100 років тому зусиллями українських політичних емігрантів у Празі (Чехо-Словацька Республіка) була заснована важлива науково-освітня установа – Український високий педагогічний інститут ім. М. Драгоманова (УВПІ). Засновником цього закладу вищої освіти був Український громадський комітет (УГК), що діяв у Чехо-Словацькій Республіці (ЧСР) упродовж 1921–1925 рр.

У міжвоєнний період Прага стала визначним українським культурним осередком, куди звідусіль прямували українські діячі. Тут утворилося багато українських шкіл, курсів, товариств, бібліотек та інших українських установ і організацій. Культурна діяльність УГК увінчалась відкриттям Української господарської академії у Подєбрадах, матуральних курсів, Українського високого педагогічного інституту, товариств, діяльність яких стала основою розвитку великої наукової праці й організації активних громадських сил в еміграції. У Празі діяв також Український вільний університет (УВУ). Поява значної кількості науково-освітніх і культурних осередків у тогочасній міжвоєнній Европі та Чехословаччині, зокрема, є свідченням сміливих прагнень української еміграції працювати на відродження України.

УГК ухвалив присвятити новостворений Інститут пам’яті великого українського громадянина-емігранта Михайла Драгоманова, «що в лиху добу темної ночі підняв на еміграції голос в оборону України і все життя запопадливо працював над створенням основ української національної культури й визвольної ідеології». Чехословацький уряд всебічно підтримував українських емігрантів. Президент ЧСР Т. Масарик, міністр закордонних справ Е. Бенеш своїм впливом багато допомогли культурі й науці нашого народу в ті тяжкі міжвоєнні роки. У Чехословаччині діяв Центральний союз українського студентства (ЦСУС), що своєю послідовною працею на міжнародному полі підняв високо авторитет українського студентства серед студентства Европи.

Урочисте відкриття Українського високого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова у Празі відбулося 7 липня 1923 р. Голова УГК М. Шаповал відкрив спільне засідання управи УГК і професорської ради УВПІ, «привітав усіх присутніх гостей українців, братів чехів, та інших громадян, та висловив надію, що всі українці, без різниці політичних переконань і індивідуальних здібностей, об’єднаються коло цієї високої школи, яку споруджено, на жаль, не на нашій поневоленій українській землі, але, на щастя, в чехословацькій вільній землі». Директор Інституту Л. Білецький (з 1925 – ректор) у своїй промові подякував чехословацькому урядові за ту велику допомогу, яку високий представник чеського народу уділяє українській культурі, подякував УГК за організацію педагогічного інституту. Змалював стан, у якому українська школа перебувала до цього часу: на Наддніпрянській Україні панувала російська школа, на Галицькій – школа австрійська. Та і друга причинилися до великої шкоди в освітній справі. «Стоячи на ґрунті формалізму та невисоких метод навчання й виховання, ця школа творила інтелігенцію – не здібну до активного творчого життя. Витворювались у кращому розумінні мрійники з перерозвинутим інтелектом, із хворобливим почуттям, але з пасивною вдачею та нездатністю свої ідеали переводити в життя. Нездорова педагогічна система творила нездорову духовно інтелігенцію. Наше перше завдання – виховати здорову й сильну духом людину. Мусимо йти до створення таких умов, які ставали б підкладом до створення характеру, витвореного внаслідок повної гармонії між інтелектом, почуттям і волею. Лише така гармонія є запорукою сильного і здорового духа…» (Нова Україна. 1923. Ч. 7–8. с.).

Наступниками Л. Білецького на ректорській посаді були В. Сімович (1926–30 і 1933) та В. Гармашів (1930–33). Професорсько-викладацький склад інституту досягав 92 осіб, із них було 80 українців і 12 чужинців (Трощинський В.П. Український Високий Педагогічний Інститут імені М. Драгоманова / В. П. Трощинський. Енциклопедія історії України. Том : Україна–Українці. Кн. 2 / Редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. Київ : В-во «Наукова думка», 2019. 842 с. С. 717–718).

