, культури, освіти, що відіграв унікальну роль в їх поширенні. Тут відбувалися дипломатичні прийоми та інші урочистості; давньоруські князі вступали на київський стіл.

Період зведення головного сакрального храму – епоха Київської Русі – княжа доба України, невід`ємна частина української історії. Як оцінював М. С. Грушевський у своїй, нині широко цитованій статті «Три академії», оригінал якої зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (Ф. 10, спр. 14854), цей час має “високу вартість”. В іншій своїй праці, а саме в «Історії української літератури» (Т. 5 : друга половина (УАН. [Б. м.], [б. р.]) цей визначний вітчизняний історик узагальнював, що «культура XI–XII вв. була українською і відтинати її від пізнішої галицько-волинської і пришивати до «общерусской» або «руської» – це є операція не науковою і науковим інтересам противною».

У літописах існує три згадки про Софію Київську: 1017, 1022 і 1037 роки. Отже, в 2022 році виповнюється 1015 років від часу першої літописної згадки про Софійський собор та – 985 років згадці про закладення собору в «Повісті временних літ». О. Повстенка в монографії «Катедра св. Софії у Києві» (Б. м: США: УВАН, 1954. (Друк. «Свободи», с. 167) константує, що літописи «Софійський», «Воскресенський», «Ніконів» і «Руський Временник» датують навалу печенігів і заснування катедри св. Софії роком 1017, літописець Нестор відносить час навали печенігів до 1036 р., а час побудови міських стін з Золотою брамою Софійської катедри і манастирів св. Орини та св. Георгія – до 1037 року. Під тією самою датою (1037 р.) спорудження катедри св. Софії та інших будов вел. кн. Ярослава записано і в таких літописних списках, як Лаврентіївському, Кенінгсберзькому, Іпатіївському, Архангельському та інших».

Запис у місяцеслові Мстиславова Євангелія (початок XII ст.) дає право зробити припущення, що мурований собор будувався близько 30 років і його зведення було завершено приблизно в 1061 чи в 1067 році. Втім, і сьогодні в середовищі вчених не існує одностайності щодо часу заснування храму, завершення його будівництва; висуваються різні аргументи. Проблема продовжує гостро обговорюватися на наукових заходах, у публікаціях.

Ктитором Софії Київської був Ярослав I. Він втілив у життя задум свого батька, князя Володимира щодо зведення в Києві величного Дому Божого.

Софія Київська постала в середньовічному європейському місті. Під впливом пануючої за Середньовіччя ідеї єдності Давньоруської держави формувався й архітектурно-художній образ собору.

П’ятинефний тип Софії нагадував константинопольську архітектурну традицію, простий тип хрестовобанної системи – з провінційною. Величність споруді надавали п’ять апсид, 13 бань, відкриті галереї, башти. У західній частині розміщувалися хори. Тут під час богослужіння київський князь перебував зі своєю сім’єю. Одноповерхові зовнішні галереї в поєднанні з внутрішніми двоповерховими, вежі, численність куполів, пірамідальність композиції, розчленованість зовнішнього об’єму, пройнятого зростаючим до центру купола рухом, – основні конструктивні особливості споруди, яких не було в архітектурі того часу Сходу і Заходу. В барабані купола на простінках між вікнами – мозаїка 12 апостолів на весь зріст, зокрема, ап. Павла.

Існують припущення щодо спільних рис архітектурного характеру Київського собору і церкви Saint Philibert (1009) в Tournus. Аргументи грунтуються, зокрема, на запозиченні ідеї покриття коридору склепіннями по аркадах у Софії Київській.

На стінах храму закарбовано літургічні та літературні тексти; діяння архангельські, адже православна релігія пов`язана з книжною культурою. Над граффіто – зображення святителя з книгою в руках.

На взірець Київської Софії постали храми у Вишгороді, Переяславі (нині – Переяслав-Хмельницький); у XII – на початку XIII ст. – у Галичі, Холмі, Володимирі-Волинському та інших містах Галицько-Волинської Русі, в Чернігові, Рязані, Новгороді-Сіверському, Гродно, Полоцьку та ін. На них рівнялися і менші містечка.

Однак собор, що вражав гостей князя і мандрівників, іноземних купців пишністю та блиском, упродовж своєї майже тисячолітньої історії зазнав чимало важких випробувань і зазіхань зайд.

1169 р.: суздальський князь Андрій Боголюбський руйнує Київ і грабує Софійський храм, прихопивши з нього не тільки дорогоцінності, а й дзвони. 1180 р. – пожежа. 1203 р.: пограбування собору князем Рюриком Ростиславовичем. 1240 р. – татаро-монгольська навала. У Софії в пошуках дороцінностей дикунами розтрощено навіть усипальниці князів. 1416 р.: нашестя кримського хана Едігея. 1482 р.: в стінах святого собору буянить орда хана Менглі Гірея. Цей ряд можна продовжувати. Одним із числа епізодів, спрямованих на знищення культурної цінності цивілізаційної ваги, є й розпорядження радянського уряду, згідно з яким київський архітектурний шедевр під час Другої світової війни підлягав знесенню в повітря. Цього варварства вдалося запобігти, завдячуючи розуму, розважливості, мужності колишнього директора Софії Київської, архітектора та історика архітектури зі світовим ім`ям О. І. Повстенка.

Не можемо не відзначити імена тих доброчинників, цінителів високої давньої української культури, вірних християн, завдячуючи яким з руїн, із украй занедбаного стану було після чергових потрясінь (сторінка за сторінкою українська історія), яких зазнавала Софія, її відновлювали власним коштом: митрополит Петро Могила, гетьман Іван Мазепа та козацька старшина, митрополит Рафаїл Заборовський, митрополит Тимофій Щербацький.

