Цього року ми відзначаємо 115 р. від дня народження і 20 р. відходу у вічність Василя Костянтиновича Барки.

Відділ зарубіжної україніки (далі ВЗУ) Інституту книгознавства НБУВ з нагоди ювілею презентує виставку видань творів письменника, що побачили світ в українській діаспорі.

Василь Барка (справжнє прізвище Очерет, псевдонім – Іван Вершина (16. 07. 1908 – 11. 04. 2003) – один з найзагадковіших українських письменників, чию творчу спадщину ще достеменно не вивчено. Він – український поет-модерніст, прозаїк, літературознавець, перекладач, активний учасник наукового та культурного життя української еміграції в ХХ ст.

За радянської доби його книжки зберігалися в спецфондах як видання українських буржуазних націоналістів. В Україні материковій його ім'я замовчувалося. На багатьох його книжках у правому верхньому куті титульної сторінки штампувався знак шестигранника, яким в Радянському Союзі позначали видання заборонені до читання.

Біографія Барки – карколомна, повна трагічних і драматичних подій. Цікава подробиця – в кінці 1920-х він  викладав фізику й математику в шахтарському поселенні "Сьома рота" Попаснянського р-ну Бахмутської округи на Донбасі. В 1941 пішов на фронт, був контужений, довго хворів. Захоплений німцями на Кубані, (де викладав в інституті літературу середніх віків і епохи Відродження), був вивезений до Німеччини, до Берліна. В середині 1940-х – активний учасник мистецького українського руху в таборах для переселених осіб в Німеччині. В 1950-му виїхав до США. Жив у Нью-Йорку. Як і більшість наших українських емігрантів, заробляв на життя фізичною працею – був кочегаром, мийником вікон, голодував. Байдужий до матеріального достатку, хворий на стенокардію і напівсліпий, в останній період життя продовжував літературну діяльність. Під кінець життя усамітнився в селищі Глен Спей, в горах. Помер у м. Ліберті (штат Нью-Йорк, США) у віці 95 років.

Не раз, за життя бував на грані загибелі. Але він був надзвичайно духовно і енергетично потужною особистістю. Його творчий спадок – результат великих духовних зусиль автора. За словами М. Стеха, В. Барка є одним з небагатьох митців слова, що з‘ясовує й поєднує трагедію, химерність і чар життя.

Його творчий спадок майже весь закорінений в трагічних періодах нашої історії – страхітливих роках сталінського терору і катастрофі Другої Світової війни. В літературному плані це дуже багатолике явище, що відкриває простір для різноманітних побудов і гіпотез. "Одна з найважливіших рис Барчиної оригінальності, – писав про нього Б. Рубчак, – в тому, що він зумів зв'язати впливи різних літературних й усних традицій із цілком власним світом, спершу перетопивши ці впливи вогнем унікальної творчої особистості". Цим він нагадує видатного американського поета Волта Вітмена.

Одним з найвідоміших творів Барки є роман "Жовтий князь". Дане видання представлене на нашій виставці. Це один з найстрашніших творів світової літератури про винищення нації голодом, про найбільший за всю історію злочин перед людством. Барка сам пережив голод і бачив на власні очі жахи канібалізму. Він відтворив цю трагедію, не вірячи, що цей роман колись буде надруковано. Компартія Радянського Союзу, яка декларувала гуманістичні ідеали, насправді здійснювала безпрецедентну людиновбивчу практику. "Жовтий князь" – це звіт про українську Голгофу перед Богом і перед історією.

У передмові Барка писав: "Народ витерпів один з найвеличніших іспитів в своїй історії і в нім подолав противника своїми моральними силами, висходячи вслід своєму Спасителю на власну Голгофу". Цей роман – великий філософський урок про українське колективне підсвідоме і про те, як воно проявляє себе в екстремальні часи випробувань. Л. Плющ, українознавець з Франції, назвав цей роман "Дантовим пеклом Барки, вкоріненим в український фольклор".

На нашій книжковій виставці представлений переклад "Жовтого князя" Барки французькою мовою, який вийшов у видавництві "Галлімар" у Парижі, – дуже цінне й рідкісне видання.

Барка став одним з небагатьох письменників, хто відкрив картину реальної дійсності в Україні для читачів Європи і світу. Як Україна, – житниця Європи, була обернена в пустелю, у долину смерті. Це страшна хроніка одного геноциду, холоднокровно й організовано проведеного над селянством України комуністичними керівниками Радянського Союзу в 1932–33 роках, написана людиною, яка все те пережила. У вступі поданий огляд історії України. Автор проламав своєю книжкою мур змовницької мовчанки в західній Європі про одну з найбільших трагедій в європейській Україні, про страшний злочин більшовицької Росії проти України (Вісник: суспільно-політичний місячник [CША: Філадельфія. 1981. Жовтень, (С. 21)].