Отже, УВПІ постав як необхідна установа для забезпечення потреб української культурної творчості, перш за все для формування грамотних організаторів народної культури. Умови діяльності УВПІ зазнавали змін, що потребувало зміни статутів, яких довелося затверджувати три упродовж 1923–1925 рр. Згідно з першим статутом, Інститут мав на меті підготовку педагогів для вищих початкових шкіл, учительських семінарів, нижчих класів гімназій та інших рівнозначних шкіл, а також викладачів загальноосвітніх предметів для середніх технічних шкіл. Окрім того, Інститут планував готувати спеціалістів для педагогічної й виховної праці в освітніх закладах та для адміністративної праці у відповідних інституціях. Курс навчання в Інституті спочатку мав бути 3-річний: 1-й курс – підготовчий і два останні – спеціальні. Мова викладання – українська, навчання безплатне. Утримуватись навчальна установа мала за рахунок УГК, пожертв та інших прибутків.

11 липня 1925 р. Рада штатних професорів Інституту завершила введення в життя нового (третього) статуту, і від цього дня Інститут уже й щодо форми почав існувати як висока педагогічна школа, організована на загальних засадах вищого навчального закладу. 14 липня 1925 р. відбулося перше засідання новоорганізованої професорської ради, яка обрала першого ректора Інституту проф. Л. Білецького, проректора проф. д-ра В. Сімовича й секретаря проф. д-ра В. Гармашова на новий 1925/26 академічний рік. Навчання в Інституті було організовано на зразок західноєвропейських високих шкіл і мало на меті дати теоретичні знання й потрібну практичну підготовку майбутнім фаховим педагогам українських середніх шкіл з різних галузей науки. Найбільш обдаровані і здатні до розумової праці студенти могли здобути відповідні знання й засвоїти наукові методи для подальшої наукової праці, щоб сприяти формуванню з молодих педагогів нових наукових сил у різних галузях роботи високих шкіл.

Інститут мав три відділи (факультети): історично-літературний, математично-природничий, музично-педагогічний, 33 кафедри, з них 6 загальних, 11 спеціальних на історично-літературному відділі; 12 на математично-природничому і 4 кафедри (5 дисциплін поза кафедрами) та 4 класи на музично-педагогічному. Існували приписані до історично-літературного відділу 7 окремих (поза кафедрами) загальних лектур для студентів усіх або кількох видів (3 обов’язкові та 4 необов’язкові). Курс навчання в Інституті, згідно з останнім третім статутом, тривав 4 роки. Програма навчання УВПІ в загальних рисах була така: 1. Українознавство: українська мова, історія, література, мистецтво, з особливим оглядом історії відродження України; 2. Загальна історія, література, мистецтво, з особливим оглядом слов’янознавства; 3. Суспільні й гуманітарні науки: соціологія (теоретична й прикладна), народне господарство, кооперація й економічна географія, енциклопедія права з особливим оглядом політичного устрою різних держав, логіка і психологія, етика й філософія; 4. Природознавство й фізико-математичні дисципліни: енциклопедія вищої математики, фізика, хімія, зоологія, ботаніка, геологія, мінералогія, анатомія й фізіологія людини; 5. Педагогічно-шкільні дисципліни: загальна методологія наук і методики окремих дисциплін, педагогіка, фізичне виховання, школознавство, дошкільне й позашкільне виховання, тектологія, музика і спів, рисування й малювання, шкільна й суспільна гігієна; 6. Мови: чеська, французька, німецька (за бажанням й англійська).

Студенти могли вчитись на свої кошти, а для незаможних були надані стипендії від УКГ по 500 кор. щомісяця на 50 осіб, згодом їх число збільшилося, а з 1928 р. почало скорочуватися. Силами таких діячів, як Л. Білецький, В. Сімович, І. Горбачевський, В. Січинський, Л. Красковська, В. Щербаківський, Д. Чижевський, І. Мірний, С. Русова. С. Сірополко, Ф. Стешко, В. Барвінський, Н. Нижанківський, Ф. Якименко, П. Щуровська-Россіневич, Н. Дяченко-Гордаш, С. Наріжний, В. Богацька, Ю. Русов та багатьох інших, інститут успішно працював десять років. Усього протягом 1923–1933 рр. в Інституті навчалось 178 студентів (серед них Галя Мазуренко, Олена Теліга, Олекса Стефанович, Юрій Дараган, Михайло Обідний). Диплом отримало 116 студентів, із них 31 отримав диплом доктора.