В електронну експозицію книжкової виставки ми включили опубліковані праці зарубіжних науковців (звичайно, частину, з огляду на обмежений обсяг публікації), а також кілька розвідок вітчизняних учених, дослідження яких, з огляду на їх наукову об`єктивність, вважали за потрібне надрукувати у своїх виданнях діаспорні редакції.

Д. Антонович характеризує Софію Київську в контексті частини української історії в «Історії України: у 4 т.» (Вінніпег: УВАН, 1966), Є. Клочовський – у праці «Київська Русь X–XII віків» (Варшавські українознавчі зошити. Зош. 1). І. Огієнко розглядає Київ як «матір міст руських» і як «матір книжок руських» (Українсько-російський словник початку XVII-го віку. Із історії культурних впливів України на Московію). Про «Київ – мати українських городів» ідеться й у «Великій історії України: від найдавніших часів до 1923 року» (Львів. 1935). Велич Києва, що піднялася завдячуючи й Софійському собору, підкреслює Г. Логвин (див.: календар-альманах «Рідна нива» (Вінніпег. 1977)). І. Крип’якевич здійснив дослідження «Княжа доба: побут», що надруковано в колективній монографії «Історія української культури» (Вінніпег. 1964. Т. 1: 1) Мітологія. 2) Побут. 3)  Письменство). М. Ждан  у статті «Княжа доба в інтерпретації радянських істориків» (Український історик. 1977. №1–2 (53–54). Рік 14) спростовує радянську концепцію «древньоруського народу», викривлення радянськими вченими історичного минулого українського народу; порушення ними періодизації історії України й подає точку зору українських істориків у вільному світі на ці проблеми. Виважену точку зору, побудовану на працях арабських, перських й інших східних дослідників, на грузинських та вірменських літописах щодо походження русів подає, справедливо критикуючи доробок радянських істориків з питань історії Київської Русі, що залишився закляклим з часів царської Росії, С. Лісовий у монографії «История руссов в неизвращенном виде» (Париж; Мюнхен, 1953–1960. Вып. 1–10). М.  С. Грушевський  у статті «Три академії», яку надрукував журнал «Український історик» (1983. № 2–4 (78–80). Рік 20), висловив упевненість щодо діяльності при св. Софії Київської Академії, “Академії Ярослава” як «старшої і першої в ряду академій Київа», в необхідності та можливості теоретичної реконструкції соборної бібліотеки.

Історію Української Православної Церкви – митрополії церковної провінції Константинопольського патріарха (першим членом цього органу був київський митрополит Феопемпт (вересень 1039 р., що документально підтверджено) – розглядає А. Поппе (Заснування митрополії Русі в Києві // Рідна Нива : календар-альманах. Вінніпег, 1980).

Процес християнізації Київської Русі, в чому значну роль відіграла Софія Київська, відбито, зокрема, в працях С. Козака «Християнізація Київської Русі і питання кирило-мефодіївської традиції» та А. Поппе «Перші сто років християнства на Русі» (обидві статті надруковано у виданні «Варшавські українознавчі зошити». Зош. 1. Варшава. 1989); в «Нарисі історії Української православної церкви» (в 4  т. Т. 1) І. Власовського; в працях М. Грушевського «З історії релігійної думки на Україні» (Львів. 1925); його ж «Християнство» в «Ілюстрованій історії України» (Нью-Йорк. 1917–1967).

Хрещення киян, християнство за князя Ярослава і діяльність Софійського собору проаналізовано в багатьох наукових працях. Так, митрополит Іларіон (І. Огієнко) присвячує цим темам монографію «Українська церква: нариси з історії Української Православної Церкви: у 2 т. (Вінніпег. 1982. Т. 1). Питання християнського життя, долі християнства в Київській Русі, роль у цьому першого митрополита-русича Іларіона, автора «Слова о Законе и Благодати», поборника політичної та культурної самостійності Київської Русі, – див. також у вище зазначеній «Історії української культури» (Вінніпег. 1964. Т. 1). У цій же праці охарактеризовано теми: Софія Київська й освіта, наука, книжна культура, цінність книжки. Питання поширення християнства в Київській Русі, зусилля, спрямовані на це Володимиром та Ярославом розкриває І. Холмський в «Історії України» (Нью-Йорк, 1971).

1000-літтю хрещення  Руси-України було присвячено представницький науковий конгрес, що відбувся у Мюнхені (Німеччина) в 1988 році, й на ньому було порушено чимало проблем, пов`язаних із Софією Київською.

Інтер`єру, мозаїкам, фрескам Софійського собору присвячено ряд досліджень. Наприклад: Повстенко О. Катедра св. Софії у Києві ([Б.  м.] : США  : УВАН, 1954. (Друк. «Свободи»). (Анали УВАН у США). Його ж. Повстенко О. Фрески і мозаїки Св. Софії (Рідна Нива. Календар-альманах. Вінніпег. 1978). В. Г. Кричевський, рецензуючи цю раніше видану в Німеччині працю (Українське мистецтво. Мюнхен, 1946), підтримує висновки вченого і архітектора, що п`ятинавовий план храму св. Софії з п`ятьма вівтарними апсидами і двома галереями – це повторений, розвинутий і поширений план Десятинної церкви, яка мала три нави (подовжня частина храму, відділена від іншої колонами) і три апсиди й партерові галереї.

