«Слово, що йде від серця, проникає в серце.»

Нізамі Генджеві, перський поет-мислитель

(бл. 1141 – 1209).

Духовний розвиток українського суспільства неможливий без використання морального потенціалу вітчизняної художньої літератури,  кращі взірці якої утверджують дух національного відновлення, пропагують споконвічні загальнолюдські цінності, засуджують бездуховність і байдужість.

Творчість багатьох сучасних українських письменникі прикладом служіння українській ідентичності, виховання чуття приналежності всіх і кожного до славетних національних коренів. Залучення до української художньої майстерності допомагає формуванню особистості, сприяє розвитку історичної пам’яті, укріплює національну самосвідомість, народжує почуття любові до рідної землі та мови. Саме цим творчість сучасних українських письменників є близькою, і вкрай необхідною суспільству.

В науковій літературі точно не зазначено, від якого моменту українських письменників  слід вважати сучасними. Втім, під поняттям «сучасна українська література» найчастіше розуміють сукупність художніх творів,  написаних від часу здобуття Україною Незалежності й дотепер. Таке розмежування зумовлене відмиранням після 1991 року загальнообов’язкового для письменників стилю соціалістичного реалізму  та скасуванням радянської цензури.  

Внаслідок набуття внутрішньої свободи; відмови від політичної заангажованості та всіляких, обмежень; знищення  контролю і нагляду «зверху», наразі українські письменники позбавлені необхідності  ховатися за іншими псевдонімами, страхатися висвітлювати власні думки  та видавати свої книги в інших країнах. Сьогодні вони  охоче звертаються до тем, які були заборонені за радянських часів (голодомор, епоха сталінізму, релігія, неконформізм тощо). Вони використовують нові стилістичні прийоми в своїй творчості (постмодернізм, неоавангард, сенсо-фізіологізм та інше), вирізняються різноманіттям стилю й змішанням літературних жанрів.