УВПІ мав власну бібліотеку, яку формував від перших днів своєї роботи. У 1933 р. бібліотечний фонд нараховував 10728 томів, з яких 7928 книг були закуплені, інші подаровані. Бібліотекою керували лектор соціології УВПІ Степан Ріпецький (1894–1986), потім полковник армії УНР, член Української Центральної Ради Олександр Шаповал (1888–1972), в останні роки бібліограф і видавець Петро Зленко (Зленко П. Бібліотека Українського педагогічного інституту ім. М. Драгоманова в Празі / П. Зленко. Книголюб. 1928. Кн. 3–4. С. 44–56).

УВПІ став також осередком музичного виховання і вокальної культури на довгі роки, а саме, його музично-педагогічний факультет. Євген Маланюк назвав народження української національної вищої школи поза теренами України, на чужих землях  «чудом»: «Це було чудове видовище – спостерігати, як з людського матеріалу часом ще досить сирого (або й навпаки – занадто вже спетрифікованого), щомісяця, щодня, щогодини, по аудиторіях, по лабораторіях, по креслярнях – вирізьблювалася, виформовувалася й вишліфовувалася особистість, особистість повновартісна і національно конструктивна».

При Інституті діяли матуральні курси, на базі яких у 1925/26 академічних роках постала гімназія, що давало можливість студентам проходити педагогічну практику. Учні гімназії після її закінчення мали можливість вступити до УВПІ. З осені 1927 р. гімназію перевели до містечка Ржевниць під Прагою.

На 5-му році діяльності Інституту закінчився перший повний цикл науки у закладі – від 1-го курсу до докторантів. З 1 січня 1928 р. УВПІ перейшов з-під опіки Міністерства закордонних справ до Міністерства шкільництва та народної освіти ЧСР. У 1928/29 академічному році Інститут відчув на собі зміни еміграційної політики чеського уряду: було скорочено кошти на утримання навчального закладу; не дозволялося робити нові набори студентів; брати на роботу нових штатних працівників, скасовувались державні стипендії для дійсних студентів. І все-таки професорська рада 24 травня 1929 р. визнала за потрібне заснувати при Інституті науково-дослідну установу, яка могла б за будь-яких умов проводити науково-дослідну роботу. Сенат розпочав вживати конкретних заходів у цьому напрямку.

Навчально-методичне забезпечення студентів УВПІ на початку постання його діяльності було великою проблемою. Відсутність навчальної літератури вимагала рішучих дій керівництва закладу. Викладачі готували курси лекцій, підручники й посібники, іншу навчальну й наукову літературу, щоб студенти змогли повноцінно опанувати програмний матеріал. 17 травня 1924 р. було створено спеціальне Видавниче товариство з професорів і студентів, яке отримало назву «Українське видавниче товариство “Сіяч”». Згідно зі статутом, видавництво ставило за мету задовольняти потреби Інституту у книгах наукового змісту, спеціальних підручниках та взагалі виданнях з усіх галузей педагогічного знання. Матеріальною основою діяльності Товариства були кошти з паїв – членських внесків: спочатку 150 кч, пізніше – 100 кч. Але головним чином матеріальні засоби для видання підручників та іншої навчальної літератури становили субсидії від Інституту. Загалом упродовж 1923/24–1932/33 навчальних років «Сіяч» видав 44 книги, 5506 примірників, близько 650 аркушів літографічного друку.