Автори праць, представлених на електронній книжковій виставці: Д. Антонович (1877–1945), історик української культури, засновник Музею визвольної боротьби України; Г. Вернадський (1887–1973), російсько-американський історик; Л. Винар (1932–2017), американський учений, історик, бібліограф (українець за походженням); І. Власовський (1883–1969), історик церкви; М. Грушевський (1866–1934), історик, літературознавець, письменник; О. Єфименко (дівоче прізвище – Ставронська, 1848–1918), історик, етнограф; М. Ждан (1906–1975), історик; Л. Зашкільняк (1949, Інститут українознавства ім. І. Крип`якевича НАН України), історик; митр. Іларіон (І. Огієнко) (1882–1972), історик церкви, мовознавець; П. Ісаїв (1905– 1973), історик, українознавець; Є. Клочовський (1924–2017), польський історик; І. Коровицький (1907–1991), історик, бібліограф; В. Косик (1924–2017), історик; І. Крип`якевич (1886–1967), історик, археограф, краєзнавець; В. Кричевський (1873–1952), живописець, архітектор; В. Липинський (1882–1931), історик, філософ, публіцист; Г. Логвин (1910– 2001), історик архітектури, архітектор; О. Лотоцький (1870– 1939), публіцист, письменник; Р. Млиновецький (справжнє прізвище – Роман Бжеський, 1897–1982), дослідник української історії, літературознавець; о. І. Музичка (1921–2016), доктор богослов`я, релігійний діяч; І. Нагаєвський (1908–1989), священик, капелан, історик; О. Оглоблин (1899–1992), архівіст, історик; П. Одарченко (1903–2006), мово- та літературознавець; О. І. Повстенко (1902–1973), історик мистецтва, архітектор; Н. Полонська-Василенко (1884–1973), історик, архівіст; А. Поппе (1926–2019), польський історик; Я. Рудницький (1910–1995), літературо-, мовознавець, фольклорист; О. Субтельний (1941–2016), історик; О. Терлецький (1850–1902), літературознавець; М. Терлецький (1885–1963), історик; С. Томашівський (1875–1930), історик, політик; І. Холмський (псевдонім І. П. Крип`якевича); Д. Чижевський (1894–1977), славіст, філософ, історик літератури; М. Чубатий (1889–1975), історик церкви і права; С. Шелухін (1864–1938), історик, юрист; Д. Штогрин (1964–1938), історик, юрист ін.

Бібліографічний список літератури

Антонович Д. Українська культура / передм. К. Костів ; Укр. техніко-госп. ін- т. Мюнхен : [б. в.], 1988. 517 с. ​Шифр: 8455 укр.

Зі змісту: Школа й освіта в Україні / В. Біднов. – С. 34–69; Книга рукописна / Д. Антонович. – С. 91–99; Українська філософія / Д. Чижевський. – С. 176–200; Українська церква / В. Біднов. – С. 210–230; Українське мистецтво  / Д. Антонович. – С. 252–256; Українська архітектура / В. Січинський. – С. 256–291.

Антонович М. Історія України : у 4 т. Вінніпег : УВАН, 1966.

Т. 1. – 75 с.Шифр:1441 укр.

Зі змісту: Початки українського народу. – С. 1–21; Повстання й розквіт Київської держави. – С. 21–31; Гегемонія Києва на Сході Европи. – С. 31–41; Боротьба за гегемонію в Східній Европі. – С. 41–56; Устрій та побут за княжої доби. – С. 64–75

Барвінський О. Історія України-Руси. Вінніпег : Укр. книгарня, 1920. 143 с.Шифр: 9266 укр. 

Варшавські українознавчі зошити. Зош. 1. Варшава : Видають Оо. Василіяни, 1989. 255 с. Шифр: ВЗУ ІК НБУВ

Зі змісту: Християнізація Київської Русі і питання кирило-мефодіївської традиції / С. Козак. – С. 4–25; Перші сто років християнства на Русі / А. Поппе.  – С. 25–40; Київська Русь X–XII віків / Є. Клочовський. – С. 40–48.

Вірський В. Критична оцінка «Походження Русі» (про працю О. Пріцака «Походження Руси») // Бюл. САКВУ. 1986. Ч. 8 (12). С. 20– 21. Шифр: ВЗУ ІК НБУ

Власовський І. Нарис історії Української православної церкви : в 4 т. Київ : Либідь, 1998. Т. 1 : X–XVII ст., 1998. 293 с.

Шифр: 5341 укр.

Зі змісту: Розділ I. Проповідь і ширення християнства з Києва. Розділ  II. Церковна ієрархія і управління Церквою в дотатарські часи. Розділ  III. Взаємовідносини поміж Церквою і державною владою. Розділ IV. Вплив Церкви на суспільне життя. Християнське життя українського народу. <…>

Велика історія України : від найдавніших часів до 1923 року ; вступ І. Крип`якевича; зладив М. Голубець. Львів : Іван Тиктор, 1935. 864 с. Шифр : 151 укр.

Зі змісту: Київ – мати українських городів. – С. 63–64; Почини християнства на Україні. – С. 134–135; Хрещення України. – С. 136–138; Організація церкви.  – С. 138–139; Ярослав Мудрий. – С. 147–158; Будівництво Ярослава Мудрого. – С. 288; Київська Софія. – С. 288–290; Мозаїки й фрески Київської Софії. – С. 290; Саркофаги Софійської катедри. – С. 291–292.

Винар Л. Замітки до статті М. Грушевського «Три академії» // Український історик, 1983. №  2–4 (78–80). Рік 20. С. 135–149.

Шифр : ВЗУ ІК НБУВ

Грушевський М. С. З історії релігійної думки на Україні. Львів : Друк. НТШ, 1925. 160 с. Шифр: ВА 514064

Грушевський М. С. Ілюстрована історія України. Нью-Йорк : Вид-во Чарторийських, 1917–1967. 575 с. Шифр: 3 укр.

Зі змісту: До заснування Київської держави. – С. 9–49; Київські перекази  про старовину. – С. 49–51; Оповідання київського літописця. – С.  51–52; Русь. – С. 52–54; Християнство. – С. 76–82; Ярослав. – С. 87–92; Культурне житє України і вага його. – С. 133–139.

Грушевський М. С. Три академії // Український історик. – 1983. – № 2–4 (78–80). Рік 20. – С. 132–135. 

Шифр : ВЗУ ІК НБУВ

До джерел : збірник, присвячений духовній та матеріальній культурі Русі-України. Лондон ; Гага : Млин, 1975. Ч. 1. – [Різн. паг.]. Шифр: 10088 укр.