Символічним продовженням "Жовтого князя" В. Барки став його роман "Рай", в якому зображене антипекло, пекло навпаки – злодії, що захопили владу, створили пекло для обманутих, назвавши його раєм. Дуже тонкі метафори і символізм подій роману вражає. Оформлення обкладинки в представленому на виставці ВЗУ виданні роману належить знаному художнику філософу й культуртрегеру українського зарубіжжя Юрію Соловію.

Більша частина творчої спадщини В. Барки – це поезія. Г. Грабович, видатний американський українознавець, в своїй новій історії української літератури (2003) називає В. Барку одним з найгерметичніших українських поетів.

Визначною збіркою поезій В. Барки емігрантського періоду є представлена на нашій виставці книжка "Апостоли" (1946), вона вийшла під видавничою маркою "Золота Брама" Мистецького українського руху в Європі. "Світ, що стоїть в центрі Барчиних віршів, – писав Ю. Шевельов, – традиційний світ української патріархальності. Складники природи і складники людського існування гармонійно поєднані в ньому. Вони невіддільні одні від одних. Вони вічні в своїй сполученості, позаепохальні, понадісторичні. Не дивно, що поет шукає засобів змалювати їх у нашій престарій традиції. Дума, євангельська  традиція, Шевченко, ранній Тичина – ось головні вчителі і джерела поезії Барки". [Ю. Шерех. Етюди про "незрозуміле" в літературі. 1. Поезія Василя Барки. Арка: Мюнхен. 1947. №4. С. 2. – (Додаток до "Української трибуни")]. Символіка Барчиної поезії вся пронизана ремінісценціями традиції, тонко поданими аналогіями і євангельськими асоціаціями" (Там само. С. 3).

Важливим виданням, яке відкриває внутрішній світ письменника, є книжка, що стала фрагментом великого задуму – написання  історії української літератури,  що реалізувався В. Баркою протягом довгого часу. Це "Хліборобський орфей або клярнетизм", книжка про творчість Павла Тичини. Вона містить багато цікавих думок, що висвітлюють український духовний космос. Ці думки актуальні для нас і сьогодні. Наприклад, знаходимо там наступне спостереження. Барка порівнює П. Тичину з В. Хлєбніковим, як виразників українського і російського колективного підсвідомого. В. Хлєбніков – один з найшанованіших російських поетів, який вважав себе «прєдсєдатєлем земного шара», чия творчість була виявом прагнення  Росії до володіння всім світом. Його твори довгий час виходили в Росії  (і в Україні радянських часів) великими тиражами і використовувалися російською пропагандою. Українська мова в російському державному наративі була другорядною, неповноцінною.

Тичина був важливою постаттю української літератури початку ХХ ст., він став одним з виразників українських футуризму,  дадаїзму та експресіонізму, – рухів, які вплинули на форми та зміст української поезії. Ранній Павло Тичина в епоху розквіту української мови, що визволялася від колоніального гніту, зробив те, чого культурні нації досягають протягом півсторіч і цілих сторіч. Він здійснив удар – своєю українською літературною мовою – по всіх великоросійських шовіністичних теоріях про її другорядність і неповноцінність.

"Цей (тобто Хлєбніков) відкривач можливостей від цілого архіпелагу сюрреалістичної романтики і від ліричної магії в покладах мови, сучасник "Соняшних кларнетів," зоставався людиною, хоч і колосального, але недужого пізнання… з неувагою до найвищого духовного космосу", – пише про Хлєбнікова В. Барка. «Найвираженіший росіянин складав оригінальні вірші про Україну, її героїку. Вважав себе "прєдсєдатєлєм Земного шара".  "Прикмети власної особистості, багатої аналітичними знаннями, стверджував замість того, що інтуїтивно безсилий був збагнути" (С.31).

Процитований уривок містить порівняння двох поетів, говорить про їхні підходи до поезії і політики, висвітлює деякі ключові риси їхньої творчості та поглядів. Пізнання світу Хлєбніковим, в баченні Барки, було обмеженим. Він був більш політично налаштованим, мріючи про світодержавництво і маючи месіяністичні уявлення про володіння світом, що відповідало революційним прагненням російського ленінізму.

В порівнянні з Хлєбніковим, Тичина залишався поза політичним кипінням. Його творчість, наповнена інтенсивними емоціями та сильною експресією, не спрямовувалася на оспівування боротьби за передачу влади від царської імперії до рук червоних комісарів. Вона була спрямована на визволення України від імперії.  Тичина віддалявся від політичної сфери і більше концентрувався на творчій, яка стала відображенням питомого космосу українського колективного підсвідомого. Його поезія передавала духовну сутність українського народу, його творчість активно використовувала новаторські тенденції, мовну експериментальність, глибокий зміст і соціально-політичну актуальність. Тичина виявився генієм, який унікальним способом зібрав у собі дух сучасності та української національної ідентичності.

