15 серпня 2022 року виповнюється 150 років від дня народження відомого історика освіти, педагога, бібліотекознавця, книгознавця, бібліографознавця, державного діяча Степана Онисимовича Сірополка (15.08.1872–21.02.1959). З метою вшанування пам’яті вченого та популяризації його творчих здобутків серед широко загалу українства, працівниками відділу зарубіжної україніки Інституту книгознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (ВЗУ ІК) підготовлено електронну книжкову виставку. Виставка містить літературу, видану в діаспорі та в Україні, котра відбиває життєвий і творчий шлях і наукові здобутки вченого.
Народився Степан Сірополко 15 серпня 1872 р. в селі Обичеві Прилуцького повіту Полтавської губернії (нині Прилуцького району Чернігівської області). Батько походив з нащадків українських запорозьких козаків. Мати була кузиною дружини Симона Петлюри. Середню освіту здобув у класичній Прилуцькій чоловічій гімназії, вищу освіту – в Московському імператорському університеті (правничий факультет) (1893–1897). Трудова й творча діяльність вченого була різнобічною та плідною. У грудні 1905 р. – лютому 1906 р. С. Сірополко за звинуваченням у революційній діяльності був заарештований у Москві та ув’язнений у Тулі. Місця його навчання, праці та діяльності мають широку географію: Прилуки, Москва, Тула, Київ, Станіслав, Кам’янець-Подільський, Тарнів (Польща), Прага (Чехо-Словаччина). З 1951 р. громадянин Чехо-Словаччини. Поховано на Ольшанському цвинтарі Праги. Учений залишив велику творчу спадщину, яка тривалий час була невідома навіть науковому загалу в Україні.
Представлена на виставці література засвідчує, що Степан Сірполко має значний науковий доробок у сфері народної освіти. Упродовж 1899–1905 рр. працював завідувачем відділу народної освіти Тульської губернії земської управи. Активно брав участь в різних освітніх заходах, виступав з доповідями на різних освітніх зібраннях з питань організації навчання, виховання, облаштування народних шкіл. Вченому належать такі доповіді: «Положення навчаючих у земських школах Тульської губернії» (Тула, травень 1902); «Про заходи забезпечення шкіл добре підготовленим учительським персоналом» (Перший Всеросійський з‘їзд представників Товариств допомоги особам учительського звання, Москва, листопад 1902 р.); «Положення учителів в земських школах Тульської губернії» (Тула, травень,1904); «Правовий стан навчаючих у початкових училищах Тульської губернії» (Тула, травень, 1905); «Основні угруповання даних про народні бібліотеки» (Перший Загальноземський з’їзд зі статистики народної освіти, Харків, червень 1913), «Про підготовку завідувачів відділів народної освіти в земствах і містах» (Перший Всеросійський з’їзд у справі народної освіти, Санкт-Петербург, грудень 1913 – січень 1914); «Про зв’язки і взаємовідносини культурно-освітніх закладів» (Всеросійський з’їзд з питань організації розумних розваг, Харків, червень 1915); «Відділ з народної освіти при земських і міських управах» та «Підготовка земських і міських діячів з народної освіти» (Нарада в справі організації народної освіти України, Київ, грудень 1917) та багато інших.
У 1905 році С. Сірополко працював у Загальноземській організації у справі надання допомоги голодуючим (Москва). Був учасником Установчого з’їзду Всеросійського союзу вчителів та діячів з народної освіти (Фінляндія, червень 1905). Був секретарем секції з проблем позашкільної освіти Першого Загальноземського з‘їзду з народної освіти (серпень, 1911). У 1916 – жовтні 1917 р. С. Сірополко займав посадуц завідувача відділу народної освіти Московської губернської земської управи. У період Української національно-визвольної революції 1917–1921 рр. був активним учасником розбудови української національної освіти. У грудні 1917 – січні 1918 р. брав участь у роботі Великої ради Всеросійської учительської спілки (Москва). Був учасником Другого з’їзду Всеукраїнської учительської спілки (Київ, січень 1919 р.).