Євстахович В. Початки християнства на українських землях // Український історик, 1988. № 9–10. С. 539–553  

Шифр: ВЗУ ІК НБУВ

Єфименко О. Я. Стародавня Русь // Єфименко О. Я. Історія України та її народу. Київ : Мистецтво, 1992. С. 14–30.

Шифр: ВА545787

Ждан М. Andrej Pope. Państwo i Kościol на Русі* w XI wieku / Rozprawy Uniwersytetu Warszawskiego. Państwowe wydawniestwo naukowe. Warszawa, 1968. – 252 p. // Український історик. Нью-Йорк ; Мюнхен, 1970. № 1–3 (25–27), Рік 7. С. 193–194. Шифр: ВЗУ ІК НБУВ

Ждан М. Княжа доба в інтерпретації радянських істориків // Український історик, 1977. № 1–2 (53–54). Рік 14. С. 37–50.

Шифр: ВЗУ ІК НБУВ

Ждан М. Міжнародні зв’язки княжої України // Український історик, 1965. №  1–2 (5–6). Рік 2. С. 77–79.

Шифр: ВЗУ ІК НБУВ

Зальцберг Т., Рудницький Я. Графіті Св. Софії Київської XI–XIV ст. : «імен толкованіє». Оттава [та ін.], 1989. 127 с. (Праці відділу українознавства. Т. 5). Шифр : Я. Рудницький №49

Зашкільняк Л. Київська Русь : проукраїнська держава чи «спільний стовбур» східних слов’ян // Український історик, 1998. Т. 35. С. 230–238. Шифр: ВЗУ ІК НБУВ

Збірник тисячоліття християнства в Україні. 988–1988. Вінніпег : УВАН в Канаді, 1991. 282 с. Шифр: 8489 укр.

Зі змісту: Таємниця початкової Русі в Києві / Ю. Книш. – С. 23–35; Причини прийняття християнства Володимиром Великим / О. Баран. – С.  35– 43. Лист до Офіційної Франкської хроніки (Annales Bertiniani) з першою відомою в науці цілком достовірною згадкою про східно-європейську Русь (весна 839 р., м. Інгельгам, що над Рейном). Це – найдавніший вірогідний документований вияв етнополітичного вживання слова Русь у Східній Європі, що є стародавнім індоєвропейським словом за змістом «знать», «аристократія».

Іларіон (митр.) Візантія й Україна : до джерел української православної віри й культури / митр. Іларіон. Вінніпег : Українське наукове православне товариство, 1954. 96 с.

Шифр: 9806 укр.

Зі змісту: I. Візантія й слов’яни. – С. 5–6; Вплив візантійської культури.  – С. 7–11; Церковний вплив Візантії. – С. 15–17. – С. 3–22. II. Візантійська культура й Україна (Українці повинні знати візантійську культуру). – С. 22–28; Візантія – джерело всесвітньої культури. – С. 46–50; Вплив візантійської культури на Україну. – С. 50–60; Візантійський вплив на всеслов’янство. – С.  68–74). – С. 22–89.Про Ярослава Мудрого. – С. 57, 58.

Іларіон (митр.) Українська церква : нариси з історії Української Православної Церкви : у 2 т. / ред. С. Ярмусь. 2-е вид., випр., допов. Вінніпег : Видавництво Консисторії Української Греко-Православної Церкви в Канаді, 1982.

Т. 1. 366 с. Шифр:2869 укр.

Зі змісту: Розділ перший. Початки християнства серед українського народу. Християнство серед українського народу в доісторичну добу. – С.  20– 24; Апостол Андрій – основоположник Церкви Української. – С. 24–35; Християнство серед українського народу до князя Володимира. – С. 35–47; Розділ другий. Хрещення українського народу. Джерела й література. – С.  47– 52; Стара українська віра. – С.  52– 56; Вибір віри за літописом. – С.  61– 65; Літописне оповідання про хрещення Володимира. – С. 65–67; Де й коли охрестився Володимир.  – С. 67–69; Причини Володимирова хрещення. – С. 69–72; Хрещення киян. Хрещення України. – С. 72–75; Князь Володимир по хрещенні. – С. 78–79; Християнство за князя Ярослава. – С. 79–82). – С.  47– 91; Розділ третій. Окремішність Української церкви (Постання окремих церков. Канонічна незалежність Української церкви. Соборність Української церкви). – С. 91–113. Додаток. Слово Іларіона. Від перекладача. Про Закон і благодать. Оригінальний заголовок твору; Славословний вступ; Значення Закону; Прообрази Благодати; Таємниця особи Христа; Ізраїль і Христос; Універсальність християнства; Християнство в Україні; Похвала Володимирові; Володимир і його народ; Похвальні оклики Іларіона; Радуйся Подобниче Константина, в ділях і насліді своїм! Молитва Іларіона за народ. – С. 341–363.

Історія України. Нове видання / зредаг., допов. і додав прим. д-р П. Ісаїв. Нью-Йорк : Вид-во Шкіл. Ради, 1989. 255 с.

Шифр: 4630 укр.

Зі змісту: Княжа доба. – С. 33–39; Українська держава та правління князів (Київська держава; Розквіт Київської держави; Київська держава по смерті Ярослава). – С. 39–73.

Історія української культури. – 2-ге допов. вид. – Вінніпег : Клюб* приятелів української книжки ; видав І. Тиктор, 1964.

1) Мітологія. 2) Побут. 3) Письменство. 480 с. Шифр: 1425 укр.

