26 листопада (8 грудня за новим стилем) 1882 р. у селі Новий Тагамлик Полтавської губернії (нині Полтавський район Полтавської обл.), в сім’ї незаможного селянина народився майбутній український мовознавець, педагог, журналіст, видавець, громадський діяч ‑ Шерстюк Григорій Пилипович.

Після закінчення місцевого міністерського зразкового училища, у 1899 р. вступив до Новобузької вчительської семінарії (відкрита 1874 р.), яку закінчив у 1904 р. Під час навчання в семінарії, Шерстюк організував український гурток, члени якого не лише вивчали історію України та українську літературу, а й пропагували та поширювали відповідні книжки серед населення. Після завершення навчання повернувся на Полтавщину, де працював народним учителем у земській школі села Наталівка, а згодом села Мала Перещепина.

У 1905 р. за інціативи Г. П. Шерстюка та інших представників педагогічної спільноти була утворена Всеукраїнська учительська спілка (ВУУС) ‑ професійна українська організація вчителів і діячів народної освіти. Цього ж року, Шерстюк брав активну участь в організації мітингів, що призвело до арешту, але ще до винесення вироку, судом, був відпущений напоруки. Після тимчасового звільнення вирушив до Донецька на Лідіївські шахти для продовження викладацької діяльності. Утім, через декілька місяців, дізнавшись про арешт, місцеве керівництво змусило вчителя залишити копальню. Після завершення суду й винесення вироку, Григорій Шерстюк провів рік за ґратами у Лукянівській в’язниці, що в майбутньому назавжди закрило йому шлях до викладацької діяльності в школі. Вийшовши з в’язниці, хворий на туберкульоз кісток, Г. Шерстюк змушений був шукати заробітку. Пошуки роботи привели до редакції україномовного часопису Наддніпрянщини ‑ «Рідний край», заснованого в Полтаві у грудні 1905 р. Влаштувавшись на посаду секретаря, впродовж 1906‑1907 рр., мав змогу, в часописі, публікувати й власні статті підписуючись псевдонімами або криптонімами: Я. Гетьманчук, Гр. Чубрій, Г. Ш., Гр. Ш., Я. Г. Серед публікацій були: рецензії на підручники, дитячу художню літературу та науково-популярні книжки.

У 1906 р. в Полтаві Г. Шерстюк разом з колегами-однодумцями на власний кошт заснували перше видавництво української педагогічної літератури, за назвою «Український учитель». Першою книжкою видавництва стала «Коротка українська граматика для школи» Г. Шерстюка, перша її частина. За два роки функціонування видавництва в Полтаві, кількість надрукованих книг, згідно назв сягала дев’яти одиниць, серед них: підручники «Граматка» С. Черкасенка (1907), «Арифметика, або Щотниця для українських шкіл» О. Кониського (1907), науково-популярні видання «Про людське тіло» В. Корольова (1908), «Про небо: Популярна астрономія. Ч. 1» С. Черкасенка (1907), а також низка казок, серед яких казки братів Грімм у перекладі Г. П. Шерстюка. 1908 р., у зв’язку з відїздом Григорія Пилиповича до Києва, перевезли і видавництво. У Києві воно фукціонувало впродовж 1908 – 1912 рр. За цей період було надруковано понад сорок назв книжок.

Після переїзду до Києва, Г. Шерстюк почав плідно співпрацювати з товариством «Просвіта». У лютому 1908 р. членами організації був обраний головою бібліотечної комісії даного товариства, а 30 травня 1908 р. на загальних зборах обраний членом «Просвіти».

1909 р. владою проведено другий арешт Шерстюка, пов'язаний з попереднім 1905 – 1906 рр. Повторне, майже річне перебування у в’язниці, ще більше підірвали його здоров’я.

1910 р. здійснилася й давня мрія журналіста. Завдяки його старанням був заснований перший український педагогічний часопис «Світло» – видання «Українського учителя». Редакція журналу знаходилася за адресою В.-Володимирська, 93. В часописі піднімали та розглядали питання з дошкільного, сімейного виховання, методик викладання окремих предметів, морального, естетичного, фізичного і трудового виховання та інші. Журнал проіснував до 1914 р. і відповідно до наказу Миколи ІІ про заборону україномовної педагогічної преси був закритий. Впродовж 1910 ‑ 1911 рр. книжки видавництва «Український учитель», були представлені на всеросійських виставках де отримали декілька медалей.

Значне погіршення здоровя, змусило Григорія Пилиповича на деякий час припинити роботу і влітку 1911 р. виїхати до Євпаторії на лікування, що дало позитивний результат. Повернувшись додому, він знову поринув у роботу. Працюючи над вересневим номером журналу «Світло» практично не звертав увагу на значне погіршення фізичного стану, що знову призвело до тяжкого, досить швидкого прогресування захворювання, зупинити яке медицина була вже безсила. Знаходячись в університетській клініці Олександрівської лікарні, 24 жовтня 1911 р. (6 листопада) Г. П. Шерстюк помер, не доживши кількох тижнів до свого 29-річчя.

Григорія Пилиповича Шерстюка поховали на Новому Байковому цвинтарі (перший ряд дільниці № 9) неподалік від Бориса Дмитровича Грінченка. На могилі був встановлений пам’ятник з темного граніту: хрест на постаменті, з викарбуваними на ньому словами: «Прямуючи до світла, ніс «Світло» незрячим і, йдучи шляхом тернистим, зберіг ніжність і лагідність вдачі й незалежність духа свого, подаючи собою зразок людини-громадянина».

Дружина Григорія Шерстюка ‑ Шерстюк Любов Сергіївна, разом з чоловіком брала активну участь у створенні часопису «Світло» і була його редактором. Вона не набагато пережила свого чоловіка, її нестало у вересні 1914 р. З’ясувати питання щодо місця її захоронення невдалося, скоріш за все могла бути похована поруч зі своїм чоловіком.

Виставку відготувала н.с. І. С. Шекера