Опинившись в екзилі в складі уряду, активно організовував українську навчальну справу на еміграції. У липні 1921 р. виступив на відкритті Українського мандрівного народного університету в Тарнові (Польща) з вітальною промовою від імені Міністерства народної освіти УНР. У цьому ж році брав участь у відкритті Української гімназії в м. Ченстохова, був головою Іспитової комісії при цій гімназії. У серпні 1923 р. виступив на Першому з’їзді української еміграції у Варшаві. У жовтні 1926 р. С. Сірополко виступив на Першому Українському науковому з’їзді з доповіддю «Шкільна справа на Великій Україні», головував на філософсько-педагогічній підсекції з’їзду, який проходив у Празі (Чехо-Словаччина). У квітні 1927 р. виступив на міжнародному з’їзді «Через школу – до миру» (Прага). У липні 1928 р. виступив на чехо-словацькому з’їзді у справі позашкільної освіти (Брно, Чехо-Словаччина). У вересні 1929 р. виступив з привітанням Освітньому конгресу, виголосив доповідь «Основні проблеми організації освітньої праці серед дорослих», був товаришем голови конгресу (Львів). У березні 1932 р. виступив на пленарних засіданнях Другого Українського наукового з’їзду з доповідями «Праця української еміграції в галузі педагогіки» та «Українська бібліографія на еміграції за останні десять років». С. Сірополко був головою філософсько-педагогічної підсекції з’їзду, виголосив на ній доповідь «Політехнізація школи на совєтській Україні», а також головою виставково-бібліографічної підкомісії цього ж з’їзду (Прага).
З видань, представлених на виставці, дізнаємося, що С. Сірополко багато трудився в державних установах. Упродовж 1902 – жовтня 1917 рр. був присяжним повіреним округу Московської Судової палати. 1906–1908 рр. – секретарем Нижньогородської губернії земської управи (Нижній Новгород). З початком лютневої революції 1917 р. С. Сірополко працював у Державному комітеті з народної освіти при Міністерстві народної освіти Тимчасового уряду як представник Головного комітету Всеросійського земського союзу (Москва). З розгортанням визвольних змагань в Україні, С. Сірополко включився в боротьбу за українську державність, працював в Київській міській управі, завідував відділом народної освіти Київської міської думи, експертом Генерального Секретаріату з народної освіти (листопад 1917 р. – січень 1919 р.). У грудні 1917 р. вчений очолював організаційне бюро Наради в справі організації народної освіти України. У січні 1919 р. завідував культурно-просвітнім відділом Всеукраїнської учительської спілки, культурно-просвітнім відділом Всеукраїнської спілки земств з правами члена управи у Києві.
У лютому–травні 1919 р. Сірополко був референтом з народної освіти при Державному секретаріаті освіти і віросповідань Західноукраїнської Народної Республіки (Станіслав). З липня 1919 р. обіймав посаду Радника Міністерства народної освіти УНР, з грудня 1919 по травень 1920 р. представляв Всеукраїнську учительську спілку у Кам’янець-Подільській Національній Раді. З вересня 1920 р. Степан Онисимович він товариш Міністра народної освіти УНР (Кам’янець-Подільський). З березня 1922 р. став керуючим Міністерством народної освіти УНР, а з 27 липня 1923 р., згідно з Наказом Голови Директорії УНР, – керуючим Міністерства внутрішніх справ, шляхів, пошти й телеграфу та одночасно виконуючим функції Генерального писаря (Тарнів).