"Хліборобський орфей, або клярнетизм" В. Барки – це рідкісне й цінне видання, в якому висловлені   актуальні і для сьогодення думки. Як бачимо, Барка вже в своїх ранніх книжках поставив діагноз московському імперіалізму і сказав, що з ним робити. В цілому, книжки, що містять актуальні думки та пропозиції, мають велике значення для суспільства. Вони спонукають до роздумів, до глибшого розуміння проблем та можуть бути основою для обговорень та змін у суспільстві.

Іншою частиною цієї книжкової історії української літератури в баченні В. Барки стала книжка, яка також не втратила актуальності сьогодні. Це видана в суспільно-політичній серії видавництва "Пролог" у Нью-Йорку "Правда Кобзаря". "Шевченко писав як поет вселюдський, хоч він з усіх – найбільш національний, український". "Вся нація з різними шарами і верствами, "мертві, живі і ненароджені" як спільнота духовна під покровом Церкви і як історична спільнота в життєвій боротьбі і праці, спогадах і сподіваннях, творчості і повноті щоденного побуту, вся знайшла в особі Шевченка свого суспільного речника і оборонця, співця історичної слави і провісника майбутности", – зазначав письменник (С. 286–288).

Ця книжка проливає світло на значення Шевченкової творчості і його вплив на українське суспільство та ідентичність. Вона підкреслює, що Шевченко не лише національний герой, а й символ історичного розвитку нації, її боротьби за  свободу та культурний прогрес.

Книжка Барки, в якій вводиться термін "москалізм" та аналізуються проблеми відносин між Україною і Росією, має значний потенціал для розуміння сучасної ситуації. Цікаво, що автор звертає увагу на колективне підсвідоме глибинного російського народу, його покірність панам, жорстокість та ненависть до інших народів, а також заздрість і неприхильність до демократії і європейської цивілізації.

Аналізуючи твори Тараса Шевченка, В. Барка наголошує на присутності мотиву картання москальства, що спричинило багато страждань українському народу та іншим народам імперії. Він також висловлює думку, що для самого російського народу неможливо досягти волі, демократії, добробуту, прогресу та культурного розквіту, а також отримати повагу в світі і дружбу з сусідніми народами, доки не відбудеться переворот і звільнення його від москалізму, усіх його форм, включаючи комунізм (С. 47).

Зважаючи на актуальність та важливість цих питань для сучасної України, перевидання та популяризація цієї книжки В. Барки можуть сприяти глибшому розумінню проблем, з якими має справу суспільство, і стимулювати обговорення шляхів подолання цих проблем. Відновлення і популяризація літературних творів,  що містять актуальні думки, є важливим елементом культурного розвитку, вони допомагають людям поглиблювати їх розуміння суспільних процесів, які відбуваються. Ця книжка може бути цінним джерелом для тих, хто бажає краще зрозуміти значення Шевченка та його спадку для сучасної України і українського народу.

Перший великий твір В. Барки "Океан", що вийшов у США, став синтезом багатьох релігій і філософій.  Г. Грабович назвав цю книжку щоденником-молитовником, який Барка писав протягом 20 років ( 1949– 1969).

На виставці представлений й пізніший і більш масивний твір – "Свідок для сонця шестикрилих" (в 4-х томах, понад 50 тисяч рядків). Книжка була видана фондом В. Барки, з нагоди 70-річчя письменника, групою українських культурних діячів, які створили фонд для зібрання коштів (шляхом пожертв і передплати) на це видання (Ю. Шевельов, Г. Костюк, Ю. Лавріненко, Ю. Луцький, Я. Падох, О. Пріцак, І. Фізер). [Жіночий світ: Торонто, 1980.(Ч.1. С. 9)].

"Свідок для сонця шестикрилих" – це велика епічна поема, строфічний роман. На думку Г. Грабовича, "в своїй наративній матерії твір займається не переформовуванням теперішнього, як в "Океані", а відтворюванням минулого". В ньому "відбивається своєрідна, тобто, знову-таки універсалізована і якимось дивним чином безособова біографія поета на апокаліптичному проміжку від колективізації й голодомору 1933 р. до Другої світової війни". В цьому творі звучить голос понадлюдської травми. Це  чи не найдовша епосоподібна поема  українською мовою. [Г. Грабович. До історії української літератури. (2003. С. 374–376)].

На думку автора передмови В. Кейса, головна ідея "Свідка" – внутрішня боротьба в душі новочасної людини – боротьба між вірою і сумнівом. Тут не роздвоєння Достоєвського і не відчуження Камю. Радше герой Барки, так, як і герой Данте, має глибші заміри: не гармонію між внутрішнім "я" і Космосом, а гармонію між людиною і Творцем.

Коли читаєш "Свідка", – продовжує В.Кейс, – пригадується "Божественна комедія" – не через сюжетне чи формальне споріднення, а через глибину пафосу, який відрізняє обидва твори. Поділ роману на пісні нагадує поділ "Божественної комедії". Головний герой поеми – українець і його перебування в пеклі історичних реалій в період між двома світовими війнами.