Значну кількість праць викладачів Інституту друкували інші, сторонні, видавництва. Зокрема, в Українському громадському видавничому фонді (УГВФ). Інститут заснував у 1925 р. при УГВФ власну Фундацію, яка існувала за рахунок коштів, призначених у кошторисах Інституту на видавничі потреби та давала можливість друкувати свої видання. Окрім підручників, інших праць допоміжного характеру при вивченні певних дисциплін, Інститут готував до друку суто наукове видання «Науковий збірник». Його мали друкувати коштом Фундації Інституту в УГВФ та Міністерства шкільної й народної освіти. Редактором Збірника обрали проф. д-ра В. Сімовича, Ще одним науковим виданням Інституту став «Драгоманівський збірник», до якого увійшли матеріали, присвячені особі й діяльності патрона Інституту Михайла Драгоманова. До цього Збірника було включено кращі праці студентів Інституту, хоча вони й не мали суто наукового характеру.

Професори, крім видання збірників наукових робіт Інституту, також друкували свої праці і в інших збірниках – в Записках НТШ, різних органах УАН, працях Історично-Філологічного Т-ва, в Українській Загальній Енциклопедії, Книголюбі, Суспільстві, Мистецтві й інших, а також багатьох публікаціях чужомовних.

На виставці представлені видання з фондів відділу зарубіжної україніки Інституту книгознавства Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. Це книги, енциклопедичні й журнальні статті, в яких всебічно розкрито історію УВПІ, серед них власна друкована продукція Інституту, що вийшла в «Українському видавничому товаристві “Сіяч”», в Українському громадському видавничому фонді, в інших видавництвах (підручники, посібники, наукові збірники, окремі наукові праці працівників). Знайомство з цими книгами дає можливість осягнути історію, роль і значення закладу вищої освіти на еміграції, а також засвідчить реальний внесок еміграції у розвиток української видавничої справи, книгознавства, книжкової культури до скарбниці національної культури.

Бібліографія

1. Академія Вищого Педаґоґічного Інституту в Празі пам’яти М. Драгоманова. Нова Україна. 1923. Ч. 12. С. 247–249. Шифр: жВЗУ

2. Антонович Д. Триста років українського театру: 1619–1919 / Д. Антонович. Прага : Укр. Громад. Вид. Фонд, 1925. 276 с. Шифр: 699 укр

3. Білецький Л. Основи української літературно-наукової критики : спроба літературно-наукової методології. Т. 1 : Впровід / Л. Білецький. Прага : Укр. Громад. Вид. Фонд, 1925. 312 с. Друк. «Legiografie». Шифр: 1446 укр

5. Білецький Л. Перспективи літературно-наукової критики / Л. Білецький. Нова Україна. 1923. Ч. 7–8. С. 151–161. Шифр: жВЗУ

6. Бородаєвський С. В. Історія кооперації / С. В. Бородаєвський. Прага : Укр. Громад. Вид. Фонд, 1925. 445 с. Шифр: 1365 укр

7. Боряк Т.Г. Документальна спадщина української еміграції в Європі: Празький архів (1945–2010) / Т. Г. Боряк. Ніжин : Вид-во НДУ імені Миколи Гоголя, 2011. 544 с. Шифр: ВЗУ пф

8. Витанович І., Дорошенко В., Махів Г., Міщенко М., Оглоблин О. Українська наука в Чехо-Словаччині. Енциклопедія Українознавства в двох томах / гол. ред. В. Кубійович, З. Кузеля. Т. 1, ч. 3. Мюнхен ; Нью-Йорк : Наук. Т-во ім. Шевченка, 1949. С. 913. Шифр: ВЗУ

9. Два міжнародні конгреси. Нова Україна. 1923. Ч. 10. С. 159–164. Шифр: жВЗУ

10. Двадцять літ Української Академічної Громади. Прага : Вид. Укр. Академ. Громади, 1941. 64 с. Шифр: 2057 укр

11. Добірні думки проф. Т. Гаррік-Масарика : З нагоди 75 літ життя 1850–1925 / під ред. М. Галагана, Н. Григоріїва, М. Шаповала, Я. Яреми ; худ. І. Мозалевський. Прага : Укр. Гром. Комітет в Ч. С. Р., 1925. 472 с. : іл., фот. Друк. Легіографія. Шифр: 716 укр УНД№944

12. 2. Український науковий з’їзд у Празі. Прага : Укр. Акад. К-т для міжнародної інтелектуальної співпраці при Лізі Наці, 1934. 166 с. Шифр: 7186 укр

13. Гончарів-Гончаренко А. Загальна гігієна : скорочений курс / А. Гончарів-Гончаренко. Прага : Укр. громад. вид. фонд, 1924. 202 с. Друк. «Legiografie». Шифр: 2505 укр 3766/2 укр (конв. 1–2).