Плідно трудився вчений в галузі бібліотечної справи. Наявна на виставці література розкриває Сірополка як книгознавця, бібліотекознавця, бібліографознавця, бібліолога. Він підготував й опублікував численні праці, виголосив доповіді на бібліотечних форумах, де розкрив свій погляд на розбудову бібліотечної й книгознавчої справи. У червні 1911 р. С. Сірополко виступив на Першому Всеросійському бібліотечному з’їзді з доповіддю «Принцип громадськості у Народно-бібліотечній справі». Був заступником голови секції громадських і народних бібліотек (Санкт-Петербург). У серпні 1911 р. виступив на Першому Загальноземському з‘їзді з народної освіти з доповідями «Принцип громадськості у народно-бібліотечній справі» та «Про підготовку бібліотечного персоналу». У цих доповідях вперше було сформовано організаційні засади бібліотечного будівництва земськими та міськими органами самоврядування. З метою вдосконалення організації бібліотечної справи він на Першому загальноземському з’їзді народної освіти (1911 р.) запропонував готувати бібліотечних працівників на короткотермінових курсах, влаштованих губернськими та повітовими земствами. У 1912 р. вчений виступив на Другому Всеросійському з‘їзді книготорговців і видавців з доповіддю «Народні бібліотеки як споживачі книги» (Москва, липень), а також брав участь у виступах на Нараді земських діячів у справі організації загально земського видавничого та книготорговельного товариства (Уфа). У серпні 1918 р. він був одним із засновників Всеукраїнського бібліотечного товариства у Києві. З 25 грудня 1919 р. до 11 травня 1920 р. С. Сірополко завідував бібліотекою Кам’янець-Подільського державного українського університету. У червні – липні 1926 р. виступив на Міжнародному з’їзді бібліотекарів і прихильників книги з доповіддю «Бібліотечна справа на Україні в минулому та тепер у зв’язку зі станом духової культури»; був заступником голови секції наукових бібліотек на цьому форумі (Прага). У вересні 1929 р. він виступив з доповіддю «Українська бібліографія та бібліографія україніки в галузі філології» на Першому міжнародному з’їзді слов’янських філологів.
На виставці представлені праці С. Сірополка в галузі освіти, журналістики, бібліотекознавства, книгознавства, бібліографознавства. Серед значного наукового доробку вченого такі важливі статті і книги, як: «Систематический указатель литературы по крестьянскому вопросу» (Москва, 1901); «Народые библиотеки: порядок открытия библиотек и их организация» (Москва, 1910); збірник статей «Внешкольное образование» (Москва, 1912); монографія «Основные вопросы внешкольного образования» (Москва, 1913); біографічний нарис «Дмитрий Иванович Тихомиров» (Москва, 1915); праця «Взірцевий катальог шкільної та народньої бібліотеки» (Київ, 1918); праці «Завдання нової школи» (Нова Ушиця на Поділлі, 1919), «Народні бібліотеки: організація та техніка бібліотечного діла» (Кам’янець-Подільський, 1919); перший підручник українською мовою з бібліотекознавства «Короткий курс бібліотекознавства. Історія, теорія та практика бібліотечної справи» (Львів, 1924); курс лекцій «Внешкольное образование» (Прага, 1925); «Школознавство: конспект лекцій, читаних в Українському Педагогічному інституті ім. М. Драгоманова у Празі у 1925/26 шк. р.» (Прага, 1926); «Дальтон-Плян (TheDalton-Plan) в шкільному вихованню та навчанню» (Львів, 1928); монографія «Народня освіта на Совєтській Україні» (Варшава, 1934); монографія «Історія освіти на Україні» (Львів, 1937); друга частина лекцій «Основи журналізму» (Подєбради, 1941). У 1945 р. підготував курс лекцій «Внешкольное образование» (Прага), другу частину лекцій «Основи журналізму» (Регенсбург, 1946). У 1940–1958 рр. працював над рукописом монографії «Історія освіти на Україні» (Прага).
Важливою ділянкою діяльності С. Сірополка була викладацька праця. Упродовж 1913–1916 рр. він був викладачем бібліотекознавчих, бібліографічних та книгознавчих дисциплін Московського народного міського університету імені А. Л. Шанявського; у 1917–1918 рр. викладав у Фребелівському педагогічному інституті та на курсах з підготовки діячів позашкільної освіти (Київ); у 1925–1927 рр. Сірополко – професор Російського педагогічного інституту ім. Я. А. Коменського у Празі; у 1925–1933 рр. – професор Українського високого педагогічного інституту імені М. Драгоманова (Прага).