Зі змісту: Княжа доба: побут / І. Крип`якевич; Віра і церква; Початки християнства. – С. 64–66; Монастирі – С. 68; Християнське життя. – С. 70; Освіта й наука. Школа. – С. 73; Книжна культура. – С. 74–81; Цінність книжки. – С.  75; Наука. Українознавство. – С. 76; Громадянство і держава. Князь. – С. 83; Письменство. Давня доба. 1. Дорогою століть / В. Радзикевич.  – С. 227–230; 2. У взаєминах з Візантією. – С. 230; Кирило та Мефодій. – С. 232; Церковно-слов`янська мова; Початки літературної праці. – С. 234; Переклади св. Письма і писань отців церкви. – С.  235; У світі уяви. – С. 239. Апокрифи.  – С. 239. 4. Доля християнства. Зав`язки оригінальної творчості. – С. 246. Митрополит Іларіон.  – С. 247. 5. Лицарський побут у письменстві. Літописи як літературний пам’ятник. – С.  259.

Коровицький І. Св. Софія Київська // Наша культура, 1935. № 1. С. 37–40; Кн. 2. С. 107–110; № 5–7. С. 453–457.

Шифр : ВЗУ ІК НБУВ

Кричевський В. Г. Повстенко О.І . Фрески і мозаїки катедри св. Софії у Києві  // Українське мистецтво. – Мюнхен, 1946. (рец.). Шифр : ВЗУ ІК НБУВ

Лесной С. Русь, откуда ты? Основные проблемы истории Древней Руси. Виннипег : Trident Press, 1964. 336 с. 

Шифр: 8818 укр.

Лесной С. История руссов в неизвращенном виде. Париж; Мюнхен, 1953–1960. Вып. 1–10. 1175 с.

Шифр: ВЗУ ІК НБУВ

Липинський В. Релігія і церква в історії України / вступ. ст. автора. Нью-Йорк : Булава, 1956. 111 с. Шифр: 5330 укр.

Зі змісту: Чи Володимир Великий приймав християнство в часі, коли Візантія була ще в звязку з Римом і на чім полягав цей звязок? Або: чи Володимир Великий був «уніят» чи «православний». – С. 38–39; Чи українська державна і церковна влади стали по стороні Візантії, а не Риму лише тому, що епископат у нас складався з Греків? – С. 43–45.

Логвин Г. Велич Києва в час княжої доби // Рідна Нива. Календар-альманах. Вінніпег : Тризуб, 1977. С. 136–138.

Шифр: 9582 укр.

Лотоцький О. Християнство в Україні за перших князів // Рідна Нива. Календар-альманах. Вінніпег, 1980. С. 121–129.

Шифр: 9585 укр.

Лукомський М. Тисячоліття Української Православної Церкви. Вінніпег : Екклезія, 1983. 24 с. Шифр: 9402 укр.

Михальчук Г. Софійський собор // Ювілейна книга, видана з нагоди п’ятдесятилітнього ювілею Української Православної Соборної Громади Св. Софії в Монтреалі. Квебек : [б. в.], 1975. С. 283–289. Шифр : 5135 укр.

Мішко С. Нарис ранньої історії Руси-України / Українське історичне товариство ; зредагував і допов. О. Домбровський. Нью-Йорк ; Торонто ; Мюнхен : [б. в.], 1981. 229  с. (Українське товариство). Шифр: ВЗУ ІК НБУВ

Зі змісту: Київ столицею антської держави. – C. 174–178. (Особлива роль Києва на ранньоісторичному сході Європи).

Млиновецький Р. Нариси стародавньої та давньої історії українського народу.  Мюнхен : Українське наукове видавництво, 1964. 224 с. Шифр: ВЗУ ІК НБУВ

Зі змісту: I. Початок української історії. Історія Русі чи історія України? Поділ української історії на періоди. – С. 18–39; II. Князівська держава. А. Українська Київська держава (Перші князі. – С. 39–44; Володимир Великий. – С. 44–49; Ярослав Мудрий. – С. 49–54; <…> Наступники Ярослава. – С. 54–58). – С. 39–97.

Науковий конгрес у 1000-ліття хрещення  Руси-України : зб. пр. ювіл. конгресу / Український Вільний Університет ; ред. В. Янів. Мюнхен : [б. в.], 1988 ; 1989. 1002 с. Шифр: 1107 укр.

Зі змісту: Церковна організація на Руси княжих часів / о. І. Хома. – С.  74– 108; Значення літургії у благовіствуванні в Київській Русі / о. І. Музичка; «Слово о законі і благодаті» в літературній критиці: огляд головніших праць /Д. М. Штогрин. – С. 588–606; Християнизація України і розвиток писемності, культури й освіти в Києві в X і XI століттях (вибрані питання і гіпотези) / Л. Р. Винар, Кент (ЗДА). – С. 630–678.

Огієнко І. І. Українська Церква : нариси з історії Української Православної Церкви. Вінніпег: Вид. Консисторії УГПЦеркви в Канаді, 1982. – 366 с. Шифр:9349 укр.

Огієнко І. І. Українсько-російський словник початку XVII-го віку. Із історії культурних впливів України на Московію // Slavistica, 1951. Ч. 2. Шифр: 8562 укр.

Київ розглянуто як  «матір міст руських» і як «матір книжок руських». Головне місце їх написання – Київ – центр їх поширення по всій Русі.

Оглоблин О. П. Тисячоліття Християнської України (промова на святочній Академії з нагоди 1000-ліття християнства в Україні). Гартфорд. Конн. / Америка // Наук. збірник. III. Нью-Йорк. 1977. Ч. 140. С. Шифр: ВЗУ ІК НБУВ

Оглоблин О. П. Українська церковна історіографія // Український історик, 1969. Ч. 4(24). С. Шифр: ВЗУ ІК НБУВ

Одарченко П. Софійський собор у Києві // Рідна Церква : укр. православ. церковно-реліг. журн. / П. Одарченко. – 1967. – Р. 16, трав. – груд. Шифр : ВЗУ ІК НБУВ

Перфецький Ю. Термін «Русь» – приклад «оманної» схожості // Сучасність, 1977. Ч. 4 (196). С. 46–60. Шифр: ВЗУ ІК НБУВ

Повстенко О. Золотоверхий Київ. Вашінгтон, 1954. 32 с.

