(31.08.1883–31.03.1940)

   Виповнилося 140 років від дня народження відомого українського журналіста, публіциста, письменника, громадського та політичного діяча Осипа Тадейовича Назарука, який публікувався під псевдонімами та криптонімами – Андрій Банашкевич, Андрій Чекановський, Святослав Чужинець, А., А.Б., А.Ч., Б.А., Др. Н.О., Др. О.Н., Ч.А. та ін. О. Назарук був автором книжок та багатьох статей в українських та діаспорних періодичних виданнях. Він належить до тих публіцистів та громадських діячів, які у період існування Радянського Союзу сприймались державною цензурою, як однозначно ворожі, тому об’єктивне вивчення його діяльності та публікація праць були під забороною протягом десятиліть монопольного правління КПРС. Проте, після розпаду СРСР постать О. Назарука стала об’єктом легального вивчення з боку вітчизняних дослідників, а його праці стали вільно поширюватись в Незалежній Україні.

  Відділ зарубіжної україніки Інституту книгознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (надалі ВЗУ ІК НБУВ) презентує електронну виставку, присвячену цій події. У фондах ВЗУ зберігається чимала кількість книжок, автором яких був О. Назарук та періодичних видань зі статтями, в яких він друкувався. Запрошуємо всіх зацікавлених до ознайомлення з матеріалами виставки.

    Осип Назарук народився 31 серпня 1883 р. у Галичині на Тернопільщині  в м. Бучач у родині дрібного кушніра. Навчався у Бучацькій та Золочівській гімназіях, 1902 р. він закінчив гімназію у Львові. 1908 р. О. Назарук отримав диплом юридичного факультету Віденського університету, 1912 р. став доктором світського та церковного права і того ж року пройшов однорічну судову практику в столиці Австро-Угорської імперії – Відні. О. Назарук був членом Української радикальної партії (УРП) у 1905–1923 рр. та входив до її головної управи. 6 серпня 1914 р. О. Назарук вступив до Легіону Українських січових стрільців як старший десятник. Однак, вже 28 серпня 1914 р. його заарештували за звинуваченням у шпигунстві на користь Російської імперії та посадили до в’язниці у Станіславі (нині Івано-Франківськ), а згодом до табору «Талергоф» (Австрія). На волю Назарук вийшов у грудні 1914 р.; 1915–18 рр. він був керівником Пресової Квартири УСС. Від травня 1915 р. О. Назарук працював секретарем при Загальній українській раді у Відні. Протягом 1916–18 рр. був головним редактором журналу «Громадський голос».

  У 1918 р. О. Назарук став членом Української Національної Ради ЗУНР у Львові та був делегатом на переговорах із гетьманом П. Скоропадським щодо допомоги у війні проти Польщі. Він працював перекладачем, вів переговори з німецькою військовою делегацією, а також з представниками Державного секретаріату ЗУНР. Впродовж грудня 1918 – квітня 1919 рр. О. Назарук очолював головне управління преси та пропаганди (на правах окремого міністерства) в урядах В. Чехівського та С. Остапенка. За дорученням Директорії, він проводив перемовини з представниками Антанти в Одесі. Воєнні невдачі армії УНР та конфлікт із С. Петлюрою змусили О. Назарука повернутись до Галичини.

   У листопаді 1919 р. О. Назарук, як уповноважений у справах преси і пропаганди, емігрував до Відня. Він входив до складу делегації ЗУНР під час польсько-радянських перемовин на Ризькій мирній конференції 1920 р. У квітні 1920 р. О. Назарук увійшов до Ліги відновлення України та працював у редакції часописів «Український прапор» та «Воля». У серпні 1922 р. він виїхав до Канади, як надзвичайний представник уряду ЗУНР. 23 лютого 1923 р. О. Назарук виступив із промовою на зборах «українських публіцистів та письменників» у Вінніпезі, підтримав ідею організувати літераторів  у Канаді  – українців за національністю для видання Альманаху, в якому планувалась участь усіх тодішніх українських письменників та письменниць Канади.

    У 1923 р. Осип Назарук як представник уряду ЗУНР за дорученням його президента Євгена Петрушевича переїхав до Сполучених Штатів Америки. На період проживання О. Назарука в США у 20-ті рр. припадає його активна публіцистична та громадська діяльність, редагування газети «Січ» – органу  однойменного українського товариства гетьманського спрямування в Чикаґо.  Він став одним з ідеологів січового руху в Америці; на 6-му Всесічовому з’їзді в липні 1927 р. у Детройті він зробив програмну доповідь під назвою «Сучасне положення українців в Америці». 1926 р. О. Назарук у Філадельфії став працювати співредактором українського католицького часопису «Америка», залишаючись постійним співробітником «Січі».