За цю книжку Барка отримав літературну нагороду фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів. Ю. Шевельов , який вручав автору премію, відзначив, що цей Барчин твір настільки складний будовою і настільки великий за розміром, що дуже складно його оцінити повною мірою. Він порівняв цей твір з книжками видатних світових письменників, таких, як Джойс, Андрєй Бєлий, Езра Павнд. Їх твори складні для прочитання і сприйняття. Такий і твір Барки, його можна читати фрагментами. Ця книжка – підсумок дотеперішнього життя поета, – підсумок в світі духовному і в світі матеріальному. Звіт перед людьми і перед Богом. За своєрідність задуму, виконання, багатоплановість, за мужність, чесність, віру, за здатність бути собою, в гуманізмі ствердити релігійне, і тим самим ствердити самого себе, комісія проголосувала присудження Барці за "Свідка" нагороду ФОТА, найбільшу літературну нагороду в українському вільному світі.

Видатним внеском в розвиток української літератури став переклад В. Баркою українською драми В. Шекспіра "Король Лір". Ця книжка вийшла у видавництві І. Костецького "На горі" і стала однією з його окрас.

Книжкою, яка супроводжувала все життя і творчість В. Барки, стала "Біблія". Він узяв участь в підготовці  повного україномовного перекладу  "Святого письма" старого й нового заповіту, яке вийшло в Римі в 1963 р. Мовну редакцію  його здійснили І. Костецький, В. Барка, М. Орест-Зеров. Барка редагував "Одкровення", останній розділ "Святого письма". Текст під його пером не просто звучить, він живий, наповнений світлом і особливим духовним чаром, відчувається потужна енергетика української мови. Ось, наприклад, уривок перекладу "Одкровення" (Апокаліпсису). Вірш 21. С. 322. "1. Побачив я небо нове і землю нову; бо перше небо і перша земля минули, і моря вже немає. 2. І побачив я місто святе, Єрусалим новий, що сходить з неба від Бога, приготований, мов наречена, прикрашена для мужа свого. 3. Почув я від престола голос великий, що говорив: "От,  житло Бога з людьми, і він житиме з ними, вони ж народом його будуть, і сам Бог буде з ними. 4. І витре кожну сльозу з очей їхніх; і смерті не буде більше, ні скорботи, ні плачу, ні болю не буде більше, бо все попереднє минуло".

Барка на сьогодні залишається однією з найзагадковіших постатей нашої літератури. Як мислитель і письменник  він потребує свого відкриття, оскільки ще не існує повного зібрання його творів, цілісного дослідження життя і творчості та  всього ним написаного.  Книжкова творча спадщина В. Барки  ще чекає свого відкривача, дослідника і читача.

Приведені приклади цитат з його книжок свідчать про те, що книжки В. Барки, видатного інтелектуала і культуртрегера, не стали архаїчними, а навпаки, є актуальними в наші дні, оскільки війна Росії з Україною актуалізувала всі питання і проблеми, які ставилися і осмислювалися письменником.

Книжковий  масив видань, що зберігається у ВЗУ, є важливим інформаційним ресурсом для  вивчення й введення творчої спадщини письменника до наукового й культурного обігу. Огляд видань творів В. Барки і характеристика основних з нього, дає нові імпульси до вивчення і введення в науковий обіг його творчості як важливої сторінки історії книжкової культури України.

Даною електронною виставкою ми вводимо до наукового обігу важливий ресурс культурологічної й книгознавчої  інформації, яка акумульована  в ретроспективних фондах нашої бібліотеки Вона стане в пригоді бібліотекознавцям, культурологам, історикам, книгознавцям,  літературознавцям, а також всім, хто цікавиться історією української культури.

Виставку підготували: м. н. с. В. Антонова,

канд. філол. наук, ст. н. с. О. Супронюк

 

Список творів, перекладів та рецензій В. Барки:

1. Барка В. Апостоли: [вірші з книги «Престольні свічі»] / В. Барка, обкл. роботи проф. О. Повстенка. – Авґсбург: видання Івана Манила, 1946 (Друк. Дмитра Сажнина). – 47 с. –. – (Об’єднання Українських письменників – МУР).

ШифрВЗУ: 10479 укр., 11406 укр.

З бібліотеки Анни Фігус-Ралько, Вінніпег, Канада.; З бібліотеки: Zynowij Marcluk, Munchen Dautschland.

 

2. Барка В. Батько й син [рубрика: Красне письменство: первотвори] : вірш / В. Барка // Хорс : Красне письменство та мистецтва. – 1946. – Ч. 1. –  С. 8–9. – [Підпис під віршем: III. 1945. Анотація до віршу англ. мовою – с. 8].