Шифр: ВЗУ ІК НБУ

У першому зошиті (план – 12 зошитів; 500 ілюстрацій); передмова до видання, стаття «Київ – вічне місто», початок розділу «Великокняжий Київ».

Повстенко О. І. Катедра св. Софії у Києві / ред. Д. Чижевський [та ін.]. [Б.  м.]  : США : УВАН, 1954. (Друк. «Свободи»). 467 с. (Анали УВАН у США). Спец. вип. Т. 3–4, № 4 (10), 1,2 (11–12), літо – осінь Шифр : 317 укр.

Зі змісту: Історичні відомості. – С. 167–182; Загальний характер архітектури Софійської катедри. – С. 182–197; Обміри, реставрації і наукові дослідження архітектури катедри св. Софії. – С. 197–207; Інтер’єр Софійської катедри. – С. 207–215; Саркофаг Ярослава та інші гробниці. – С.  215–220; Мозаїки і фрески. – С. 220–236; Будови колишнього Софійського монастиря. – С. 279–299.

Повстенко О. Пограбування релігійно-мистецьких цінностей Софії Київської  // Народна творчість та етнографія, 1991. № 4. С. 80–87. (Передрук з: Альманах Українського Братського Союзу, Скрантон, 1988). Шифр: Ж27482

Повстенко О. Фрески і мозаїки Св. Софії // Рідна Нива. Календар-альманах. Вінніпег, 1978. С. 140–147. 

Шифр: 9583 укр.

Покровский М. Руська історія в короткому викладі. Ч. 1 і 2 : з найдавніших часів до кінця XIX віку. Харків ; Берлін : Закордонна ред. коміс. Наркомосвіти УСРР, 1922. 223 с.

Шифр: УНД № 800/ч.1-2

Зі змісту: Вступ. Загальне розуміння історії. – С. 6–17; Ч. 1. Перші віки руської історії. – С. 17–69.

Смерека З. Собор Святої Софії // Промінь. – 1990. – Ч. 10. – С.  6–  8. Шифр: ВЗУ ІК НБУВ

Полонська-Василенко Н. Д. Історія України : у 2 т. Мюнхен : Українське видавництво, 1972. Т. 1 : До середини XII століття. 588 c. Шифр: 3939 укр.

Поппе А. Заснування митрополії Русі в Києві // Рідна Нива : календар-альманах. Вінніпег, 1980. С. 129–154. 

Шифр: 9585 укр.

Ричка В. Середньовічна Україна-Русь : становлення ідеї християнської держави // Український історик. Лондон, 1997. Т. 34. С. 70–80. Шифр: ВЗУ ІК НБУВ

Слово до народу українського у 1000-річчя удержавлення християнства в Україні / текст зладив Б. Стебельський. [Б. м.], [б. в.], 1987. 31 с. Шифр: 4407 укр.

Терлецький О. Історія Української держави. Львів, 1923 .Т. 1 : Княжа доба. [Б. м.] : [б. в.], 1923. 252 с. Шифр: УНД № 728/Т. 1

Терлецький М. Наша бувальщина : історія України для молоді. Княжа доба. Нью-Йорк : Говерля, 1956. 47 с.

Шифр: ВЗУ ІК НБУВ

Томашівський С. Історія України : старинні і середні віки. Мюнхен : Український Вільний Університет, 1948. 134 с.

Шифр: ВЗУ ІК НБУВ

Томашівський С. Історія церкви на Україні. Філадельфія  : [б. в.], 1932. 159 с. Шифр: ВЗУ ІК НБУВ

Томашівський С. Українська історія : нарис. Львів : Вчора і нині, 1919. 154 с. (1. Старинні і середні віки).

Шифр: ВЗУ ІК НБУВ. УНД №104/1

Холмський І. Володимир і Ярослав // Історія України. Нью-Йорк, 1971. С.  35–92. (НТШ, Б-ка українознавства. Ч. 2).

Шифр: ВЗУ ІК НБУВ

Холмський І. Історія України / передм. М. Шлемкевича ; НТШ. Мюнхен : [б. в.], 1949. 360 с. (Б-ка українознавства, 42).

Шифр: ВЗУ ІК НБУВ

Зі змісту: Родово-племінні часи і княжа держава. I. Країна і нарід. – С.  7– 12; II. Початки держави. – С. 13–21; III. Епоха експансії. – С. 21–39; IV.  Володимир і Ярослав (Володимир (Звязки з громадою. <…> Хрищення. Візантійське подружжя. Крим. Поширення християнства. Впливи Візантії. Святополк. Ярослав. <…> Звязки з Заходом. «Руська Правда». Культура. <…>).  – С. 39–52; VIII. Культура (Основи. Освіта. Наука. Українознавство. Письменство. Мистецтво. Церква. <…>. Патріотизм. Роля князівської держави). – С. 103–117.

Чубатий М. Княжа Русь-Україна та виникнення трьох східнослов`янських націй. Ню-Йорк ; Париж : Видання Організації оборони чотирьох свобід України, 1964. 157 с. (ЗНТШ, т. 178). Шифр: 6555 укр.

Зі змісту: I. Назви Русь і Росія. – С. 18–23; II. Київська Русь–Україна і східноєвропейський простір. – С. 23–27; III. Праісторія Київської Русі–України. – С. 27–32; IV. Анти – перші історичні предки українського народу. – С. 32–35; V. Початки Києва і держави Київської Русі. – С. 39–45; VI. Варяги і створення Київсько-Руської імперії. – С. 45–54; VII. Київська Русь–Україна та її колонії. – С. 54–60; VIII. Русь та Руська земля – формація українського народу. – С. 60–69.

