Виставка архівних документів з нагоди 105-річниці від дня народження Б. Є. Патона (27.11.1918 – 19.08.2020) – академіка НАН України, президента НАН України (1962–2020)

Борис Євгенович Патон (27.11.1918 – 19.08.2020) – видатний вчений у галузі електрозварювання, металургії та технології металів, організатор науки, державний та громадський діяч, доктор технічних наук (1952), академік (1958), заслужений діяч науки і техніки України (1968), президент (1962–2020) НАН України. Народився у Києві в сім’ї професора, завідувача кафедри мостів Київського індустріального інституту (нині – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського») Євгена Оскаровича Патона, у майбутньому дійсного члена та віцепрезидента АН УРСР, та Наталії Вікторівни Патон (у дівоцтві – Будде).

Протягом 1936–1941 рр. Б. Є. Патон навчався у Київському політехнічному інституті, який закінчив у 1941 р. за фахом інженер-електрик.

З 1942 р. працював в Інституті електрозварювання ім. Є. О. Патона НАН України на посадах молодшого наукового співробітника (1942–1945), старшого наукового співробітника (1945), завідувача відділу (1945–1950), заступника директора з наукової роботи (1950–1953), директора (1953–2020). Генеральний директор Міжгалузевого науково-технічного комплексу «Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона» (1986–2020).

У 1945 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за темою «Аналіз роботи зварювальних головок і засобів їх живлення при зварюванні флюсом», а в 1952 р. – докторську дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за темою «Дослідження умов стійкого горіння зварювальної дуги та її регулювання».

У 1951 р. був обраний членом-кореспондентом, а в 1958 р. – дійсним членом АН УРСР. З 1962 р. – академік АН СРСР, член Президії АН СРСР (1963–1991).

Протягом 1962–2020 рр. – президент Національної академії наук України.

Голова Комітету з Державної премії України в галузі науки і техніки (1969–2020), член Колегії з питань науково-технічної політики Верховної Ради України (1992), Ради національної безпеки України (1992–1994, 1997–2005, 2008–2010), Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України (1996–2020), член Державної комісії з питань реформування, розвитку Збройних сил України (1996–2020), перший заступник голови Національної ради зі сталого розвитку України (1996–2020) тощо.

Депутат Верховної Ради Української РСР V–XI скликань (1958–1991).

Автор та співавтор понад 720 винаходів (500 іноземних патентів), понад 1200 різноманітних публікацій, у тому числі 20 наукових монографій.

Наукові дослідження Б. Є. Патона присвячено процесам автоматичного та напівавтоматичного зварювання під флюсом, розробці теоретичних основ створення автоматів для зварювання та зварювальних джерел живлення; проблем управління зварювальними процесами, створення нових перспективних конструкцій та функціональних матеріалів майбутнього. Під його керівництвом створено принципово новий спосіб зварювання – електрошлаковий. Вчений очолював дослідження із застосування зварювальних джерел теплоти з метою підвищення якості металу, що виплавляється. Засновник нової галузі металургії – спецелектрометалургія. Вперше розпочав та під його проводом активно проводилися дослідження у галузі застосування зварювання та споріднених технологій у космосі, створення космічних конструкцій. Вчений був головним ініціатором та розробником унікальної технології електрозварювання м’яких біологічних тканин тварин і людини, що використовується в хірургії.

Б. Є. Патона був обраний президентом та членом багатьох академій, асоціацій та наукових товариств, а саме:

президент Міжнародної асоціації академій наук (1993–2017), президент Ради президентів Національних академій наук держав-членів організації Чорноморського економічного співробітництва (2002) тощо;

дійсний член Європейської академії (1992), Міжнародної інженерної академії (1991) та ін.;

іноземний член Національних академій наук Болгарії (1969), Чехословаччини (1973), Боснії та Герцеговини (1975), НДР (1980), Шведської королівської академії інженерних наук (1986), Вірменії (1994), Казахстану (1995), Грузії (1996), Таджикистану (2001), Азербайджану (2002) та ін.;

почесний член Національної академії наук Індії (1994), Міжнародної академії наук освіти, індустрії та мистецтва (1997, Каліфорнія, США) та ін.;

почесний член Американського товариства зварників (1978), Римського клубу (1989) і президент Української асоціації Римського клубу (1990), Британського інституту зварювання та зварювального товариства (1993), Міжнародного товариства з матеріалознавства (1994), Американського товариства інформації про матеріали (1994), Міжнародної академії астронавтики (1997, США), Німецького зварювального товариства (1997), Міжнародної організації «Інститут інженерів з електротехніки та електроніки» (ІЕЕЕ) (2020);

почесний доктор Вищої технічної школи у м. Хемніц (1981, Німеччина), Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1994), Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (1998), Харківського державного політехнічного університету (1998), Таджицького державного національного університету (2001), Національного авіаційного університету (2002), Грузинського технічного університету (2005) та ін.

Нагороджений державними нагородами СРСР: Герой соціалістичної праці (1969, 1978), орденами Трудового Червоного Прапора (1943), Леніна (1966, 1969, 1975, 1978), Жовтневої революції (1984), Дружби народів (1988).