 

3. Барка В. Досвітній потік [поезія] / В. Барка // Слово : література, мистецтво, критика, мемуари, документи. Зб. 1 / гол. Ред. Г. Костюк. – Нью- Йорк : Об-ня укр. письменників в екзилі, 1962. – С. 162–164.

Шифр ВЗУ: 3669 укр.

П’ять розділів з «Досвітнього потоку», підписані різними датами за липень 1961 р.

 

4. Барка В. Лірик – мислитель: (1878–1942) / В. Барка // Пачовський В. Зібрані твори. Т. ІІ : Золоті ворота. – Філядельфія; Ню Йорк; Торонто: Об’єднання українських письменників “Слово», 1985. – 419 с.

Шифр ВЗУ: 5228 укр.

На С. 11–21 -- стаття про життєвий шлях та світогляд Василя Пачовського, передрукованої з часопису «Українські Вісті» (Ульм) за 9 квітня 1967 р.

 

5. Барка В. Микола II (З поеми «Цареборець») / В. Барка // МУР: Література. Мистецтво. Критика : альманах. Ч. 1 / ред. Б. Подоляк. – Штутґарт: Прометей, 1946. – С. 127–128 / Об-ня укр. письменників «Мистецький укр. рух»).

Шифр ВЗУ: 7825 укр., 11266 укр.

 

6. Барка В. Океан / В. Барка, мист. оформл. Я. Гніздовського – Нью-Йорк : Слово, 1959. – 240 с. – Тит. арк. парал. англ.

Шифр ВЗУ:1541 укр.

 

7. Барка В. Океан: лірика / В. Барка. – 2-ге вид. – Нью-Йорк: Слово, 1979. – Ч. 1: 348 с., Ч. 2: 284 с. – [632 с.]

Шифр ВЗУ: 5442 укр.

 

8. Барка В. Океан [вірш] // Арка: журнал літератури, мистецтва і критики. – Мюнхен: Українська трибуна. – 1947. – Ч. 4. – С. 20.

 

9. Барка В. Поезія. Жовтий князь: повість / укл. А. Я. Бельдій; худ. оформл. Р. К. Пахолюк. – Київ: Наук. думка, 2000. – 304 с : іл. – (Б-ка школяра).

Шифр ВЗУ: 9353 укр.

У книзі Василя Барки,  класика сучасної української літератури (1908–2003), вміщено поезії та повість «Жовтий князь» – художній твір про Голодомор в Україні 1932–1933 років.

 

10. Барка В. Правда Кобзаря. – Нью-Йорк: Пролог, 1961. – 288 с. – (Суспільно-політична бібліотека; ч. XII).

Шифр ВЗУ: 6166 укр.

З бібліотеки Любомира Гузара

 

11. Барка В. Рай: роман / В. Барка; обкл. Ю. Соловія. – Нью-Йорк; Джерсі Ситі: Свобода, 1953. – 309 с.

Шифр ВЗУ: 2168 укр., 11110 укр.

 

12. Барка В. Рельник: поема // Віра: Об’єднання Українських Православних Сестрицтв у США. – 1993. – Ч. 3 (71, липень-вересень). – С. 13–14.

 

13. Барка В. Свідок для сонця шестикрилих: строфічний роман. Кн. I – [Мюнхен]: Сучасність, 1981. – 500 с: фото.

Шифр ВЗУ: 447 укр.

 

14. Барка В. Свідок для сонця шестикрилих: строфічний роман. Кн. II – [Мюнхен]: Сучасність, 1981. – 500 с.: фото.

Шифр ВЗУ: 448 укр

 

15. Барка В. Свідок для сонця шестикрилих: строфічний роман. Кн. III – [Мюнхен]: Сучасність, 1981. – 503 с.: фото.

Шифр ВЗУ: 449 укр

 

16. Барка В. Свідок для сонця шестикрилих: строфічний роман. Кн. IV – [Мюнхен]: Сучасність, 1981. – 501 с.: фото.

Шифр ВЗУ: 450 укр

 

17. Барка В. Світло образів / В. Барка // Сучасність: література, мистецтво, суспільне життя. – 1983. – Ч. 10 (270). – С. 84–87.

 

18. Барка В. Скорбна мати [вірш] / В. Барка // Арка : журнал літератури, мистецтва і критики. – Мюнхен: Українська трибуна. – 1947. – Ч. 1. –  С. 27. – [Підпис під віршем: 1945]

 

19. Барка В. Стиглий колос [Співає колос (1945). Рецензії] / В. Барка // Творчість Яра Славутича [Статті й рецензії] / Упоряд., вст. ст. В. Жили. – Едмонтон : Вид. ювіл. ком., 1978. – 431 с. : іл. – Тит. арк. парал. англ.

Шифр ВЗУ: 990 укр., 5064 укр., 5939 укр.