Чижевський Д. Історія української літератури. Нью-Йорк : УВАН у США, 1956. 511 с. Шифр : ВЗУ ІК НБУВ

Зі змісту: Софія Київська, Ярослав Мудрий. – С. 33–35; 54–55; 76, 82–83; 107, 114, 128.

Чижевський Д. Часи Великої Київської Держави // Петров В., Чижевський Д., Глобенко М. Українська література. Мюнхен ; Львів: УВУ, 1994. 374 с. (Серія  : Підручники. – Т.14/15). С. 52–65. Шифр: ВЗУ ІК НБУВ

Шелухін С. Україна – назва нашої земля з найдавніших часів. Прага : Tiskarna Fr. Herman, 1936. 248 с. Шифр: УНД №1181

Зі змісту: Старі назви; Слово «країна», «вкраїна», «Україна»; Слово «Україна» в Пересопницькому Євангелії; Україна і Вкраїна в творах народ. словесности; Назва «Україна» і «Вкраїна» в Літописах; «Україна» в Повн. Зібр. Законів Рос. імперії; «Україна» у давніх географів; «Україна» в ріжних історич. і ін. памятках.

Doroshenko D. History of the Ukraine / transl. from the Ukr. And abridg. and introd. Edmonton, Alberta : [б. в.], 1939. 702 p.

Шифр: ВЗУ ІК НБУВ

Havryliv L. Kievan Rus or Kievan Russia? // Published by the Education Commitee of the Australian Federation of Ukranian Organizations. Sydney, Juni, 1985. 8 p. Шифр: 12507 укр.

Kievan Rus was a loosely structured, wiht its geographical centre country now referred to as Ukraine. The language used Rus-Old Slavonic – cannot be said to have beenthe Russian language. The Tale of bygone years Povest Vremennykh let, there is no reference to a Russian language and in an entry under the year 1037 it is stated that translations were made from Greek into Slavic writing.

Jakowenko N., Hnatiuk O. Historia Ukrainy : od czasόw najdawniejszych do końca XVIII wieku / K. Kotyńska (przel.). Lublin : [б. в.], 2000. 397 s. Шифр: 10004 укр.

 

Kosyk W. Kurzer Abriss der Ukrainschen Geschichte // Jahrbuch der Ukrainekunde ; Arbeits- und Förderungsgemeinschaft der Ukrainischen Wissenschaften. München : [б. в.], 1988. S. 39–47.

Шифр: ВЗУ ІК НБУВ

Подано стислий огляд історії України.

Nahayewsky I. History of Ukraine. Philadelphia : America, 1962. 295 p. Шифр: 7563 укр.    

Зі змісту: Author`s Preface. – P. 5–6; Introduction. – P. 7–38; Chapter I. Arcient Times. – P. 39–52; Chapter II. The Kievan Kingdom. – P. 53–82$ Chapter IV. Lithuanian Ukrainian – Bieloruthenian Commonwealth and National Revival. –P. 113–150.

Polonsky N. Ukraine–Rus and Western Europe in 10 th – 13 th Centuries. London : Published by the Association of Ukrainians in Great Britain, Ltd. 49 Lindou Gardens, London, W.2, 1964. 47 p.

Шифр: ВЗУ ІК НБУВ

Polons`ka-Vasylenko N., Kosyk W. Die innere Ordnung der Ukraine-Rus` in der Fürstenzeit / Arbeits- und Förderungsgemeinschaft der Ukrainischen Wissenschaften. München, 1988. S. 71–78. Шифр: ВЗУ ІК НБУВ

Subtelny O. Ukraine. A history / Canadian Inst. of Ukrainian Studies. Toronto [etc.] : Universitet of Toronto Press, 1989. 666 p.

Шифр: 964 укр.

Зі змісту: Part One – Kievan Rus. 1. The Rise and Decline of Kievan Rus. – P. 19–42; 2. The Society and Culture of Kievan Rus. – P. 42.

Vernadsky G. Kievan Russia. New Halen, Lnd. : Jyale UP, 1948. 412 p.

Шифр: ВЗУ ІК НБУВ

Веб–ресурси

Асєєв Ю. С. Про дату будівництва Софії Київської URL : https://shron1.chtyvo.org.ua/Asieiev_Yurii/Pro_datu_budivnytstva_kyivskoi_Sofii.pdf?

Булкин В. А. София Киевская // София. 1994. № 2 (10), (апр.  – июнь). С. 13. URL : http://www.sophia.orthodoxy.ru/magazine/19974/poslanie.html

Герасименко Н. В., Захарова А. В., Сарабьянов В. Д. Изображение святых во фресках Софии Киевской. Часть I. Внутренние галереи. URL : http://www.vremennik.biz/sites/all/files/%2066_02.pdf

Грабовський С. Я., Асеєв Ю. С.  Дослідження Софії Київської // Архітектурні пам`ятники : зб. наук. пр. Київ, 1950. С. 27–48. URL : http://www.spadshina.org.ua/File/Kiev.pdf.

Древнерусская архитектура середины XI – начала XII века. URL : http://townevolution.ru/books/item/f00/s00/z0000007/st004.shtml

Киев в первой половине XI века во времена Ярослава Мудрого. URL : http://www.arhplan.ru/history/feudalism/kiev-in-first-half-of-xi-century

Колпакова Г. Искусство Древней Руси. Домонгольский период. Искусство Киевской Руси. Искусство X–XI века. Архитектура. Первые храмы в Киеве и Чернигове. URL  : https://azbyka.ru/otechnik/Istorija_Tserkvi/iskusstvo-drevnej-rusi-domongolskij-period/1

Коровицький І. Спогади колишнього керівника секції віросповідань Київської міської управи І. Коровицького про відродження церковного життя у Києві у вересні 1941 р. – першій половині 1942 р. Київ, 22 лип. 1942 р. URL  : http://history.kby.kiev.ua/publication/doc_2689.Spogadi_kolishnogo_kerivnika_sektsiyi_virospovidan_Kiyivskoyi_miskoyi_upravi_I._Korovitskogo_pro_vidrodgennya_tserkovnogo_gittya_u_Ki.html