14. Євтух М., Кремінь В. Освітня діяльність української еміграції у Чехословаччині між двома світовими війнами (1921–1945 рр.) / М. Євтух, В. Кремінь. Київ, 1997. С. 146. Шифр: ВЗУ пф

15. Зленко П. Бібліотека Українського педагогічного інституту ім. М. Драгоманова в Празі / П. Зленко. Книголюб. 1928. Кн. 3–4. С. 44–56.

16. Карманюк О. Українська політична еміграція : спроба історичного нарису / О. Карманюк. Каліш : Чорномор, 1924. 42 с.

17. Колесса О. Погляд на історію українсько-чеських взаємин від Х до ХХ в. : промова виголошена на святочній інавгурації Українського В. Університету в Празі дня 23. жовтня 1921 / О. Колесса. Прага: Держ. друк., 1924. 16 с. Шифр: 685 укр

18. Криськов А. Український високий педагогічний інститут імені М. Драгоманова у Празі (1923–1933 рр.) / А. Криськов. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія : Історія, 2016. Вип. 2(3). С. 91–94.

19. Мазепа І., Феденко П. З історії української революції : Відбиток із Збірника пам’яти Симона Петлюри / Мазепа І., Феденко П. Прага, 1930. 95 с. Шифр: 722 укр

20. Мандрика М. Ї. Леонід Білецький / М. Ї. Мандрика. Вінніпег : Накладом Т-ва «Просвіта» в Кенорі, Онт., 1957. 23 с. Шифр: 9303 укр

21. Маркусь В. Українська гімназія в Чехо-Словаччині. Енциклопедія Українознавства : в 2 т. : Словникова частина. Ч. 9 : Т – Хм / Наук. т-во ім. Шевченка ; гол. ред. В. Кузеля ; ред. кол. А. Жуковський, І. Кошелівець, В. Маркусь, О. Оглоблин, Ф. Фіголь, Ю. Шевельов, С. Янів. Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя, 1980. С. 3348. Шифр: ВЗУ

22. Мірний І. Український високий педагогічний інститут ім. М. Драгоманова 1923–1933 / І. Мірний. Прага : Вид. Укр. висок. педаґоґ. ін-ту, 1934. 145 с. diasporiana

23. Наріжна Н. Дитячими очима : Спомин / Н. Наріжна. Прага, 2010. 99 с. Шифр: 13338 укр

24. Наріжний С. Приняття московських посланців в Українській державі ХVII-го віку / С. Наріжний. Прага : Вид. Укр. Високого Пед. Ін-ту ім. Мих. Драгоманова, 1932. 22 с. Шифр: 509 укр

25. Наріжний С. Українська еміграція: Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. Ч. 1 / С. Наріжний. Прага : Студії Музею Визвольної Боротьби України, 1942. 372 с. Шифр: 2528 укр

26. Наріжний С. Ярослав Голь / С. Наріжний. Прага : Чесько-українська книга, 1931. 46 с. – (Вид-во «Чесько-українська книга» ; Вип. 7) Шифр: 1529 укр.

27. Омельченко Г. Едвард Бенеш : Едвард Бенеш як журналіст ; Едвард Бенеш як будівничий Чехословацької держави / Г. Омельченко. Прага : Вид-во «Чесько-українська книга», 1934. 152 с. – (Вид-во «Чесько-українська книга» ; Вип. 9). З б-ки Анни Фігус-Ралько. Шифр: 10818 укр

28. Очеретяний В. В. Науково-педагогічна праця М. А. Славинського в еміграції міжвоєнного періоду / В. В. Очеретяний. URL: http://history-pages.kpi.ua/wp-content/uploads/2015/09/40_12_Ocheretianyi.pdf [Дата звернення: 06.04.2023].