Містить рецензію В. Барки на збірку поезій Яра Славутича «Співає колос», видану в Авґсбурзі, 1945 р., до якої входять вірші, написані у період між 1938 і 1945 рр. (на С. 212–213)

 

20. Барка В. Традиція і модернізм [стаття] / В. Барка // Слово : література, мистецтво, критика, мемуари, документи. Зб. 3 / гол. Ред. Г.Костюк. – Нью- Йорк : Об-ня укр. письменників в екзилі, 1968. – С. 502–509.

Шифр ВЗУ: 286 укр., 3667 укр.

 

21. Барка В. У світі ясно аж до дна… / В. Барка // На чужині: укр. календар на 1947 р. / І. Раковський та ін. – Авгсбург: [б. в.], 1947. – С. 54.

Шифр ВЗУ: 7226 укр.

 

22. Барка В. Хліборобський Орфей або клярнетизм. – Мюнхен; Нью-Йорк: [б. в.], 1961 (Друк «Biblos»). –  87 с. – (Б-ка «Сучасности»; ч. 2).

Шифр ВЗУ: 7792 укр.

 

23. Барка В. Чорнобиль-Реквієм  : фрагмент / В. Барка // Віра : Об’єднання Українських Православних Сестрицтв у США. – 1996. – Ч. 2 (82, квітень-червень). –  С. 8: іл.

 

24. Барка В. Що є істина? // Віра: Об’єднання Українських Православних Сестрицтв у США. – 1993. – Ч. 2 (70, квітень-червень). – С. 5.

Філософська стаття про істину від якої «приходить світло для серця, щоб жити в вірній надії і чистоті». Вказується, що світочем істини від Христа поставлена Церква, що допоміжну силу в шуканні правди дано творчим геніям, що «сучасність формально схвалює істину, але в житті відвертається від неї, як колись Пілат, друг Цезаря».

 

25. Нові поезії 1962. Ч. 4. – Нью Йорк : Вид-во Нью Йорк. групи, 1962. – 80 с. : іл. – Авт. ст., проз. та поет. тв.: Е.Андієвська, Ю.Тарнаський, Б.Бойчук, Ж.Васильківська, Б.Рубчак, В.Вовк, П.Килина, В.Лесич, В.Барка та ін.

Шифр ВЗУ: 2096 укр.

На С. 46–51 надруковано окремі вірші та фрагменти з поезій В. Барки з малюнками Я. Гніздовського та В. Прокуди. 

 

26. Нові поезії 1964. Ч. 6. – Нью Йорк : Вид-во Нью Йорк. групи, 1964. – 68 с. : іл. – Авт. поет. тв.: Б.Бойчук, Б.Пачовський, Е.Андієвська, Л.Гуцалюк, Б.Рубчак, Я.Геруляк, П.Килина, А.Оленська-Петришин, В.Вовк, Б.Бемський, В.Барка, Я.Гніздовський та ін.

Шифр ВЗУ: 1527 укр., 5290 укр.

Фото з рукописів поезій Барки з малюнками (дружніми шаржами) на В. Барку роботи Якова Гніздовського. Збірка без пагінації сторінок.

 

27. Святе письмо Старого та Нового Завіту : повний переклад, здійснений за оригінальними єврейськими, арамійськими та грецькими текстами під час Другого Ватиканського Вселенського Собору / пер. І. Хоменко; мовн. ред. І. Костецький, В. Барка, М. Орест-Зеров. – Рим: В-во ОО.Василіян, 1963. – 352 с.

Шифр ВЗУ: 4580 укр.

 

28. Шекспір В. Король Лір  / В. Шекспір; пер. В.Барки. – Штутґарт ; Нью Йорк ; Оттава : На горі, 1969 (Druck. "Logos" GmbH, Munchen) . – 300 c. : іл. – (Серія "Світовий театр").

Шифр ВЗУ: 10237 укр.

 

29. Barka V. The artistic literature of the Ukrainian underground / V. Barka // The Ukrainian insurgent army in fight for freedom / L. Shankowsky [et al.] ; author of foreword. L. E. Dobriansky ; author of introduction. M. A. Feigham ; author of adress. Th. F. Green. – New York : United Committee of the Ukrainian-American Organizations of New York, 1954. –  P. 52–54.

Шифр: 315 укр., 5314 укр.

           

30. Barka V. Le prince jaune / V. Barka ; traduit de l`ukrainien par Olga Jaworskyj ; préface de Piotr Rawicz. – [Paris] : Gallimard, 1981. – XXI, 364 p. – (Du monde entier).

Шифр: 6659 укр.

З колекції Любомира Гузара.

Повість В. Барки «Жовтий Князь» у перекладі на французьку мову Ольги Яворської.

 

Список літератури про нього:

 

31. Бойко Ю.  Вибране. Т. 1 / Ю. Бойко. – Мюнхен : Logos, 1971. – XXXVI, 312, XII (2) с. : іл. – Із змісту: Молодий театр; Праця М. Коцюбинського над повістю «Fata morgana» ; Основи творчого моменту Івана Франка; Григорій Косинка; До проблеми Франкового романтизму; З якою совістю! Про Василя Барку і про дещо принципове  на с. 89–95.