Логвин Г. Н. София Киевская. Государственный архитектурно-исторический заповедник. Киев : Мистецтво, 1971. URL : http://www.icon-art.info/location.php?lng=ru&loc_id=148&mode=bibliogr

Муравьев А. Н. Древности и символика Киево-Софийского собора // ΠΡΑΞΗΜΑ. Проблемы визуальной семиотики. 2017 № 3 (13). URL :

https://praxema.tspu.edu.ru/files/praxema/PDF/2017_3.pdf

Никитенко Н. К иконографической программе однофигурных фресок Софийского собора в Киеве. URL : https://docplayer.com/46791459-K-ikonograficheskoy-programme-odnofigurnyh-fresok-sofiyskogo-sobora-v-kieve.html

Никитенко Н. София Киевская и ее создатели. Тайны истории. URL  : https://www.academia.edu/32698719/%D0%A1%D0%9E%D0%A4%D0%98%D0%AF_%D0%9A%D0%98%D0%95%D0%92%D0%A1%D0%9A%D0%90%D0%AF_%D0%98_%D0%95%D0%95_%D0%A1%D0%9E%D0%97%D0%94%D0%90%D0%A2%D0%95%D0%9B%D0%98

Никитенко Н., Корниенко В. Древнейшие граффити Софии Киевской и время ёё создания. URL :http://archeos.org.ua/wp-content/uploads/2014/07/%D0%94%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BD%D0%93%D1%80%D0%B0%D1%84%D1%84.pdf

Собор св. Софии, Киев. Направление нанесения штукатурки под фресковую роспись на стенах первого яруса. URL : https://www.icon-art.info/pic.php?lng=ru&loc_id=148&pic_id=860

Собор Святой Софии. Литература. URL : https://www.icon-art.info/location.php?lng=en&loc_id=148

Стриленко Ю. Н., Тоцкая И. Ф  Технико-технологические исследования составов древних строительных растворов Софии Киевской – один из факторов датировки памятников архитектуры Древнего Киева Х–ХII вв. // Пр. Центру пам`яткознавства : зб. наук. пр. Київ, 2011. Вип. 19. С. 57–69. URL : http://pamjatky.org.ua/wp-content/uploads/2012/10/pcp2011_19.pdf.

У Софії, де гуде Мазепин дзвін. URL : http://grinchenko-inform.kubg.edu.ua/u-sofiyi-de-gude-mazepyn-dzvin/#.YoKS36BByUk

Чорна С. Софія Київська – тисячолітній символ Української держави. URL : http://www.golos.com.ua/article/327206 (інтерв`ю з Н. Нікітенко).

Ющенко П. А. Києворуська спадщина в історичній пам’яті українського суспільства (XII – початок XXI ст.). URL : https://old.npu.edu.ua/images/file/vidil_aspirant/dicer/D_26.053.02/Yushchenko.pdf

A Key Monument of Medieval Rus’: The Cathedral of Saint Sophia in Kyiv. URL  : URL  : https://www.medievalists.net/2022/02/cathedral-saint-sophia-kyiv/

Bell Tower of Saint Sophia’s Cathedral in Kyiv. URL :

https://ukrainetrek.com/blog/cities/bell-tower-of-saint-sophias-cathedral-in-kyiv/

Category : Saint Sophia Cathedral in Kyiv. URL : https://commons.wikimedia.org/wiki/Category:Saint_Sophia_Cathedral_in_Kyiv

Cathedral of Saint Sophia. URL : https://www.britannica.com/place/Cathedral-of-Saint-Sophia-cathedral-Kiev-Ukraine

Domanovsky A. St. Sophia of Kyiv Cathedral’s Millennium in Contemporary Ukrainian Historiography (A Critical Survey) https://www.academia.edu/11167598/Domanovsky_A_St_Sophia_of_Kyiv_Cathedral_s_Millennium_in_Contemporary_Ukrainian_Historiography_A_Critical_Survey_

Golden Gate and Saint Sophia Cathedral in Kiev, Ukraine. URL : https://travelswithsheila.com/golden-gate-and-saint-sophia-cathedral-in-kiev-ukraine.html

Poppe A. Kompozycja fundacyjna Sofii Kijowskiej // Biuletyn historii sztuki.  1968.  № 1. S. 3–27. URL : http://m.tululu.org/bread_56633_516.xhtml.

Prayer in Saint Sophia of Kyiv during the war in Ukraine VIDEO. URL : https://risu.ua/en/prayer-in-saint-sophia-of-kyiv-during-the-war-in-ukraine_n126891

Saint Sophia Cathedral. URL : https://www.tripadvisor.com/Attraction_Review-g294474-d556660-Reviews-Saint_Sophia_Cathedral-Kyiv_Kiev.html

Saint Sophia Cathedral – a symbol of Kyiv (textbook). URL : https://geomap.com.ua/en-gk/955.html

St. Sophia’s Cathedral. URL : https://www.inyourpocket.com/kyiv/St-Sophias-Cathedral_26448v

St. Sophia’s Cathedral – the Historic Protectress of Kyiv, Ukraine. URL  :https://museumstudiesabroad.org/st-sophias-cathedral-kyiv/

St. Sofia Cathedral – UNESCO object. URL : https://yourkievguide.com/sophia/

The Architecture of the Cathedral of Saint Sophia in Kyiv : Uniqueness and Universality in Historical Cultural Spaces. URL  : https://iopscience.iop.org/article/10.1088/1757-899X/960/2/022105/meta

The Saint Sophia Cathedral (Sophia of Kyiv). URL  : https://discover-ukraine.info/places/kyiv/kyiv/162

                                                 Н. Г. Солонською, канд. іст. наук,                                                     с. н. с.

                                                  Г. О. Борисович, м. н. с.