До 80-річчя Олександра Івановича Степанця (24.05.1942 – 13.10.2007) – математика, члена-кореспондента НАН України

Вчений у галузі математики, член-кореспондент НАН України (1997), доктор фізико-математичних наук (1974), професор (1982), Заслужений діяч у галузі науки і техніки України (2002) Олександр Іванович Степанець народився 24 травня 1942 р. у родині вчителя з української мови і бібліотекарки у с. Комарівка Борзнянського району на Чернігівщині. У 1965 р. закінчив з відзнакою механіко-математичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка та отримав кваліфікацію «математик».

У жовтні 1965 р. розпочав працювати інженером відділу теорії функцій Інституту математики АН УРСР (далі – ІМ НАН України). Працював молодшим (1968–1973) та старшим (1973–1981) науковим співробітником, з 1981 р. керував лабораторією гармонійного аналізу відділу теорії функцій, а протягом 1990–2007 рр. обіймав посаду завідувача відділу теорії функцій Інституту. Водночас з 1996р. і до кінця життя був заступником директора з наукової роботи ІМ НАН України.

4 грудня 1997 р. О. І. Степанця обрано членом-кореспондентом НАН України зі спеціальності «математика».

Вчений досліджував проблеми теорії функцій, теорії наближень, гармонічного аналізу, інтегральних перетворень. Його фундаментальні дослідження з теорії підсумовування рядів та інтегралів Фур’є, теорії наближення функцій однієї та багатьох дійсних змінних, теорії наближення функцій комплексної змінної склали вагомий внесок у розвиток сучасної математичної науки.

О. І. Степанець створив нові методи, що дозволяють розв’язувати задачу Колмогорова-Нікольського для класичних прямокутних сум Фур’є на класах функцій, що визначаються модулями неперервності як однієї, так і багатьох змінних. Ці методи розвиваються і донині багатьма математиками і слугують потужним апаратом в теорії екстремальних задач.

Вчений узагальнив поняття похідних, яке включало в себе всі відомі на той час поняття похідних. Запропонував новий підхід до класифікації періодичних функцій, що базувався на поняттях (ψ, β) – похідної і ψ – інтегралу, який дозволив здійснювати досить тонку класифікацію надзвичайно широких множин періодичних функцій. Для запроваджених ним класів було отримано розв’язки цілої низки задач теорії наближення функцій, які до цього були відомі лише для класів Вейля-Надя. Він одержав ряд глибоких остаточних результатів, пов’язаних з наближенням локально сумованих функцій, заданих на дійсній осі, з наближенням інтегралів типу Коші на спрямованих жорданових кривих комплексної площини та із сильним підсумовуванням ортогональних розвинень інтегрованих функцій.

О. І. Степанець активно досліджував апроксимаційні властивості лінійних просторів Sp та їх узагальнень. Для елементів таких просторів ним поставлено та розв’язано низку екстремальних задач.

У творчому доробку вченого понад 200 наукових праць, у тому числі 7 монографій.

Одночасно О. І. Степанець займався викладацькою діяльністю і вихованням наукових кадрів. У 1977–1978 рр. обіймав посаду професора кафедри вищої математики в Інституті легкої промисловості, у 1979–1995 рр. – професора кафедри вищої математики Київського політехнічного інституту. Протягом 1990–2000-х рр. читав основні та спеціальні курси з математичного аналізу для студентів, аспірантів і викладачів Волинського національного університету ім. Лесі Українки, Кам’янець-Подільського державного університету ім. І. Огієнка і Слов’янського державного педагогічного університету.

Математична обдарованість і педагогічна майстерність дозволили О. І. Степанцю створити математичну школу, яка об’єднує спеціалістів з теорії наближення, котрі успішно працюють як в наукових центрах України, так і за її межами, та налічує 9 докторів фізико-математичних наук та 34 кандидатів фізико-математичних наук.

В особі О. І. Степанця талант науковця і педагога гармонійно поєднався зі значними організаторськими здібностями. Упродовж 1960–1990-х рр. науковець був головою спеціалізованої вченої ради із захисту докторських і кандидатських дисертацій в ІМ НАН України, відповідальним редактором збірників праць ІМ НАН України з теорії наближення функцій, а також членом редколегії «Українського математичного журналу» і «Українського математичного вісника».