Шифр ВЗУ: 7841 укр.

 

32. В. Д. Остання конференція МУРу / В. Д. // Рідне слово : Вісник літератури, мистецтва і науки. – 1946. – Ч. 9–10. –  С. 52–59. – [Примітка: Не поділяючи деяких думок шановного автора, містимо цю статтю в порядку дискусії. Редакція].

 

33. Василь Барка: перший лауреат літературної нагороди Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів // Сучасність: література, мистецтво, суспільне життя. -- 1982. – Ч. 1–2 (253–254). – С. 82: портр.

 

34. Виступ Юрія Шевельова на акті вручення літературної нагороди Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів Василеві Барці в Нью-Йорку 13 лютого 1982 року // Сучасність: література, мистецтво, суспільне життя. – Ч. 1–2 (253–254). – С. 83–89 : фото.

 

35. Гаврилюк В. Василь Барка і Григорій Сковорода: (Аналогії) // Вісник: суспільно-політичний місячник (Орган Головної Управи Організації Оборони Чотирьох Свобід України). – [Нью-Йорк]. – 1979. – Ч. 3 (березень). – С. 20–21.

 

36. Звернення до любителів і шанувальників творчости Василя Барки // Жіночий світ. – 1980. – Ч. 1 (350). – С. 9.

Звернення від кураторів Фонду видання творів В. Барки – Ю. Шевельова, Г. Костюка, Ю. Лавріненка, Ю. Луцького, Я. Падоха, О. Пріцака, І. Фізера з проханням допомоги передплатами та пожертвами на Фонд.

 

37. Кіндрась К. Одиниця виміру – Василь Барка // Вісник. – 2001. – Ч. 1 (21). – С. 5. – [Матеріал про В. Барку з амер. журналу «Віра» (2000, № 3)].

 

38. Книга мистців і діячів української культури, учасників Першої зустрічі українських мистців Америки й Канади з громадянством у днях 3–5 липня 1954 / Вст. сл. А.Курдидика ; Упоряд. М.Бажанський та ін. – Торонто : [б. в.], 1954 (Друк. ОО.Василіян) . – 312 с. : портр.

Шифр ВЗУ: 7815 укр.

 

39. Копач О.  Хрестоматія з української літератури для шкіл і курсів українознавства / О. Копач; вст. сл. авт. – Торонто : [б. в.], 1970. – С. 14–17 : портр. – / Об-ня укр. педагогів Канади). – Авт. ст., проз. та поет. тв.: Б. І. Антонич, Е. Андієвська, В. Барка, О. Бердник, М. Вінграновський, О. Гончар, Д. Гуменна, І. Дзюба, І. Драч, О. Довженко, П. Загребельний, І. Качуровський, Л. Костенко, В. Коротич, І. Кочерга, Л. Мосендз, Б. Олександрів, М. Понеділок, В. Симоненко, Я.Славутич, О. Тарнавський та  ін.

Шифр ВЗУ: 10917 укр.

 

40. Корибут Ю. Свій білий світ // Арка: журнал літератури, мистецтва і критики. – Мюнхен: Українська трибуна. – 1948. – Ч. 3–4. – С. 46–48: іл. Літературознавчий аналіз поезії В. Барки та спогади про нього.

 

41. Культурно-політична подія: Французький офіс Християнської Книги про роман Василя Барки «Жовтий князь» / пер. Л. Полтава // Вісник: суспільно-політичний місячник (Орган Головної Управи Організації Оборони Чотирьох Свобід України). – [Нью-Йорк]. – 1981. – Ч. 10 (жовтень). – С. 21.

Про вихід з друку роману «Жовтий князь» у перекладі на французьку мову та повідомлення В. Барки з видавництва «Ґаллімар», що Офіс Християнської Книги, який складається з католиків і протестантів, вибрав для свого рекомендаційного списку роман В. Барки. Подається коротка анотація роману.

 

42. Л. П. [Полтава Леонід] Роман Василя Барки – французькою мовою // Вісник: суспільно-політичний місячник (Орган Головної Управи Організації Оборони Чотирьох Свобід України). – [Нью-Йорк]. – 1981. – Ч. 7–8 (липень-серпень). – С. 24.

Про важливу подію в українському культурному і політичному житті за кордоном: вихід роману «Жовтий Князь» письменника-філософа В. Барки у перекладі французькою мовою Ольги Яворської про штучно створений Москвою голод 1932–1933 рр. в Україні.

 

43. Лятуринська О. Псалом голубиного поля [нарис] // Київ: журнал літератури, науки, мистецтва, критики і суспільного життя. – Філадельфія. –. – 1958. – Ч. 5–6 (вересень-грудень). – С. 29–34.

