Жан-Жак Руссо́ (фр. Jean-Jacques Rousseau) – франко-швейцарський філософ-просвітник, письменник, композитор. Народився видатний вчений 28 червня 1712 р. в Женеві. З дитинства захоплювався читанням книг. Мати померла при пологах, а коли батько одружився знову, Жан-Жака віддали вчитися до нотаріуса, пізніше – до гравера. У березні 1728 р. покинув Женеву, подорожував по Швейцарії, Франції.

У цей період в його житті з’явилася пані де Варан, молода забезпечена вдова-аристократка, стараннями якої Ж.-Ж. Руссо був відправлений у Туринський монастир, де став католиком і через це втратив женевське громадянство. У 1730 р. Ж.-Ж. Руссо продовжив мандрівку по країні, але у 1732 р. повернувся до покровительки, цього разу в ролі коханця. Їхні стосунки, що тривали до 1739 р. стали для нього перепусткою в інший світ, який раніше був йому не доступний.

У 1740 р. стараннями покровительки він став гувернером відомого судді з Ліона. У 1743–1744 рр. Руссо працював секретарем при французькому посольстві в Венеції, але повернувся в Париж, де в 1745 р. відбулося його знайомство з Терезою Левассер, яка стала його супутницею життя, матір’ю їх п’ятьох дітей. Всі вони росли в виховному будинку, тому як Руссо-батько вважав, що не може сам їх виховувати. До цього ж періоду його біографії відноситься і знайомство з Д. Дідро.

У 1749 р Ж.-Ж. Руссо став володарем премії Діжонської академії, і ця подія ознаменувала початок найбільш плідного десятиліття в його діяльності. У тому ж році Руссо був притягнутий до спільної роботи над «Енциклопедією». Всього він написав для неї 390 статей, в більшості своїй музикознавчих.

У 1750 р побачив світ трактат під назвою «Міркування про науку і мистецтво». Озвучені в ньому ідеї протиставлення цивілізованого суспільства природному стану отримали розвиток в трактаті «Міркування про початок і підстави нерівності між людьми» (1755 р.). У 50-ті рр. Руссо все більше і більше віддалявся від літературних салонів. У 1754 р, з’їздивши до Женеви, він знову звернувся до кальвінізму, повернув собі права громадянина.

Повернувшись до Франції, протягом 1756–1762 рр. Руссо вів усамітнений спосіб життя, оселившись в передмісті Парижа. Написаний в 1762 р. роман «Еміль» і політичний трактат «Про суспільний договір» змусили Руссо покинути Францію щоб уникнути арешту. Його твори були спалені не тільки в Парижі, але і в Женеві. Притулок він знайшов у прусського короля, в князівстві Невшательскому. Хоча до 1770 р. Руссо було заборонено перебувати на території Франції, Руссо повернувся у 1767 р. під фальшивим ім’ям. У 1768 р. він, наче, одружився із Терезою, хоча одруження католиків із протестантами тоді не визнавалися.

Видатний мислитель Ж.-Ж. Руссо був прихильником деїзму. Заперечуючи церковне вчення про створення природи Богом, він водночас визнавав існування Бога, безсмертної душі. З позицій дуалізму Руссо вважав початком усіх природних явищ дух і матерію, причому матерію розглядав як пасивний початок, приписуючи активність Богові. У теорії пізнання Руссо стояв на позиціях сенсуалізму. Мислитель піддав гострій критиці схоластику і релігійний фанатизм.

Жан-Жак Руссо писав поеми, вірші, комедії («Нарцис», 1753 р., «Військовополонені», 1782 р.), романи. Також є автором опер («Сільський чарівник», 1753 р.), до яких створював лібрето та музику. У книзі «Еміль, або Про виховання» (1762 р.) втілив свої педагогічні погляди. В епістолярному романі «Юлія, або Нова Елоїза» (1761 р.) засуджував станове суспільство, протиставляючи йому природне почуття любові. В автобіографічному романі «Сповідь», який було опубліковано в 1782–1789 рр., розповів про своє життя, духовні пошуки, переживання тощо.

Художні твори Руссо пробуджували гуманне ставлення до бідних, любов до природи, сприяли гармонійному розвитку особистості, виховували почуття громадянського обов'язку. Літературна діяльність Руссо викликала до життя течію руссоїзму, близьку до сентименталізму.

Великий вплив Ж.-Ж. Руссо мав на представників романтизму в літературі, зокрема українських. Так, український класик Іван Франко в статті «Влада землі в сучасному романі» й «Передньому слові» до «Перебенді» Тараса Шевченка писав про складний характер творів Ж.-Ж. Руссо, підкреслював їхній вплив на молодого Т. Г. Шевченка, вказував на світовий резонанс його суспільних і естетичних ідеалів.

Помер Ж.-Ж. Руссо 2 липня 1778 р. від крововиливу в мозок під час прогулянки маєтком маркіза Рене Луї де Жірардена в Ерменонвіл.

Електронна виставка підготовлена за матеріалами відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій Інституту книгознавства НБУВ. До вашої уваги представлено праці Ж.-Ж Руссо, що видано при житті видатного філософа, а також посмертно, французькою, німецькою та російською мовами. Однією з найголовніших праць Ж.-Ж. Руссо є «Суспільний договір», написаний ним у 1762 р. Також не менш вагомими є праці «Еміль або про виховання», «Міркування про походження нерівності між людьми», «Нова Елойза» та «Сповідь». У своїх працях мислитель Ж.-Ж. Руссо проповідував «повернення до природи» і закликав до встановлення повної соціальної рівності.

Також до наукових праць філософа, що представлені на електронній виставці, додаються статті з російськомовних періодичних видань, авторами яких є науковці, філософи, дослідники світогляду Ж.-Ж. Руссо. Наприклад, такі статті як: «Детство и молодость Жан-Жака Руссо» соціолога та публіциста Южакова С. Н., «Понятие о народе у Руссо» російського історика  Герьє В. І., а також «Жан-Жак Руссо и его учение о происхождении неравенства между людьми» теоретика та послідовника марксизму, філософа Плеханова Г. В. та ін.

Виставку підготувала науковий співробітник відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій НБУВ Гуржій І. О.