Має державні нагороди України: Герой України (1998), ордени князя Ярослава Мудрого І, ІІ, IV, V ступенів (1997, 2003, 2008, 2018), Свободи (2012), «За заслуги» (2013), Почесну відзнаку Президента України (1993) та інші. А також має нагороди Болгарії, НДР, Грузії, Італії, Казахстану, Киргизстану, Литви, Чехословаччини та інших країн.

Лауреат Державної премії СРСР (1950), Ленінської премії (1957), Державної премії України в галузі науки та техніки (2004), премії НАН України імені В. І. Вернадського (2000) та ін.

Нагороджений Золотою медаллю «За заслуги перед наукою» Словацької АН (1967, 1983), Золотою медаллю Лозаннського університету (1971, Швейцарія), Золотою медаллю імені Л. Лозанна Асоціації металургів Італії (1971), Золотою медаллю «За заслуги перед наукою і людством» Чехословацької АН, медаллю імені С. І. Вавилова АН СРСР (1978), медаллю ім. М. Коперніка Польської АН (1980), Золотою медаллю імені М. В. Ломоносова АН СРСР (1981), Золотою медаллю Всесвітньої організації інтелектуальної власності (1998, Женева), Золотою медаллю імені В. І. Вернадського НАН України «За видатні досягнення» в галузі матеріалознавства (2003) й іншими нагородами та відзнаками наукових товариств і організацій багатьох країн світу.

Присвоєно звання почесного громадянина міст Києва (1987), Маріуполя (1998), Славутича (1999).

Помер Б. Є. Патон 19 серпня 2020 р. у Києві, похований на Байковому кладовищі.

Виставку з нагоди з нагоди 105-річниці від дня народження Б. Є. Патона підготовлено за архівними документами з особового фонду № 35 «Патон Борис Євгенович (27.11.1918 – 19.08.2020) – академік НАН України за спеціальністю «електрозварювання» (1958), президент НАН України (1962–2020)», що зберігається в Інституті архівознавства НБУВ.

Виставка структурована за тим же принципом, що й документи в описах до особового фонду вченого. Це біографічні документи, наукові праці, документи з діяльності, листування, фотодокументи та вітальна кореспонденція.

З біографічних документів Б. Є. Патона представлено витяг з протоколу Загальних зборів АН УРСР про обрання академіка Б. Є. Патона президентом АН УРСР від 27 лютого 1962 р.; документи, що свідчать про вітчизняні та іноземні нагороди вченого від вищих органів влади, закладів вищої освіти, державних та громадських установ і організацій. Серед експонатів звертає на себе увагу інформація про зірку Boris Paton від Державного космічного агентства України (2009) та власноручний напис Б. Є. Патона з визначенням «щастя», який позиціонується як автограф століття (2018).

Наукову діяльність презентують фрагменти з монографій, статей, доповідей, робочих матеріалів та патент на винахід вченого. Представлено також перелік наукових праць і патентів Б. Є. Патона, вміщених  в базах даних Інституту наукової інформації США за 1968–1999 рр.

Експонуються документи, що ілюструють діяльність Б. Є. Патона як президента НАН України, директора Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона та авторитетного вченого-зварювальника. Це нотатки з пропозиціями про покращення роботи академії, завданнями для колег, документи про наукові відрядження, запрошення вченому до участі у різних наукових та громадських заходах та  ін.

Епістолярна спадщина представлена листуванням Б. Є. Патона з представниками наукових та літературних кіл. Серед приватної кореспонденції маємо також лист шкільної вчительки Б. Є. Патона на його 60-річчя.

          Фотодокументи виставки фіксують період життя Б. Є. Патона з 1960-х до 2010-х років. На них вченого можна побачити в колі академічної спільноти та державних діячів, під час відвідування академічних установ, навчальних закладів, виробничих підприємств, на урочистих заходах. Хочемо звернути увагу, що географія цих подій охоплює майже всю Україну. Цікавими є фотознімки із закордонних відряджень до Японії, В’єтнаму, Німеччини, Нідерландів, Польщі тощо. Є також фото Б. Є. Патона на відпочинку з тенісною ракеткою в оточенні членів тенісної секції академічного спортивного комплексу «Наука».

          У великому обсязі в архіві вченого зберігається вітальна кореспонденція з приводу його особистих ювілеїв, знаменних дат в історії НАН України, державних, релігійних та професійних свят від українських та іноземних колег, академічних установ, державних підприємств та закладів вищої освіти. В залежності від часу створення ці вітання виконані в різній техніці: від каліграфічних рукописів до комп’ютерної графіки. До огляду відібрано невелику часточку ювілейних вітань.

Документи виставки висвітлюють постать Б. Є. Патона як визнаного науковця, талановитого менеджера та людину з його особистими інтересами в житті.

Кожне зображення супроводжується текстівкою та інформацією про місце зберігання документа. Наближені дати подано у квадратних дужках.

Виставку підготували співробітники Інституту архівознавства:

О. І. Ємчук, с. н. с.

І. Г. Кіржаєва, н. с.

М. С. Коломієць, н. с.

А. А. Майстренко, с. н. с.

А. І. Шаповал, зав. відділу