  Осип Назарук зблизився з ідеологом українського монархізму В’ячеславом Липинським, регулярно листувався з ним. У ВЗУ зберігається видання «Липинський В. Твори, архів, студії. Т. 7. Листи Осипа Назарука до Вячеслава Липинського / Заг. ред. Є. Зибкевича. – Філядельфія : [б. в.], 1976. – 530 с. – (Сх.-Європейський дослід. ін-т ім. В. К. Липинського)». В. Липинський неодноразово висловлював О. Назаруку вдячність за вдале редагування «Січових вістей» (пізніше «Січі»), хоч іноді давав також критичні зауваження з приводу статей, які, на думку теоретика українського консерватизму, були ідейно хибними. Найбільшою політичною заслугою О. Назарука, на думку В. Липинського, було те, що саме він на американському континенті вперше вивів гетьманський рух П. Скоропадського на ширшу арену та зробив його масовим. Аналіз причин поразки визвольних змагань 1917–1921 рр., а також вплив В. Липинського спричинили зміну політичних поглядів О. Назарука: від радикального соціалізму до монархістсько-гетьманської ідеології та інтеґрального католицизму.

    Після повернення до Львова у 1928 р. О. Назарук став помітною особою політичного життя Галичини 1920–30-х рр.: належав до діячів утвореної 1930 р. Української католицької народної партії (з 1932 – Українська народна обнова), був серед засновників у 1931 р. українського католицького освітнього товариства «Скала». З січня 1928 р. до серпня 1939 р. О. Назарук працював головним редактором часопису Української християнської організації «Нова Зоря» (з 1930 р. офіційне видання Станіславської Митрополії УГКЦ),  де містились статті про життя церкви, її історії, культурне життя, мемуаристику та бібліотеки України.

    Наприкінці 1938 р. О. Назарук відкрив у Львові власну адвокатську канцелярію, а після окупації Червоною армією західноукраїнських земель 2 жовтня 1939 р. він виїхав до Варшави. На початку 1940 р. О. Назарук переїхав до Кракова, де 31 березня того ж року помер від інфаркту. Похований на Раковицькому кладовищі Кракова.

     У фонді ВЗУ ІК НБУВ зберігаються книжки, автором яких був Осип Назарук та журнали зі статтями про його громадську діяльність та літературну творчість. У ґрунтовній праці О. Назарука «Слідами Українських Січових Стрільців», яка вийшла у 1916 р. у Львові, розповідається про буденне життя українського національного військового формування в складі австро-угорської армії у роки I-ї світової війни. У 1918 р. він написав книгу «Князь Ярослав Осмомисл. Українська історична повість з 12-го століття в 2-х ч.» – про діяльність одного з найбільш відомих руських та галицьких князів.

  1921 р. Осип Назарук спільно з Іваном-Мар’яном Кревецьким опублікував невеличку книжку-посібник «Як писати мемуари. Пояснення і практичні вказівки». У ній наголошується на важливості розвитку національної та класової свідомості поодиноких верств населення та про необхідність пізнання ролі широких народних мас у будівництві української державності.

      Історична повість О. Назарука «Роксоляна: жінка халіфа й падишаха Сулеймана Великого, завойовника і законодавця»,  яка вийшла друком у Львові у 1930 р. – найбільш відома його праця. В ній розповідається про долю доньки священика Гаврила Лісовського з Рогатина (нині місто в Івано-Франківській області) Анастасії Лісовської – більш відомої як Роксолана. Вона у XVI ст. була викрадена татарами і з часом стала головною дружиною султана Османської імперії Сулеймана I Пишного – одного з найвидатніших тогочасних правителів. У фонді ВЗУ зберігається ця книжка, надрукована в нью-йоркському виданні «Говерла» у 1955 р. «Роксоляна: жінка халіфа й падишаха (Сулеймана Великого), завойовника і законодавця : іст. повість з 16-го століття / О Назарук. – 2-ге незмінене вид. – [Нью-Йорк] : Говерля, 1955. – 301 с.».

    У книзі О. Назарука «До Історії Революційного Часу на Україні», яка була опублікована у вигляді брошури у Вінніпезі 1924 р., висвітлюється створення та діяльність політичних партій України, розкриваються партійні та ідеологічні засади, характеризується світоглядна основа політичних лідерів України 10-х років минулого століття. Автор поділяє політичні партії України зазначеного історичного періоду на правих (на чолі з В. Шеметом та В. Липинським), центристів (яких очолювали С. Єфремов, Є. Петрушевич) та лівих (очолювані М. Грушевським та М. Шаповалом).

