Данилов Віталій Іванович – видатний фізик, професор (1934), доктор фізико-математичних наук (1940), академік АН УРСР (1951), лауреат Сталінської премії (1950).

Народився 10 квітня 1902 р. в с. Жовте Катеринославської губернії (нині – Луганська область). Після закінчення фізико-математичного факультету Дніпропетровського інституту народної освіти (1926) працював асистентом на кафедрі фізики (1926–1930), завідувачем кафедри експериментальної фізики (1933–1936), кафедри молекулярної фізики (1936–1941), лабораторії молекулярної фізики (1935–1941) та деканом фізико-математичного факультету (1937–1938) Дніпропетровського державного університету (нині – Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара). Працював завідувачем відділу кристалізації (1946–1951), директором (1951–1954) Лабораторії металофізики АН УРСР (нині – Інститут металофізики НАН України), завідувачем лабораторії кристалізації (1944–1953), за сумісництвом старшим науковим співробітником лабораторії (1953–1954) Інституту металознавства і фізики металів Центрального науково-дослідного інституту чорної металургії Міністерства чорної металургії СРСР.

Науковий доробок вченого становить понад 100 наукових праць, присвячених рентгенографічному дослідженню складу рідин, металів, сплавів, вивченню процесів кристалізації. В. І. Данилов дослідив явище зародження центрів кристалізації та вплив різноманітних факторів на цей процес. Також відкрив явище активації та деактивації домішок і довів, що цими двома процесами визначається кінетика кристалізації і формування литої структури. Розробив ряд методик дослідження атомної та молекулярної структури металів і сплавів у рідкому стані.

За участь у виконанні завдань уряду в металургійній промисловості з покращення властивостей сталі нагороджений орденом Червоної Зірки (1945) та орденом Трудового Червоного Прапора (1952), медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» (1945).