29. Пеленська О. Україна поза Україною : енциклопедичний словник мистецького, культурного і громадського життя української еміграції в міжвоєнній Чехословаччині : 1919–1939 / О. Пеленська. Прага : Нац. б-ка Чеської Республіки – Слов’янська б-ка, 2019. 332 с. Шифр: 14583 укр

30. Пеленська О. Український портрет на тлі Праги : Українське мистецьке середовище в міжвоєнній Чехо-Словаччині. Нью-Йорк ; Прага, 2005. 222 с. Шифр: 12921 укр

31. Праці Українського Високого Педагогічного Інституту ім. Михайла Драгоманова у Празі : Драгоманівський збірник. Т. 1 / під заг. ред. В. Сімовича. Прага : Вид. Т-во «Сіяч», 1930. IV, 319 с. diasporiana

32. Праці Українського Високого Педагогічного Інституту ім. Михайла Драгоманова у Празі : Науковий Збірник. Т. 1 / під заг. ред. В. Сімовича. Прага : Укр. Висок. Пед. Ін-т ім. М. Драгоманова, 1929. VI, 576 с. Шифр: 1402 укр 1966 укр

33. Праці Українського Високого Педагогічного Інституту ім. Михайла Драгоманова у Празі : Науковий Збірник. Т. 2 / під заг. ред. В. Сімовича. Прага : Укр. Висок. Пед. Ін-т ім. М. Драгоманова, 1932. 424 с. Шифр: 1400 укр

34. Русова С. До Риму на два конгреси / С. Русова. Нова Україна. Місячник письменства, науки і громадського життя / під ред. В. Винниченка й М. шаповала. 1923. Ч. 7–8. С. 229–241. Шифр: жВЗУ

35. Русова С. Теорія і практика дошкільного виховання / С. Русова. Прага : Укр. Громад. Видавн. Фонд, 1924. 126 с. Друк. «Леґіографія». Шифр: УНД№950

36. Святочне відкриття Українського Вищого Педагогічного Інституту ім. М. Драгоманова у Празі. Нова Україна. Місячник письменства, науки і громадського життя / під ред. В. Винниченка й М. Шаповала. 1923. Ч. 7–8. С. 305–309. Шифр: ЖВЗУ

37. Сімович В. На теми мови / В. Сімович. Нова Україна. Місячник письменства, науки і громадського життя / під ред. В. Винниченка й М. Шаповала. 1923. Ч. 7–8. С. 244–253. Шифр: жВЗУ

38. Січинський В. Конспект історії всесвітнього мистецтва. Ч. 1 : До Ренесанса / В. Січинський. 2-е випр. і доп. вид. Прага : Сіяч, 1928. 340 с. – (На правах рукопису). Шифр: 1363 укр

39. Смаль-Стоцький С. Причинки до розуміння Шевченкових поем. 1. Шевченкове Посланіє. 2. Дві невеличкі Шевченкові думки / С. Смаль-Стоцький. Прага, 1929. 48 с. Держ. друк. у Празі. Шифр: 690 укр

40. Смаль-Стоцький С. Розвиток поглядів про семю словянських мов і їх взаїмне споріднення. 2-е доп. вид. / С. Смаль-Стоцький. Прага : Укр. Громад. Вид. Фонд, 1927. 90 с. Шифр: 723 укр

41. Старков А. Загальна біологія / А. Старков. Прага : Укр. Громад. Вид. Фонд, 1925. 183 с. Друк. «Legiografie». Шифр: 2146 укр 3766/1 укр (конв. 1–2)

42. Терлецький М. На еміграції від 1919 до 1950 / М. Терлецький. Енциклопедія Українознавства : в 2 т. Т. 1, ч. 3 / гол. ред. В. Кубійович, З. Кузеля. Мюнхен ; Нью-Йорк : Наук. Т-во ім. Шевченка, 1949. С. 953. Шифр: ВЗУ

43. Три роки праці Українського Громадського Комітету в ЧСР : 7/07 1921 – 7/07 1924. Прага, 1924. 104 с. Друк. «Легіографія», Прага. Шифр: 686 укр УНД№942

44. Трощинський В.П. Український Високий Педагогічний Інститут імені М. Драгоманова / В. П. Трощинський. Енциклопедія історії України. Том : Україна–Українці. Кн. 2 / Редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. Київ : В-во «Наукова думка», 2019. 842 с. С. 717–718.