    1926 р. у Чикаґо вийшла друком праця Осипа Назарука «Київ і значіннє традиції». У ній подаються спомини про поїздку до Києва у 1913 р. перед початком Першої світової війни. Особливо зацікавила автора Києво-Печерська Лавра: він описує свої перші враження від відвідування Лаври, Кирилівської церкви, Лук’янівської в’язниці, прогулянок по Подолу.

  В 1939 р. О. Назарук написав книгу «Зі Львова до Варшави: утеча перед совітами в пам’ятних днях 2–13 жовтня 1939 року / О. Назарук; ред. О. Купчинський; упоряд. М. Швагуляк; Наукове Товариство імені Шевченка. – Львів: [б. в.], 1995. – 94 с. – (Мемуарна бібліотека НТШ, ч. 1)». Праця розкриває подробиці поїздки її автора до, окупованої нацистами, столиці Польщі. У ній він ділиться подробицями життя під час свого переховування та переміщення до столиці Польщі.

   На сторінках прокомуністичного журналу «Голос праці», що видавався у Вінніпезі, критично та із засудженням було висвітлено факт еміграції О. Назарука до Канади. У статті «До інформацій Назарука про Канаду й наш нарід у ній» (с.26–28) за 1923 р. № 3 причина переїзду О. Назарука до Канади, в угоду ідеологічної спрямованості цього видання, пояснювалася схильністю у нього до ідеалістичного сприйняття цієї північноамериканської країни та українців, які в ній жили. У статті категорично стверджується, що О. Назарук не вмів критично обробляти ту інформацію, яку він збирав та якою користувався. Еміграція О. Назарука до Канади була іронічно-негативно охарактеризована також відомим українським письменником-гумористом Остапом Вишнею у статті «Малі Фейлєтони» за 1923 р. № 6 журналу «Голос праці» (с. 14). У ній класик української літератури в сатирично-іронічному стилі охарактеризував О. Назарука корисливим шанувальником Речі Посполитої 20-х років минулого століття.

   Основа світогляду О. Назарука полягала в необхідності розвивати національні традиції, пропагувати українську культуру серед інших народів. Літературу О. Назарук трактував насамперед, як засіб духовної просвіти народу, полемізував з Д. Донцовим, вбачаючи суперечність його ідеології християнським принципам. Натомість, сам Дмитро Донцов – ідеолог українського націоналізму дуже критично ставився до О. Назарука. У своїй праці «Націоналізм» Д. Донцов подає прізвища політиків, які, на його суб’єктивну думку, пішли москвофільським шляхом. До них він відносив і Осипа Назарука як «звеличника Петра й Катерини і ненависника козацтва».

  О. Назарук не вважав за доцільне, щоб Іван Франко сприймався в Галичині, як культова постать, зокрема, серед молоді. Він дотримувався думки, що заради майбутнього нації і держави, важливо поєднання навчання та виховання з християнською мораллю.

   Отже, на нашу думку, О. Назарук був не тільки одним з найбільш визначних діячів України в гуманітарній сфері, а й сформувався як політик всеукраїнського масштабу першої половини XX століття. Він зробив суттєвий внесок у розвиток та популяризацію української літератури. До уваги читачів пропонуються книжки та періодичні видання з відділу зарубіжної україніки для кращого ознайомлення з громадською, політичною та літературною діяльністю Осипа Назарука.

Список творів, статей, спогадів, листів О. Назарука:

1. Липинський В. Твори, архів, студії. Т. 7. Листи Осипа Назарука до Вячеслава Липинського / Заг. ред. Є. Зибкевича. – Філядельфія : [б. в.], 1976. – 530 с. – (Сх.-Європейський дослід. ін-т ім. В. К. Липинського).

    Шифр ВЗУ: 5333 укр.

2. Назарук О. Дещо про те, чому ми не закріпили української держави / О. Назарук // Календар Українського Народного Союза на рік звичайний 1922 / Зладив О. Ревюк. – Jersey City, N. J. : Коштом Укр. Нар. Союза. З друк. «Свободи», [б. р.]. – С. 149–153.

     Шифр ВЗУ: 9946 укр.

3. Назарук О. До історії революційного часу на Україні: українські політичні партії, їх союзи і теорії / О. Назарук. – Вінніпег: [б. в.], 1924. –19 с.

    Шифр ВЗУ: 11308 укр., 7903/1 укр.