Помер О. І. Степанець 13 жовтня 2007 р. Похований на міському кладовищі «Берківці» у Києві.

***

У експозиції представлено наукові праці О. І. Степанця – курс лекцій з навчального курсу «Вища математика» (1976), доповіді «О совместном приближении нескольких взаимосвязанных функций с помощью сумм Фурье» (1982), «Исследование теории рядов Фурье» (1984), автограф монографії «Классификация и приближения периодических функций» (1984–1986), відгук на наукову статтю кандидатки фізико-математичних наук, доцентки Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту (ДІІЗТ) Т. М. Бусарової (1984), а також фрагмент спогадів «Студентські роки» (2007).

Репрезентовано статтю «Best approximations of integrals by integrals of finite rank» (2010), співавтором котрої виступив колега О. І. Степанця, доктор фізико-математичних наук, провідний науковий співробітник ІМ НАН України А. Л. Шидліч.

З документів біографічного характеру представлено автобіографію (1977), посвідчення аспіранта (1968–1970), заступника директора з наукової роботи ІМ НАН України (1996–2000), професора кафедри математики Київського політехнічного інституту та Київського інституту легкої промисловості (1977–1983), вітальний лист від академіка НАН України, Президента НАН України Б. Є. Патона у зв’язку із обранням О. І. Степанця членом-кореспондентом НАН України (1997).

Науково-громадську активність вченого характеризують членські квитки Всесоюзного товариства «Знання» (1966) і Київського математичного товариства (1990).

Науково-організаційну та педагогічну діяльність О. І. Степанця репрезентують план наукових заходів у Пекінському педагогічному університеті в рамках наукового відрядження до КНР (1997) і звіти як завідувача відділу та заступника директора з наукової роботи ІМ НАН України (1986–2003).

До експозиції увійшла низка фотодокументів О. І. Степанця. Насамперед представлено його фотопортрет (1974), а ще світлини, на яких він зафіксований за грою на акордеоні (1958), у студентські роки (1960) та під час наукового семінару в ІМ НАН України (1974).

На виставці представлено фотодокументи, які висвітлюють науково-організаційну діяльність О. І. Степанця закордоном: під час виголошення лекції у Пекінському педагогічному університеті (КНР) та Єнському університеті ім. Ф. Шиллера (ФРН) (1997–2007).

Окремі фотодокументи ілюструють наукову співпрацю О. І. Степанця з іноземними математиками. Поміж інших, вміщено світлини, на яких вченого зображено під час спілкування із професором Пекінського педагогічного університету В. Куньянгом (КНР), який перебував з науковим візитом в Україні (1998).

До експозиції увійшли фотознімки, на котрих О. І. Степанця зафіксовано у неофіційній обстановці з колегами з ІМ НАН України – професором, директором Інституту, академіком НАН України А. М. Самойленком, професором, завідувачем відділу динаміки та стійкості багатовимірних систем, заступником академіка-секретаря Відділення математики НАН України, академіком НАН України І. О. Луковським.

Представлено світлини, на яких О. І. Степанця зображено із старшим братом Вадимом у післявоєнні роки (1949), а також у неформальній обстановці в родинному колі: з батьком – Іваном Васильовичем, матір’ю – Вірою Григорівною, бабусею – Ганною Кузьмівною, братом – Вадимом, дружиною – Ніною Іванівною (1969). Увійшли фотодокументи, на яких вченого зображено поруч із дружиною – Ніною Іванівною (1965, 1991), донькою Марією Олександрівною (1974) та онуком – Олександром Володимировичем Степанцями (2007).

Завершують експозицію ряд документів, приурочених до ювілейних дат видатного українського математика, а саме: книга пам’яті «Олександр Степанець. Життя у спогадах» (2012), упорядником якої виступила дружина вченого – доцент, кандидат фізико-математичних наук Степанець Ніна Іванівна; стаття «Науковий подвиг Степанця (До 70-річчя від дня народження)», вміщена у часописі товариства «Чернігівське земляцтво» «Отчий поріг»; поштова марка із зображенням науковця, підготовлена до його 75-річчя.

Під кожним зображенням документа розташовано анотацію до нього, що включає заголовок, дату документа, спосіб відтворення, місце зберігання документа.

Виставку підготувала

наукова співробітниця відділу археографії Інституту архівознавства

М. С. Коломієць