45. Українська гімназія в Чехії : 1925–1945 : Альманах Української гімназії в Празі – Ржевницях – Модржанах / ред. В. Маруняк. Мюнхен : Вид. кол. учнів УРРГ–УРГ, 1975. 296 с. Шифр: 12043 укр

46. Український Високий Педагогічний Інститут ім. М. Драгоманова. Енциклопедія Українознавства : в 2 т. Словникова частина. Ч. 9 : Т – Хм / гол. ред. В. Кубійович ; ред. кол. А. Жуковський, І. Кошелівець, В. Маркусь та ін. Париж ; Нью Йорк, 1980. С. 3418. Шифр: ВЗУ

47. Український Громадський Видавничий Фонд. Нова Україна. Місячник письменства, науки і громадського життя / під ред. В. Винниченка й М. Шаповала. 1923. Ч. 6. С. 155–156. Шифр: жВЗУ

48. Халупний Е. Система соціолоґії в нарисі : присвячено М. Шаповалові / Е. Халупний. Прага : Укр. ін-т громадознавства, 1927. 55 с. Друк. «Вільної Спілки» Фірма М. Nohavec, Poděbrady. З бібліотеки Любомира Гузара. Шифр: 6125 укр

49. Чайковський М. Алгебра : повний курс середньої школи та для самоосвіти з багатьома вправами й рисунками в тексті. Кн. 2 / М. Чайковський ; пер. сл. авт. ; вінієтка П. І. Холодного. Прага : Укр. Громад. Видавн. Фонд, 1926. 300 с. : рис. : табл. Друк.«Легіографія», Прага. Шифр: 2579 укр

50. Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. Випр. вид. / Д. Чижевський. Київ : Вид-во «Орій» при УКСП «Кобза», 1992. 230 с. – (Спадок). – (Передрук з першого видання : Прага, 1931). Друк на поліграфічному обладнанні «Кобза-Інтернешнл», Київ. Шифр: 5380 укр

51. Шаповал М. Єдиний національний фронт на культурному ґрунті / М. Шаповал. Нова Україна. 1923. Ч. 7–8. С. 35–40. Шифр: жВЗУ

52. Шаповал М. Український Вищий Педаґоґічний Інститут імени Михайла Драгоманова в Празі / М. Шаповал. Нова Україна. Місячник письменства, науки і громадського життя / під ред. В. Винниченка й М. Шаповала. 1923. Ч. 6. С. 151–154. Шифр: жВЗУ

53. Шелухин С. Звідкіля походить Русь : теорія кельтського походження Київської Руси з Франції : з орієнтовочною картою / С. Шелухин. Прага : [б. в.], 1929. 129 с. Друк. A. Fišera, Praha. Шифр: 2022 укр

54. Шульгин О. Нариси з нової історії Європи / О. Шульгин. Прага : Укр. Гром. Видавн. Фонд, 1925 с. 220 с. Друк. «Легіографія». Шифр: 457 укр

55. Щербина Ф. А. Статистика : Історія статистики і статистичних установ. Випуск 1 / Ф. А. Щербина. Прага : Укр. громад. видавничий фонд, 1925. 288 с. Друк. «Легіографія», Прага. Шифр: 1303 укр

56. Яковлів А. Впливи старочеського права на право українське Литовської доби ХV–XVI в. / А. Яковлів. Прага : Накладом Укр. Ун-ту в Празі, 1929. 83 с. Держ. друк. в Празі. Шифр: 2039 укр

Провідний науковий співробітник Т.Д. Антонюк