4. Назарук О. Зі Львова до Варшави: утеча перед совітами в пам’ятних днях 2–13 жовтня 1939 року / О. Назарук; ред. О. Купчинський; упоряд. М. Швагуляк; Наукове Товариство імені Шевченка. – Львів: [б. в.], 1995. – 94 с. – (Мемуарна бібліотека НТШ, ч. 1).

    Шифр ВЗУ: 11280 укр.

5. Назарук О. Київ і значіннє традиції / О. Назарук. – Шікаго: [б. в.], 1926. – 29 с.

     Шифр ВЗУ: УНД № 1173, 6113 укр.

Спомини про поїздку до Києва у 1913 р. перед початком Першої світової війни. Особливо зацікавила автора Києво-Печерська Лавра, він описує свої перші враження від відвідування Лаври, Кирилівської церкви, Лук’янівської тюрми, прогулянок по Подолу.

6. Назарук О. Князь Ярослав Осмомисл: українська історична повість з 12-го століття в 2-х ч. / О. Назарук; передм. графа Михайла Тишкевича, фундатора Михайлової премії «Просвіти»  – Львів: [Просвіта], 1918. –  XV с., 421 с.: іл.             

       Шифр ВЗУ: УНД № 1013

7. Назарук О. Рік на великій Україні : конспект споминів з української революції / О. Назарук. – 2-е вид. без змін. – Нью Йорк : Говерля, 1978. – 344 с. – (Укр. мемуари).  

    Шифр ВЗУ: 2998 укр., 5604 укр.

8. Назарук О. Рік на великій Україні: конспект споминів з Української революції / О. Назарук. – Відень: Вид. «Українського прапору», 1920 (З друк. Г. Енґля і сина у Відні). – 344 с. – (Укр. мемуари).

    Шифр ВЗУ: 12000 укр., УНД № 1257

9. Назарук О. Роксоляна: жінка халіфа й падишаха (Сулеймана Великого), завойовника і законодавця : іст. повість з 16-го століття / О Назарук. – 2-ге незмінене вид. – [Нью-Йорк] : Говерля, 1955. – 301 с.

     Шифр ВЗУ: 3521 укр.

10. Назарук О. Слїдами Українських Сїчових Стрільцїв / О. Назарук. – Львів : Виданнє Союза визволення України, 1916 (З друк. Наукового Товариства імени Шевченка). – 156 с. : іл.

     Шифр ВЗУ: УНД №161

11. Назарук О. У церквах чужих народів / О. Назарук // Календар Світла на Божий 1964 рік. – Торонто: Вид-во ОО. Василіян, 1964. – С. 102–105. – 224 с.

     ШифрВЗУ:  5636 укр.                           

12. Як писати мемуари: пояснення і практичні вказівки / подали І. Кревецький, О. Назарук. – Відень: видання Уряду преси й пропаганди Західної УНР, 1921. – 34 с.

   Шифр ВЗУ: УНД № 236

                  Література про О. Назарука:

13. Бучач і Бучаччина : історично- мемуарний зб. / Перед. сл. ред. – Нью- Йорк : [б. в.], 1972. – 942 с. : іл. - (Укр. архів / Наук. т-во ім.Шевченка ; т. 27). – Покажч. імен: С. 918-931.

      Шифр ВЗУ: 1982 укр.

14. В. Ф. Осип Назарук в Ошаві : (Непублікований звіт очевидця з 1922 р.) / В. Ф. // Вісті комбатанта. – Нью-Йорк. – 1982. – Ч. 2 (118). – С. 46–48.

Спогад про вечір біля читальні «Просвіта» ім. М. Грушевського і на залізничній станції в Оттаві 19 жовтня 1922 р., коли мав приїхади до Канади д-р О. Назарук.

15. Вишня Остап. Малі фейлетони / Остап Вишня // Голос праці: місячний журнал для працюючого люду. – Вінніпег. – 1923. – Ч. 6 (червень). – С. 14.

16. Войценко О. Напрямні української літератури в Канаді: (З перспективи минулого й сучасного) / О. Войценко // Жіночий світ. – 1963. – 2 (158). – С. 9–10.

17. До інформацій Назарука «Про Канаду й наш нарід у ній» : (Уваги, які п. Назарук повинен би використати при писанню своєї обіцяної книжки) // Голос праці: місячний журнал для працюючого люду. – Вінніпег. – 1923. – Ч. 3 (март). – С. 26–28.

18. До інформацій Назарука «Про Канаду й наш нарід у ній» : (Уваги, які п. Назарук повинен би використати при писанню своєї обіцяної книжки) // Голос праці: місячний журнал для працюючого люду. – Вінніпег. – 1923. – Ч. 4–5 (квітень-май). – С. 38–43.