Багато співробітничав С. Сірополко з періодичними виданнями: працював у російській громадсько-політичній газеті «Русские Ведомости» (1899–1913); у 1908 – березні 1916 рр.був секретарем редакції журналів «Юная Россия» та «Педагогический листок» (Москва); упродовж 1912–1917 рр. був редактором українського відділу літературно-наукового й загальнополітичного російськомовного місячника «Украинская жизнь» (Москва); з березня 1916 р. – співробітник журналу «Народное образование» (Москва); з жовтня 1925 р. співпрацював з редакцією часопису «Тризуб» (Париж); упродовж 1925–1926 рр. редактор українського відділу місячника слов’янської бібліографії «Славянская книга» (Прага); у 1927–1932 рр. головний редактором журналу «Книголюб» Українського товариства прихильників книги (Прага) [«Книголюб» з закриттям у 1931 р. «Бібліологічних Вістей», органу УНІКу в Києві, став єдиним українським книгознавчим журналом на всіх українських землях і колоніях]; з 1930 р. працював у складі редакційної колегії журналу «Slovanská knihověda» (Прага). Публіцистична праця в українській періодиці С. Сірополка гідна подиву: численні статті, рецензії, огляди.
С. Сірополко багато працював на просвітницькій та громадській роботі, в наукових товариствах. Був членом (головою, секретарем) численних товариств і комітетів, зокрема: «Общества всепомоществования нуждающимся студентам Императорского Московского университета» (1910–1916); Комітету з улаштування Шевченківських свят у Москві та редакційної колегії збірника «На спомин 50-х роковин смерті Шевченка» (1911); «Общества попечения об учениках Московской гимназии А. Е. Флёрова» (Москва, 1911–1917); Товариства слов‘янськоїкультури (Москва, 1913–1914 рр.); Комітету московського Товариства з підготовки фахівців земської та міської служби (Москва, 1915); Головного комітету Всеросійського земського союзу (Москва, 1916); Українського культурно-просвітницького товариства «Освіта» та «Всеукраїнської спілки діячів місцевих народних самоврядувань», Громадянського комітету з підготовки до святкування п’ятої річниці проголошення самостійної Української держави (Тарнів, 1922); Культурно-освітньої комісії при тарнівській філії «Товариства допомоги збіглим з України», Архівної комісії (Тарнів, 1923); Українського історично-філологічного товариства у Празі (1925–1938); Товариства «Музей Визвольної Боротьби України» у Празі (1925–1939); Організаційного комітету з ушанування пам’яті С. В. Петлюри (Прага, 1926); Українського товариства прихильників книги (Прага, 1927–1934); Комітету допомоги голодним в Україні (Прага, 1929); Почесний член Товариства «Просвіта» (Львів, 21 березня 1929); Українського педагогічного товариства (Прага, 1930–1934); Почесний член Товариства «Взаїмна Поміч Українського Вчительства» (Львів, 8 липня 1930); Організаційного комітету Всеслов’янської виставки екслібрисів, Гуртка приятелів українського пласту (Прага, 1931); Союзу українських журналістів і письменників на чужині (Прага, 1932–1939); Комітету допомоги голодуючим України у Чехо-Словаччині (Прага, 1933–1937); Українського академічного комітету, створеного з ініціативи Українського історико-філологічного товариства (Прага, 1938).
С. Сірополко активний учасник учительських з’їздів та інших культурно-освітніх форумів: Всеукраїнського учительського професійного з’їзду (Київ, серпень 1917); Другого з’їзду Товариства «Просвіта» (виголосив доповідь «Організація Товариства «Просвіта» на Україні») (Київ, листопад 1918); Першої сесії Комітету Музею-архіву визволення України (Тарнів, квітень 1922 – січень 1923); Першої конференції української еміграції (Прага, червень 1929); Бібліографічної комісії Першого міжнародного з’їзду слов’янських філологів (Прага, вересень 1929) тощо.
В еміграції вчений зустрічався з членами Української громади в м. Шалетт (Франція) у травні 1937 р., в Українській бібліотеці ім. С. В. Петлюри, де виступав з доповідями про Києво-Могилянську академію та про освіту в Україні за часів Катерини ІІ (Париж). У червні 1939 р. виступив з доповіддю «Історія Товариства» «Музей Визвольної Боротьби України» у Празі (Прага).
Провідний науковий співробітник
Тетяна Дмитрівна Антонюк
Список літератури, представленої на книжковій виставці:
Всі права захищено ©
2013 - 2025 Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
Працює на Drupal | За підтримки OS Templates
Ми в соціальних мережах