Літературознавча стаття про багатогранну творчість В. Барки, що пройнята «пантеїстично-християнським світоглядом, протиставленням Добра-Зла, вірою в перемогу Світлої Сили, задивленням у Боже чудо – небо, сонце, квітку, пташку; просвітленістю душі, емоційними зворушеннями». Містить цитати з поезій Барки.

 

44. Нигрицький Л. Василь Барка: Рай, роман [рецензія] // Київ: журнал літератури, науки, мистецтва, критики і суспільного життя. – Філадельфія. – 1955. – Ч. 1 (січень-лютий). – С. 42–43.

 

45. Плющ Л. Від «Княгині» Шевченка до «Жовтого Князя Барки» / Л. Плющ // Сучасність: література, мистецтво, суспільне життя. – 1988. -- Ч. 7–8 (327–328). – С. 74–86. – Бібл.: С. 85­–86.

 

46. Поза традиції  : антологія укр. модерної поезії в діяспорі / Відп. ред. І.Макарик ; Ред. та упор. Б.Бойчук. – Київ ; Торонто : Вид-во Канад. ін-ту укр. студій та ін., 1993. – 473 с. – Тит. арк. парал. англ.

Шифр ВЗУ: 10326 укр.

На С. 21–24 стаття Івана Фізера про В. Барку: перелік його поезій, прози, есеїв, літературознавчих статей та перекладів; подана стисла біографія та нарис літературної діяльності. У вступній статті антології упорядник Богдан Бойчук ділить творчість українських поетів у діаспорі на т. зв. чотири групи і відносить поезію В. Барки до третьої групи (В. Барка, Ю. Коломиєць, Е. Андієвська), які «автохтонно українські, закорінені в українську стихію і черпають з українських мовних, містичних, фолкльорних і побутових джерел. Найголовнішим фактором у їхній творчості є мова: Барка перетворює звичну мову на свою, часто ідеосинкретичну, поетичну мову».

 

47. Рудницький Я. Старо-церковно-слов’янські елементи в українській літературній мові / Я. Рудницький // Україна: українознавство і французьке культурне життя. Париж. – 1949. – Ч. 1. –  С. 14–19.

 

48. Стюарт О. Василь Барка: Апостоли. Видання Івана Манила. Друкарня Дмитра Сажніна, Авґсбург 1946. Стор. 48. Об’єднання Українських Письменників МУР [рецензія] / О. Стюарт // Рідне слово: вісник літератури, мистецтва і науки. – Мюнхен; Карльсфельд: видає Українське Літературно-Мистецьке Об’єднання (УЛМО). – 1946. – Ч. 6 (травень-червень). – С. 93–94.

 

49. Україна видає: рецензії // Дукля : літературно-мистецький та публіцистичний журнал. – Пряшів: видає Спілка українських письменників Словаччини. – 1997. – № 3. –  С. 40–41.

Повідомляється, що попри негаразди в економіці України, на книжкових прилавках з’являються нові цікаві видання, повертаються із забуття імена й твори, без яких не можна собі уявити українську літературу повною. До таких імен безперечно належить і ім’я Василя Барки та його роман «Жовтий князь», в якому розкривається одна з найстрашніших сторінок історії українського народу – Голодомор 1932–1933 рр., який пережив і сам автор.

 

50. Храплива Л. Слово про нагороджених : [укр. поеток на "Дев`ятому Літературному Конкурсі Світової Федерації Українських Жіночих Організацій (СФУЖО)] / Л. Храплива // Жіночий світ. – 1969. – Ч. 6 (234).– С. 3–6.

Згадується сюжет з роману В. Барки «Рай» де описується життя радянського поета, який пише потайки свої недозволені урядом думки, ховає їх у бляшанку та закопує у землю. Вся його надія, пише В. Барка, на те, що хоч колись виросте з його віршів дерево – гарне і потрібне всім. Гостро схоплений Баркою поетичний образ, щоб показати, яка мука авторові, коли нема в нього надії, що його твори дійдуть до свідомості людей.

 

51. Чумаченко В. Правда Василя Барки: творческий портрет писателя // Вісник (Кубані). – 2003. – Ч. 3 (34). – С. 4–5.

 

52. Шерех Ю. Етюди про «незрозуміле» у літературі. I. Поезія Василя Барки / Ю. Шерех // Арка: журнал літератури, мистецтва і критики. – Мюнхен: Українська трибуна. – 1947. – Ч. 4. – С. 1–6.

 

53 . Vasyl Barka [Émigré poets] // Ukraine: a concise encyclopedia / Ukrainian orthodox church of the U.S.A. ; United Ukrainian orthodox sisterhoods of the U. S. A. ; editor Halyna Petrenko. – [South Bound Brook] : Ukrainian orthodox church of the U.S.A. : United Ukrainian orthodox sisterhoods of the U. S. A., [1987]. – P. 159 : foto.

Шифр: 5765 укр