19. Донцов Д. Націоналізм / Д. Донцов. – 3-є вид. – Лондон: Українська Видавнича Спілка, Торонто: Ліга Визволення України, 1966. – С. 6.

       Шифр ВЗУ: 9 укр., 4485 укр.

У своїй праці «Націоналізм» Дмитро Донцов подає прізвища політиків, які на його суб’єктивну думку пішли москвофільським шляхом. До них він відносив і Осипа Назарука як «звеличника Петра й Катерини і ненависника козацтва». Серед них він згадує також М. Грушевського, В. Винниченка, М. Шаповала.

20. Евтимович В. Прощальне слово, виголошене підполковником Варфоломієм Евтимовичем над труною св. памяти Осипа Назарука / В. Евтимович // Нація в поході: орган української державницької думки. – 1940. – 3–4 (20–21). – С. 7– 9.

21. Загальна Українська Рада у Відні в 1915 році // На варті: журнал Спілки української молоді в Канаді. – Торонто. – 1950. – Ч. 9 (14, листопад). – С. 11: фото.

На фотографії: представники усіх Українських земель на Загальній Українській Раді у Відні 1915 року. Серед них Осип Назарук.

22. Книш З. ЗУНРО: Західньо-українська національно-революційна організація: іст.-політичний нарис / З. Книш. – Торонто: Срібна сурма, 1974 (Друк «Київ»). – С. 12, 145, 223.

          Шифр ВЗУ: 1160 укр.

23. Комарниця М. М. Назарук Осип Тадейович / М. М. Комарниця // Енциклопедія Сучасної України. Т. 22: Мр–На / Ін-т енциклопедичних досліджень НАН України – Київ, 2020. – С. 377: фото.

     Шифр 1236 п/ф

24. Лисяк-Рудницький І. Назарук і Липинський: історія їхньої дружби та конфлікту / І. Назарук // Липинський В. Твори, архів, студії. Т. 7. Листи Осипа Назарука до Вячеслава Липинського / Заг. ред. Є.Зибкевича. – Філядельфія : [б. в.], 1976. – 530 с. – (Сх.-Європейський дослід. ін-т ім. В.К.Липинського).

    Шифр ВЗУ: 5333 укр.

25. Назарук Осип // Енциклопедія Українознавства: Словн. Частина / Голов. ред. В. Кубійович. – Paris; New York : Молоде життя, 1966. – С. 1678–1679: фото.

26. Пам’яті Івана Кревецького (У десяті роковини смерти) // Україна: українознавство і французьке культурне життя. – Париж. – 1950. – Ч. 4. – С. 244–245.

Згадується спільна політично-державна та літературна діяльність І. Кревецького з Осипом Назаруком.

27. Рубльов О. С. Назарук Осип Тадейович / О. С. Рубльов // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. – Київ : Наукова думка, 2010. – Т. 7 : Мл – О. – С. 161. – 728 с. : іл.

       Шифр ВЗУ: 690 п/ф

28. Смерть д-ра Назарука : з українського життя в Варшаві // Нація в поході: орган української державницької думки. – 1940. – Ч. 3–4 (20–21). – С. 30.

29. Сходини корпорації письменників, журналістів і учених присвячене памяти б. п. д-ра О. Назарука: з українського життя в Варшаві // Нація в поході: орган української державницької думки. – 1940. – Ч. 3–4 (20–21). – С. 30–31.
 

30. Ті, що знали І. Кревецького // Україна: українознавство і французьке культурне життя. – Париж. – 1952. – Ч. 7. – С. 520–523.

31. Українські Січові Стрільці – працівники культури // Вісті комбатанта. – Нью-Йорк. – 1964. – Ч. 3 (15). – С. 25–27.

Подаються списки письменників, композиторів і авторів мелодій стрілецьких пісень, малярів і різьбарів, публіцистів і журналістів, артистів театру і видавців, що були членами УСС, які були ще живі та відійшли у вічність на час виходу зазначеного номеру журналу. Серед письменників, публіцистів і журналістів згадується ім’я Осипа Назарука.

32. Шаповал О. До історії західно-українських політичних відносин / О. Шаповал // Державницька думка: квартальник державницької ідеології, культури і громадського життя. – Філадельфія. – 1951. – Ч. 3. – С. 19–37.

Матеріали до виставки підготували:

Провідний бібліотекар                          Володимир Гальчинський

Молодший науковий співробітник      Вікторія Антонова